Як губернатор Забела поставив «воза попереду коня»

20 березня в Житомирі відбудеться неординарна подія: окружний адміністративний суд розглядатиме позов журналіста, письменника, політолога, науковця, магістра державного управління Валерія Івановського проти губернатора Юрія Забели. Ось що з цього приводу розповів активний борець з бюрократизмом та невізглазтвом житомирської обласної влади у інтерв’ю нашому кореспонденту.

- Валерію Володимировичу, що спонукало Вас до такого неординарного кроку?

- Знаєте, якщо того, хто порушує закон називають злочинцем, то нашого губернатора можна віднести саме до цієї категорії осіб. Кажу «можна» лише тому, злочинцем визнавати – це прерогатива суду. Хоча для мене вже й так все ясно. А відповідне рішення суду все одно буде. Розумію, що «житомирське болото», яке я викрив у своїй книзі «Мразь боится света» та інших публікаціях, зробить все, щоб цього не сталося, проте, якщо не в Житомирі, то в іншому місці суд дасть належну оцінку діяльності місцевих ділків при владі, що грубо порушують Конституцію та закон.

- В чому суть цих порушень?

- Справа у тому, що у травні минулого року у Житомирській облдержадміністрації було створено управління у справах преси та інформації. І відразу, тишком-нишком, своїм розпорядженням пан Забела на  посаду начальника цього управління призначив пані Осницька, яка не підходить до цієї посади за жодним з параметрів.

- Що Ви маєте на увазі?

- Я не хочу обтяжувати читачів цитатами із законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують державну службу, оскільки у всіх нюансах їм розібратися буде важко, тому скажу основне. До посади начальника управління висуваються досить високі кваліфікаційні вимоги: освіта у сфері державного управління, післядипломна освіта на рівні магістра, досвід роботи на керівних посадах не менше 5-ти років, високі показники в роботі тощо. Так от, під жодну з цих вимог, пані Осницька зі своїм дипломом вчителя середньої школи, отриманого тридцять років тому не підходить і близько.

- У Вашому позові до суду Ви вимагаєте і проведення конкурсу на посаду начальника управління у справах преси та інформації…

- Так, оскільки цього вимагає Закон України «Про державну службу» і, зокрема, його 15-та стаття. Але найсмішнішим у всій цій історії є те, що невігласи з Житомирської облдержадміністрації поспішали так швидко, що поставили «воза попереду коня» - вони призначили Осницьку на посаду, якої … ще не існувало! Бо ж юридично вона з’явилася лише в липні, тобто через півтора місяця після призначення.

- То ж, що виходить, Осницька не відповідає кваліфікаційним вимогам, не пройшла конкурс, навіть посади не було – як це можна було її призначати?!.

- Та це ще далеко не всі порушення, що допущені обласною адміністрацією. І за всім цим стоїть конкретна посадова особа – заступник голови облдержадміністрації Микола Черненко. Про його «діяльність» в кулуарах обласної влади давно ходять анекдоти. Цей екс-прокурор-пенсіонер, якого відома «помаранчева інквізиторка» Синявська покликала під свої знамена, коли розтрощила кращі управлінські кадри області, довів гуманітарну сферу області «до ручки». В тому числі і інформаційну галузь області, оскільки доручив опікуватися теж вчителю середньої школи пану Сюравчику, який звів нанівець усі досягнення Житомирщини у цьому напрямку.

Я розумію, що Осницьку пропонував на посаду Черненко і звинувачувати у всіх порушеннях при її призначенні варто, перш за все, його. Проте розпорядження підписував Забела і тому юридичну відповідальність несе саме він. Хоча, як кажуть, який піп такий і прихід. Якщо губернатор держить поруч з собою невігласа, який його підставляє, то сам винен.

- От Ви кажете, один – вчитель, інший – теж…

- У тому то й річ, що державна служба – це специфічна сфера, яка вимагає відповідної освіти та кваліфікації. Чомусь я, магістр саме державного управління, який має чудові показники в роботі, вже четвертий рік не можу на неї повернутися. І для повернення на службу у таких як я, є один шлях – через  проведення конкурсів на відповідні посади, в тому числі і начальників управлінь, проте Житомирська облдержадміністрація їх не проводить з 2005 року. Наголошую, я не йду працювати вчителем, лікарем чи прокурором, бо мене просто не приймуть – освіта не та. Водночас державним управлінням у нас займається хто завгодно: і вчителі, і прокурори, і лікарі, і агрономи… Тому і результати такі. Тому своїм судовим позовом, я хочу відкрити шлях на державну службу свіжим силам, які зможуть витягнути нашу державу з тієї багнюки, в яку її завели черненки-сюравчики-осницькі та інші. Бо рішення суду стане прецедентом, який можуть використовувати тисячі моїх колег для повернення до своєї основної роботи – державної служби.
То ж, користуючись нагодою, запрошую колег-журналістів, які хочуть більш детально ознайомитися з деталями мого позову до губернатора, відвідати засідання Житомирського адміністративного суду 20 березня о 15-ій годині за адресою: Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23.
Мій контактний телефон: (097) 35-05-205