​Про районні ради у Житомирі

Богунська та Корольовська районні ради по факту є органами місцевого самоврядування. Однак в дійсності ці ради наразі є неповноцінними. 

Вони не мають ні свого бюджету, ні власних повноважень (як орган місцевого самоврядування), загалом не приймають рішень, які б стосувалися мешканців району. Покладання квітів - звісно важливо, але мова про інше. Бюджет та обсяги повноважень рад визначаються рішенням міської ради. Ті повноваження, які залишилися після ліквідації районних відділів соціального захисту населення, не є таким, щоб говорити про доцільність існування рад у тому форматі, в якому вони існують зараз. 

Саме існування територіальної громади в іншій громаді є дещо штучним явищем. Хоча чинне законодавство дозволяє створити й вибудувати систему перерозподілу повноважень у місті та досягти гармонії функцій і сфер відповідальності між “центром” та “районами”. Міська рада може звільнитися від великого обсягу питань поточного характеру, делегувавши їх районним радам, та зосередитися на основних стратегічних питаннях розвитку міста. 

Але якщо міська рада розподіляє повноваження між районами таким чином, що вони не мають повноважень, і створює ситуацію, коли районні ради є неефективними та потребують ліквідації - аргументів щодо доцільності існування районів залишається мало. Враховуючи те, що апарат районних рад (протягом певного періоду) отримує заробітну плату на рівні міської ради (а інколи й більше), аргументів про доцільність існування рад серед людей не знайдеться. Особисто моя думка, що ці високі зарплати в районних радах, які регулярно публікувалися у ЗМІ з’явилися не просто так.

Ліквідація рад звісно призведе до скорочення адміністративно-управлінського персоналу (працівників апарату ради). Це ще один аргумент для неутворення рад - економія бюджетних коштів. І цей аргумент буде звучати та підтримуватися серед людей (крім працівників рад). Однак у майбутньому скорочується і представницький орган. Депутатський корпус виконує свої повноваження на громадських засадах і не потребує витрат на своє утримання. 

Ліквідуються два органи з відносно автономними та незалежними депутатами, які мають на рівні з усіма іншими місцевими колегами однакові права та повноваження. І не виключено, що наявність незалежних та непідконтрольних депутатів заважає певним чиновникам міської ради. Ліквідувати ради в розумінні нинішньої міської влади набагато легше ніж делегувати повноваження. 

Європейська Хартія про місцеве самоврядування ратифікована Україною, передбачає лише ті кроки, які сприяють наближенню влади до людей. Ліквідація районних рад є по суті централізацією влади, і не зовсім відповідає загальнодержавному курсу на децентралізацію.  

І хоча рішення про неутворення районних рад ще не прийнято, немає сумнівів, що воно знайде підтримку серед депутатів міської ради.