Підйом на Говерлу за 1 день. Як я самостійно підкорила найвищу гору України

Українські Карпати – це безліч можливостей для хайкінгу, причому для мандрівників з різними фізичними можливостями та цілями. Цього разу нарешті поділиться з вами головними секретами, як організувати похід на найвідомішу та одночасно найвищу гору України - Говерлу.

Ця вершина страждає від надмірної уваги туристів. За підрахунками експертів, екологічне навантаження на Говерлу не має перевищувати 200 осіб на добу, але піднімається на неї набагато більше людей. Тому рослинний покрив на вершині через її популярність повністю витоптаний. Також потерпає Говерла від масових сходжень, після яких у горах обов’язково залишається сміття, адже, на жаль, не всі гості достатньо свідомі.

Але якщо ви все ж хочете підкорити найвищу гору України, краще не йти туди у дні масового сходження, на вихідні чи свята на кшталт Дня Незалежності або Дня прапора. Побережіть її. Спробуйте вибрати час, коли там буде менше людей. І ще одне. На тих, хто вирішить підніматися на Говерлу в серпні - початку вересня, чекає подарунок. Ви зможете поласувати справжньою карпатською чорницею, яка росте вздовж маршруту. Правда, з власного досвіду скажу, що сил збирати ягоди у вас буде малувато. )))

Трохи фактів про найпопулярнішу гору Карпат 

Вигляд на Говерлу з Петроса / фото Myroslava Shulhevich
 

Говерла - найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України. Її висота -  2061 метр над рівнем моря. Розташована вона в гірському масиві Чорногора, де зібралися всі українські двотисячники, на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, за 17 кілометрів від кордону з Румунією. Але можна описати її більш поетично: це царство високих гір із мальовничими краєвидами.

Сама назва «Говерла» походить від угорського слова «hovar», в перекладі -  «снігова гора». Неспроста так її назвали, бо верхівка гори вкрита снігом, який не тане десь до середини літа. Ми були на Говерлі в перших числах липня, то залишки снігу ще зустрічалися. Якось прочитала цікаву історію. Кажуть, що спочатку місцеві жителі називали цю гору «ГовИрла». Але під час нанесення її на австрійську військову мапу художник зробив помилку, написавши не ту букву. Так назва гори отримала відоме нам звучання.

Говерла має конусоподібну форму, яка милує око, вкрита альпійськими луками й чагарниками, де-не-де ви натрапите на кам'яні осипи. Схили гори встелені буковими і смерековими лісами. Не передати, як гарно вони пахнуть, треба самим їхати і вдихати той аромат. Невеличка порада: якщо втомитесь так, що не сила йти, обійміть дерево і позичте трохи енергії в нього. Допомагає. ))) Після лісу ви вийдете на полонини. Вже на висоті 1500 метрів починається субальпійський пояс з травами та квітами.

Сама вершина Говерли - це невеликий плаский майданчик, звідки можна милуватися навколишніми краєвидами в радіусі 360°. З гори в хорошу погоду дуже добре видно увесь Чорногірський хребет, зокрема, обсерваторію Білий слон на горі Піп Іван. Кажуть, що можна побачити навіть Івано-Франківськ та Коломию. Але ми піднімалися на Говерлу в дощ, зверху нас зустрів туман, тому підтвердити вам цього я не можу. Доведеться самим перевіряти. ))) 

А ще на вершині ви побачите плиту, в якій вміщено капсули із землею з усіх областей України. Дуже символічно. Також на Говерлі стоїть металевий хрест та флагшток з українським прапором. Ще є кількаметровий обеліск, який раніше ділив кордони Польщі та Чехословаччини.

З цікавого. Біля підніжжя гори витікає річка Прут (тобто один з його витоків), а біля нього знаходиться Прутський водоспад - каскад водоспадів, висотою близько 80 метрів.

Що треба врахувати перед походом на Говерлу

За поганої погоди сходження на Говерлу стає складнішим та небезпечнішим / фото Mariya Hovda
 

Підкорення Говерли, напевне, найбільш популярний маршрут у Карпатах. Перша причина очевидна - це найвища точка країни. Друга - це дуже гарна та порівняно легка для підкорення гора. Зрозуміло, що треба докласти трохи зусиль, але піднятися на неї реально і без особливих фізичних здібностей. А це призводить до того, що сюди приїжджають мандрівники, які не до кінця розуміють, куди потрапили. Пам’ятайте, що це ліс, каміння, гори, а отже - місце підвищеної небезпеки.

Я не раз була свідком, як люди легковажили і йшли на гору в босоніжках, в шортах, без теплого одягу. Не робіть так, бо навіть, якщо це туристична екскурсія, все одно вона вимагає відповідного приготування. Поважайте гори, будьте уважні та обережні – тоді й вони дозволять вам безболісно пройти всі перешкоди.

Плюс, варто врахувати, що навіть влітку на горі може бути холодно, до того ж дуже часто сильний вітер. Тому обов’язково візьміть із собою теплий одяг та дощовик, бо в горах погода швидко змінюється. 

Дорога до Говерли

На Говерлу ходить багато людей / фото Nataliya Barovych
 

Перший туристичний маршрут зі сходження на Говерлу був відкритий ще у 1880 році. Підкорювати гору найкраще в літні місяці. Як на мене, то варто у другій половині липня-серпні. Бо, нагадаю, що під час нашого походу на гору (початок липня) ще було холодно та лежав сніг. Плюс, в цей період у вас більші шанси побачити заворожуючі гірські пейзажі.

Водночас, за поганої погоди сходження стає складнішим та небезпечнішим. Дощ, сніг, а до них ще й туман – дуже заважають. Коли ми піднімалися за дощу, то чим вище до верху, тим більший був туман. Ти ледь бачиш доріжку, якою йдеш. Коли трохи прояснилося, я побачила з лівого боку провалля і стало лячно, що можна випадково звернути зі стежки...

Також дуже тривожно проходити повз пам’ятні знаки людям, які загинули на Говерлі. Трагічні випадки траплялися переважно у зимові місяці, але все одно ви відчуєте насторогу і будете ще уважніше йти та дивитися під ноги. До речі, в період з жовтня по травень підніматися на гору дозволено лише альпіністам. 

Туман дорогою на Говерлу / фото Mariya Hovda
 

На Говерлу ходить багато людей, тому знайти інформацію про маршрути не є складним завданням. Плюс, стежки давно витоптані. Виглядає, що загубитися складно, але таких випадків, насправді, трапляється достатньо.

Основні маршрути на Говерлу починаються зі сторони туристичної бази «Заросляк», зі сторони урочища Козмещик та Чорногірського хребту як зі сторони гори Петрос, так і зі сторони гори Пожижевська. Автобусні туристичні екскурсії вибирають перший варіант. Туди реально під’їхати до початку маршруту, а далі людей через невеличкий базар та кафе ведуть на гору. Підкорення Говерли хребтом найчастіше вибирають ті, хто йде в гори на кілька днів, аби пройтися усією Чорногорою із заходом на двотисячники. З Петроса підйом складний і виснажливий. Спочатку вам доведеться спуститися на кілька кілометрів вниз у сідловину, а потім знову їх різко набирати. Тут потрібно мати хорошу фізичну силу. 

Туристи, які підкорюють Говерлу самотужки, найчастіше починають свою подорож з селища Ворохта. Сюди курсує так званий «раховоз» - потяги зі Львова та Києва на Рахів. Проте до підніжжя гори звідси ще далеко - приблизно 21 кілометр. Найлегший та найкомфортніший варіант – домовитися з кимось про машину, з цим у вас проблем не буде, адже охочих знайдеться багато. Місцеві ж заробляють на туристах - то їхній хліб.

Але ми ж не шукаємо простих шляхів. Де таке чувано, щоб у поході брати таксі. ))) Тож до потрібного вам місця можна також дістатися і маршруткою «Івано-Франківськ – Верховина». На автовокзалі, що поряд із залізничним вокзалом, є розклад її руху. Але раджу перепитувати працівників автостанцій чи місцевих жителів про особливості курсування маршруток, бо може виявитися, що вона відправляється з іншої зупинки, яка розташована неподалік – всього кілька десятків метрів, але не знаючи цього, можна легко її пропустити. 

Їхати потрібно до роздоріжжя. Одна з доріг веде до Верховини, інша – до Говерли. Якщо не будете певні, де вам виходити, водій та місцеві допоможуть – тут всі знають, куди вам треба. Люди тут привітні та радо розкажуть навіть більше, ніж ви запитували. ))) 

Прямуємо далі. Вийшовши з маршрутки на роздоріжжі, далі треба йти праворуч (якщо стояти до нього обличчям). Необхідно пройти чи проїхати на попутці 4 кілометри до контрольно-пропускного пункту. В принципі, попутку буде зловити нескладно, адже багато туристів добираються до Говерли машинами. 

На КПП обов’язково потрібно показати паспорт або водійські права. Вас зареєструють, візьмуть десь 30 гривень збору та видадуть карту руху. Але це ще не початок маршруту. Ще треба дістатися до підніжжя Говерли, до якого десь 8 кілометрів. Тут також раджу попроситися до когось у машину, тоді вже за 15 хвилин ви будете біля спортивної бази «Заросляк», звідки починається підйом на гору.

Піднімаємось на найвищу точку України 
 

© Mariya Hovda, Nataliya Barovych, Myroslava Shulhevich

Починаємо сходження

До речі, на базарчику біля бази вам пропонуватимуть палки для гірського трекінгу. Вони дають додаткові точки опори під час походів у гори, тримають тіло в рівновазі. Дуже допомагають, коли слизько та мокро. Також палиці знімають навантаження з колін і суглобів, що знижує втомлюваність. Але, чи дуже потрібні ці штуки - не скажу. Напевне, залежить від вашого самопочуття. Часом люди в лісі просто знаходять якусь палку. Але будьте обережні, бо вона може зламатися у дуже невідповідний момент, і матимете проблеми. 

А тепер повернуся до маршруту. Є два шляхи підйому на Говерлу – зелений та синій.

• Перший – пологіший, тому й легший. Але довший. Приблизний час підйому – 3 години.
• Другий – крутіший, проте швидший. Час підйому – 2,5 години.

Тут ви самі маєте відчувати, до чого готовий ваш організм. Якщо ж вам захочеться випробувати обидва варіанти, аби не йти в обидва боки тим самим шляхом та роздивитися більше краєвидів, то раджу починати з крутішого підйому, бо спускатися ним небезпечніше.


На Говерлу можна підніматися двома маршрутами / фото Mariya Hovda 
 

Щодо самої дороги, то вона починається у лісі. На деревах є біло-зелені та біло-сині вказівники. Йти лісом не дуже зручно, усюди коріння дерев, стерті взуттям безлічі туристів. У дощ буде слизько, великі ризики, що ви не раз опинитесь на землі. Але думайте не про те. Поряд шумить річка. Насолоджуйтеся її звуками і пам’ятайте, що ваша мета - неймовірні краєвиди на вершині. Після лісу будете пробиратися через зарослі ялівцю, руки та ноги раджу закрити одягом. А далі доведеться лізти камінням, але вже відкритою місцевістю, де зможете роздивлятись гірські хребти Карпат у всій їхній величі. 

Після лісу будете пробиратися через зарослі ялівцю / фото Mariya Hovda
 

Нарешті ви побачили вершину - втомлені та раді за деякий час зрозумієте, або вам підкажуть, що це лише Мала Говерла, яку часто плутають з найвищим українським двотисячником. Вона просто закриває собою вершину, а тому, піднявшись на неї, ви побачите, що це не кінець. Щоб дістатися справжньої Говерли ще доведеться добряче попотіти. Це буде, напевне, найважчий відрізок маршруту, бо він стрімкий, а ви вже втомлені. Попереду ще кілька підйомів, які ставатимуть все крутішими. Тут ви реально відчуєте, що означають слова: найскладнішими є останні метри. Якщо вас застане дощ, то будьте уважні, куди ступаєте, бо трава та земля дуже слизькі, можна легко впасти. Віддавайте перевагу камінню.

І ось ви досягли мети. Якщо вам пощастить з погодою, то навколо відкриються чудові краєвиди на гори. Ми змогли щось побачити лише з Малої Говерли, бо на вершині був туман та хмари, але не скаржилися. Підкорення гори в непогоду - це також цікавий досвід. 

Намилувавшись красотами, час спускатися вниз. Можна тим самим шляхом, або іншим маркуванням, як вже згадувалося вище. Але є ще варіант спуститися вниз до озера Несамовите, про яке ми вам раніше розповідали. Воно льодовикового походження, а також є одним із найвищих високогірних озер в Україні. Звідти також веде дорога до туристичної бази «Заросляк». На базі можна знайти попутку, аби дістатися до дороги, де курсують маршрутки, а якщо пощастить, то й до бажаного вам місця. Гори позаду. Ви втомлені, але задоволені повертаєтеся до звичного вам життя. 

Українські Карпати пропонують туристам величезні можливості для сходження на вершини. Як для досвідчених туристів, які бажають підкорювати складні гори, так і для тих, хто хоче неспішно погуляти, намилувавшись гірськими краєвидами. Адже вони тут дійсно дивовижні. Легких вам підйомів! 

Мирослава Шульгевич