​Чергова тарифна брехня

Про збільшення тарифів було відомо ще півроку тому. Вже тоді була інформація про збільшення вартості газу та електроенергії. Більше того, це не останнє здорожчання, і нинішня влада планує наступного року чергове зростання до 30 %.   Усе б нічого, якби такими темпами зростала економіка, реальні прибутки людей та соціальні виплати. 

У 2014 році 1 кубометр газу коштував трохи більше 1 гривні, за 4 роки вартість зросла більше, ніж на 800 %. Для порівняння: мінімальна пенсія за цей же період зросла з 950 грн до 1435 грн. За іншими соціальними виплатами ситуація схожа, більшість із них зросли несуттєво. Інша справа - ціни на продукти, тарифи, ліки тощо. 

Фактично зараз ледь не кожна друга сім’я вимушена витрачати більшу частину свого доходу на оплату комунальних тарифів. Люди будуть вимушені ходити на роботу, лише щоб сплатити за газ та опалення. 

Нам вчергове брешуть щодо необхідності збільшення тарифів та розказують, що це вимоги МФВ. Варто розуміти, що Міжнародний Валютний Фонд не встановлює тарифи, це фінансовий інститут, який надає країнам кредити. МФВ не каже уряду: “Підвищуйте ціну на газ”! Вони кажуть: “У вас є проблеми з бюджетом. Ви це маєте виправити, інакше буде дефолт. А якщо буде дефолт - грошей ми вам не дамо”. Таким чином МФВ підштовхує уряди різних країн впроваджувати реформи. Те, що розказують перші особи держави, що МФВ вимагало збільшити тарифи на 60 %, － це брехня. МФВ вимагає, щоб у бюджеті не було дірок. 

Гроші Україні позичають під низький відсоток не для того, щоб у нас були високі тарифи, а для того, щоб влада робила реформи, у тому числі економічні. Розмови, що в підвищенні тарифів винні “попередники”, － це абсурд. Бо нинішню програму співпраці, як і попередню, укладала та підписувала саме нинішня влада, яка замість того, щоб проводити реформи, займається їхньою імітацією та продовжує за рахунок простих людей вирішувати власні проблеми й заганяє країну у ще більшу кризу. 

Перемовини з МФВ приблизно виглядають наступним чином. Приїздять представники фонду і запитують наших представників влади: “Як Ви будете нам віддавати борги, за рахунок яких коштів？”. Наші владні мужі думають, тягнуть до останього, а потім замість того, щоб отримати додаткові кошти до бюджету, ламаючи та руйнуючи “схеми” у державному секторі, вирішують залізти у кишені простих громадян і так залатати дірки. За приблизними підрахунками щороку повз бюджет проходить більше 7 млрд дол. США, це майже вдвічі більше, ніж програма з МФВ. На митниці щороку повз бюджет йде 4 млрд дол. США (про це навіть міністр МВС заявляв). Вивід грошей в офшори － ще 2 млрд дол. США. Через непроведення приватизації － ще півмільярда щороку. Влада цього не робить по дуже простій причині: тоді доведеться зняти “своїх” із потоків. 

При цьому чомусь і Президент, і Прем’єр мовчать про те, що 60 % спожитого населенням газу видобувається в Україні, і його собівартість менше 2 грн. Чому український газ для українців має коштувати по-європейськи? Чому на високих тарифах мають заробляти і без того небідні газовидобувні та енергетичні компанії? Для населення оплата комуналки стане непід'ємною. Подібними рішеннями влада нищить середній клас, заганяючи його у злидні. Така політика нищить й економіку країни, бо на схожих схемах заробляють виключно представники влади та оліхархату в той час, як решта країни лише бідніє та шукає кращої долі на чужині.​