Хто проти безвізу?

Гаразд, а знаєте, хто проти безвізового режиму? Росія, п’ята колона, прикордонники, в яких прибуло роботи на пунктах пропуску, або й сам Європейський Союз? Аж ніяк.

Проти безвізу все частіше виступають українські бізнесмени.

Уже кілька моїх знайомих підприємців висловилися в такому дусі.

«Так і що, хто буде працювати тут, якщо всі виїдуть?»

«Лишаються лише діти і пенсіонери, а всі інші стали на лижі!»

«Уже другий місяць не можу знайти собі кухаря – всі повиїжджали. Що він тут сидітиме за 9 тисяч гривень, якщо в Чехії отримає мінімум утричі більше?»

«Всі їдуть і їдуть. Криве слово скажеш – одразу фиркають, все кидають і збираються за кордон. Так важко ще ніколи не було працювати»

«У мене половина офіціантів звільнилося. Лишилися студенти, які приходять на вечір чи ранок – залежно від їхньої зміни в університеті. І оплата по місту зросла, навіть не знаю що робити: якщо почну більше платити персоналу, то доведеться підняти ціни в меню».

«Безвіз – це була помилка. Бо українці стали дешевою робочою силою для ЄС, а в самій Україні працювати вже нікому».

Запевняю вас, що йдеться не про поодинокі випадки, це вже тенденція. Наразі бізнесмени просто висловлюють свою розгубленість за нових обставин, але все частішає невдоволення з їхнього боку. Припускаю, що такі настрої поширюватимуться.

А все через те, що безвіз не просто означає право на гідний перетин кордону з ЄС, він ще й поширює європейські цінності вглиб України. Як у законі про сполучені посудини, тепер боротьба за свої права й гідні умови праці поволі перетікає з Євросоюзу й до нас.

Справді, чому людина має гнути спину за 4 тисячі гривень, якщо в неї є можливість поїхати навіть на короткострокові заробітки за кордон – і привезти значно більшу суму?

Чи буде такий працівник тепер терпіти образи й матюки від роботодавця, а часто погрози й шантаж? Навряд чи.

Розуміючи, що ситуація на ринку праці стала дуже конкурентною, чи відчує робітник своє право вимагати більшої зарплатні, покращення умов праці, офіційного працевлаштування й відпустки? Так.

Роботодавець перестав бути Богом для працівника. З’явилася альтернатива. Хоча й не обов’язково нею користуватися: як бачимо, за дев’ять місяців з часу отримання безвізу цим правом скористалися всього 500 тисяч українців. А правила гри на українському ринку праці вже почали змінюватися – на користь робітника.

Ясна річ, бізнесменам це не подобається. Бо тепер робітника треба поважати, дослухатися до його вимог, піднімати рівень зарплат, зрештою, боротися, конкурувати за працівника.

І все через клятий безвіз. Хіба він потрібен бізнесменам? Ні, бо вони й так завжди мали візи і подорожували без проблем.

Поки що йдеться про малий і середній бізнес. Але вже скоро кадровий голод відчують і підприємства олігархів, які свої статки сколотили в тому числі завдяки тому, що платили мізерні зарплати працівникам. І тоді якась партія заголосить, що безвіз вилюднює, спустошує Україну – бо люди так масово виїжджають. Такі голоси вже лунають.

Ось так – неочікувано – безвіз змінює правила гри і в самій Україні.

Розкріпачує.

https://opinion.biz.ua/2018/03/20/xto-proti-bezvizu/