Як відпочивали українці 100 років тому. Історія Києва у фото

Завдяки появі фотографії в середині ХІХ століття зараз ми маємо можливість побачити, як 100 років тому відпочивали кияни і як виглядали найпопулярніші для відпочинку місця у Києві.

Багато зелені, гарні краєвиди, Дніпро і навіть мінеральна вода. Київ, у якому століття тому жило близько 250 тисяч людей, був чудовим місцем для відпочинку, Звісно, дозволити собі їх могли тільки заможніші кияни.

Ця стаття підготовлена за участі колекціонера, адміністратора групи "Старі фото Києва" у фейсбуку Ігоря Потабачного.

У парках

Головними місцями відпочинку і розваг для киян у літню пору були парки, чи як їх також називали, сади.

Фотографії, тодішні газети та літературні твори Валер’яна Підмогильного, Михайла Булгакова, Олександра Купріна та інших свідчать, що невіддільною частиною розваг були музика і театральні вистави.

Парк Купецького зібрання (нині Хрещатий, розташований поблизу Європейської площі, вздовж Володимирського узвозу) був одним з улюблених серед заможних киян.

АВТОР ФОТО,СТАРІ ФОТО КИЄВА

Для відвідувачів грав оркестр, можна було проводити час в літньому ресторані або ж милуватися неймовірним краєвидом з оглядового майданчика. У центрі парку розташовувався фонтан (зараз на цьому місці - пам’ятник під аркою).

Оглядові майданчики на київських пагорбах також були місцем відпочинку. Ландшафт Києва давав змогу милуватися чудовими краєвидами, а у місцевих газетах іноді писали, що саме і звідки краще видно.

АВТОР ФОТО,СТАРІ ФОТО КИЄВА

Одним з маловідомих київських парків був Аносовський сад, розташований на місці сучасного парку Вічної Слави на Печерську.

Комендант київської фортеці Олексій Аносов наприкінці ХІХ століття вирішив перетворити пустир у місце відпочинку. Дореволюційні фото парку не збереглися, але відомо що він був популярним передусім серед військових, як і задумував генерал Аносов.

Найвідомішим і найпопулярнішим був парк Шато де Фльор, що займав територію сучасного спорткомплексу "Динамо" на вулиці Грушевського.

Виник він ще у 1863 році як частина Царського саду (тепер - Маріїнський парк). Кафешантан, тобто кафе з піснями і танцями, у тому числі й не дуже пристойного змісту, швидко набуло популярності. Гостей розважав оркестр, ввечері влаштовували салюти. Також постійно показували театральні вистави.

Вхід до розважального закладу був платним, тож охоронці постійно проганяли з парканів тих, хто хотів дивитися на артистів безкоштовно.

АВТОР ФОТО,ВІКІПЕДІЯ

"Мінералки"

Після бурхливих гулянь відвідувачі вирушали на "мінералку" - пити мінеральні води і приймати ванни. І не де-небудь, а в Маріїнському палаці.

У 30-ті роки ХІХ століття київські підприємці почали виготовляти штучні лікувальні води і створили у палаці щось на кшталт санаторію.

АВТОР ФОТО,КЛУБ КОРІННОГО КИЯНИНА

"Розкішні номери, вишукані, але лікувальні страви, питна мінеральна вода, ванни з мінеральною водою, нагляд лікарів та можливість гуляти в розкішному Царському саду. Ввечері публіка збиралася у вітальні, де звучав рояль, давали концерти оперні співаки та виступали театральні трупи", - так описують ті події у фейсбук-групі "Клуб корінного киянина".

Через якийсь час "Сад штучних мінеральних вод", що здобув популярність у киян, перемістився в будівлю в районі філармонії, на початку Володимирського узвозу.

На воді

АВТОР ФОТО,СТАРІ ФОТО КИЄВА

Ще одна модна літня розвага на початку ХХ століття - кататися на пароплавах і човнах. З причалу на Подолі відправлялися пароплави до різних міст по Дніпру на північ та південь, а містяни з палуб милувалися зеленими краєвидами. На деяких пароплавах грали оркестри, на березі гостей зустрічали ресторани і театральні вистави.

У спеку містяни, звісно, шукали прохолоди на берегах Дніпра. До 1918 року у Києві не було пляжів. Але кияни все одно купалися.

Для заможніших була можливість користуватися купальнями - дерев'яними закритими кабінами.

Охочі скупатися заходили до кабінки і її затягували глибше у воду. За деякими свідченнями, ці купальні були з педалями, які треба було крутити, і лопатями. Коли кабінка вже була на воді, треба було переодягтися в купальні костюми і спуститися у воду. Після купання - знову переодягтись і в кабінці повернутися до берега.

АВТОР ФОТО,КЛУБ КОРІННОГО КИЯНИНА

Як розповідають у Клубі корінного киянина, відпочивальники платили 10-15 копійок за 20 хвилин водних процедур.

Для деяких чоловіків літньою розвагою було ховатися у заростях з біноклями і підглядати, як переодягаються і купаються інші.

Небагаті жителі міста не користувалися купальнями і не витрачали грошей на досить дорогі купальники і заходили у воду, де хотіли, і без одягу.

А у 1918 році в Києві відкрили перший пляж - на Трухановому острові. Щоб туди потрапити, треба було за 5 копійок плисти на острів човном, бо мосту ще не було. Згодом пляжі з'явилися в інших місцях Києва.

У ресторанах і кафе

Літні ресторани і кафе були улюбленим місцем відпочинку багатьох киян. Тому будували їх у дореволюційному Києві не лише в самому місті, а й за його межами.

Наприклад, “Ермітаж” Адама Гінтовта на Трухановому острові (напроти сучасної Поштової площі), або ресторан “Босфор” в Матвіївській затоці, або ж “Акваріум” на Передмістній слобідці на лівому березі Дніпра, неподалік сучасної станції метро Гідропарк.

Одним з найпопулярніших був ресторан на даху готелю "Прага", що на вулиці Володимирській.

АВТОР ФОТО,СТАРІ ФОТО КИЄВА

Звісно ж були ресторани і при готелях. Також різноманітні кафе, більярдні, кінотеатри, театри.

Після приходу до влади більшовиків майже всі заклади націоналізували та передали магазинам, їдальням, клубам.

Проте в 30-х роках минулого століття починають з'являтися і нові заклади, як, наприклад кафе “Київ”. Воно було розташоване на схилах над Дніпром, поблизу нещодавно спорудженого Скляного пішохідного мосту.

Після Другої світової війни кафе зникло і пізніше, у 50-ті роки, на його місці з’явився культовий танцмайданчик “Жаба”, однак в 70-ті його знесли.

За містом

Деякі кияни могли собі дозволити особняк за містом. Вони обирали для цього лісисту місцевість, зокрема, у Пущі-Водиці чи Святошині.

АВТОР ФОТО,ФЕЙСБУК СТАРІ ФОТО КИЄВА

Дістатись туди можна було кінним екіпажем або трамваєм. На літо туди виїжджали заможні кияни, які брали дачі в оренду: купці, підприємці, банкіри, службовці, часом лікарі та вчителі.

Із понад 600 дач, що були тоді збудовані у Пущі-Водиці, на сьогодні лишилося лише три, їх показують на екскурсіях. Решту радянська влада знесла, щоб побудувати будинки відпочинку та санаторії.

Світлана Дорош, ВВС Україна