Владелец сгоревшего в Бердичеве автобуса заявил об умышленном поджоге. ФОТО

27 февраля около 12 часов дня в г. Бердичеве (Житомирская обл.) на улице Ленина, произошло возгорание рейсового автобуса междугороднего сообщения, двигавшегося по маршруту «Житомир-Бердичев». Салон автобуса практически полностью выгорел, никто из людей серьезно не пострадал.

Как стало известно «Журналу Житомира», владелец сгоревшего автобуса ЧП Иваницкая (Житомир) обратилась в УСБУ, УМВД и прокуратуру Житомирской области с заявлением об умышленном поджоге транспортного средства. Кроме того, частный предприниматель приводит в пример значительное количество обстоятельств, которые дают основания утверждать, что упомянутый пожар возник в результате поджога.

Витяг зі звернення ПП Іваницької Т.В. до УСБУ, УМВС та прокуратури Житомирської області:

27-го лютого 2008-го року близько опівдня в м.Бердичеві було внаслідок пожежі повністю знищено автобус марки I-VAN держ.№ АМ 0367 АА, який належить мені і до цього здійснював регулярні пасажирські перевезення за маршрутом Житомир-Бердичів відповідно до встановлених чинним законодавством норм та Договору з Житомирською оласною адміністрацією №9/21 про перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування від 06.06.2007р..

Наразі існує значна кількість обставин, які дають мені підстави стверджувати, що згадана пожежа виникла внаслідок підпалу, а саме:

1. Машина, знищена внаслідок пожежі, 19.02.2008р. пройшла повне регламентне технічне обслуговування на СТО авторизованого ділера (ВАТ “Житомир-Авто”), на цей час пробіг машини становив близько 100 тис.км (машина придбана 22.06.2007р.), жодних зауважень до технічного стану машини не було. 27-го лютого, перед виходом на маршрут, машина, як того вимагає існуючий порядок, пройшла огляд механіка відповідним чином сертифікованого підприємства в м.Бердичеві.

2. Характер виникнення пожежі та її перебіг (відеозйомки пожежі, зроблені випадковими свідками – додаються) не відповідають можливим природним чинникам – паливне та електричне обладнання і внутрішнє оздоблення машини очевидно, з огляду на існуючі технічні вимоги стосовно протипоженої безпеки при виробництві пасажирського автотранспорту, не можуть бути причиною настільки високої швидкості та інтенсивності горіння – машину охоплено полум’ям менше ніж за хвилину і за лічені хвилини знищено повністю, характер полум’я і той факт, що скло вікон втягнуто усередину машини – свідоцтво неприродно високої температури горіння – про те ж саме свідчить і оплавлення рекламного щита, розташованого в кількох метрах попереду машини – в протилежному від напрямку вітру і, відповідно, полум’я, боці від пожежі.

До цього варто додати, що двигун, в районі якого горіння розпочалося – дизельного типу. Тобто створення в моторному відсіку значної кількості легкоспалахуючих випарів – неможливе за визначенням. В той же час з доданих відеозйомок і свідчень водія видно, що інтенсивність горіння ще під час локалізації його в моторному відсіку була настільки значною, що спричинила майже миттєве (близько 20 секунд) займання оздоблювальних матеріалів усього салону машини.

Зі всього наведеного очевидно, що будь-які матеріали, що могли б стати основою горіння такої швидкості і температури, які спостерігалися під час пожежі – в автобусі відсутні. Натомість подібна картина характерна для горіння значної концентрації випарів легкоспалахуючої суміші, яка могла потрапити до машини лише зовні – шляхом свідомо зловмисного її внесення до моторного відсіку.

3. Погрози на мою адресу, що почалися відразу після початку моєї роботи на маршруті, зокрема – “спалити автобуси”, почастішали останнім часом – після того, як наприкінці січня – на початку лютого відповідним управлінням Житомирської обласної держадміністрації, без проведення тендеру, як того вимагає чинне законодавство, ПП Кіндзерському було видано дозвіл на функціонування маршруту “Житомир-Маркуші”, графік руху якого дивним чином співпадає з графіком руху моїх машин (хоча й не має погоджених зупинок “Музична фабрика” в Житомирі та “Ринок” в Бердичеві). Найбільше погроз надходило також на адресу водія саме знищеної машини – Олексія Лабезного (очевидно з тієї причини, що саме він, серед решти водіїв, займав щодо таких погроз тверду позицію – ретельно дотримуючись, незважаючи на тиск, своїх прав та обов’язків щодо графіку руху тощо).

27-го лютого, близько 11-ї, я вимушена була особисто втрутитися в конфлікт, який виник між вищезгаданим моїм водієм О.Лабезним та водієм... (частину тексту вилучено)... я від згаданої особи почула чергову кількість погроз на кшталт “ми з вами в Бердичеві розберемося”.

4. Після згаданого конфлікту, під час відправлення моєї машини, я на тій же зупинці зустріла особу, мешканця м.Бердичів... (частину тексту вилучено). Свідки цього є й серед водіїв маршруту.

Дивною видається позиція співробітників Бердичівської ДАІ, яких на місці пригоди я, відразу після отримання повідомлення про пожежу виїхавши з Житомира на Бердичів, вже не застала. За словами водія, протоколу про пригоду складено не було – з посиланням начебто на те, що пожежа сталася не під час руху. В той же час, пожежа в автобусі виникла під час зупинки на вимогу при виконанні маршруту за затвердженим графіком перевезень – в автобусі була присутня певна кількість пасажирів, які не зазнали шкоди лише завдяки своєчасним і кваліфікованим діям водія щодо їх евакуації.

На місці пригоди працювали лише співробітники МЧС, представник страхової компанії і представники ВАТ “Житомир-Авто”. Наразі я не маю підстав стверджувати про упередженість когось із них, але з неофіційних джерел мені вже повідомлено, що “існує вказівка” не розглядати і не приймати версію підпалу, натомість поклавши вину за пожежу на власника машини. Висовувані, як можливі, аргументи, а саме – загоряння внаслідок короткого замикання в результаті “підключення магнітоли до елекричних ланцюгів моторного відсіку”, не витримують жодної критики – напруга в електричній мережі моторного відсіку складає 24В, що унеможливлює підключення до неї будь-яких сторонніх приладів. Про справність електричної мережі вже під час виникнення пожежі свідчить і те, що пасажирів було евакуйовано шляхом відкриття обох дверей автобусу за допомогою електричного приводу. Та й вже згадувана відсутність матеріалів, що могли б стати основою горіння такої інтенсивності, спростовує подібні припущення.

Натомість під час відбору зразків було вилучено частину залишків електричної проводки моторного відсіку (де короткі замикання не могли не виникнути внаслідок згорання ізоляції дротів), в той же час – не взято зразків з кришки моторного відсіку, ізолююча обивка якої могла б зберегти залишки сторонніх речовин (на одному з представлених фото добре видно відмінне від загального зволоження тієї частини кришки, яка знаходилася безпосередньо над місцем найзначнішої деформації клапанної кришки двигуна – яка, до речі, є найвіддаленішою від водія і знаходиться в межах доступу з пасажирського відсіку).