Живой Журнал

Живой Журнал » Статьи » Авторская колонка » Дмитро Ткачук » Дмитро Ткачук

Турбота молоддю про своє майбутнє, або «Плюйте на мИня я быстро сохну!»

Автор Дмитро Ткачук

Дмитро Ткачук

все статьи автора

«Плюйте на мИня я быстро сохну» - саме за допомогою наліпок з таким написом, що клеїлись на спину однокласників, ми розважалися в школі. Прикол був в тому, що людина не бачила цього напису і, ходячи по коридорам школи, ставала посміховиськом для решти школярів та, в першу чергу, ініціаторів цього «дружелюбного» жарту.

Натомість, жертва «невинних розваг» однолітків переживала дещо інші почуття: її дратувала зневага до своєї особистості, нахабність «вчорашніх» друзів, вона не могла змиритися з приниженням власної гідності з боку інших. Саме в цей момент ті, кому довелося відчути вищеперераховані почуття, привселюдно, або принаймні в душі, клялися в тому, що більше ніколи в житті не дозволять, кому б то не було, «плювати на себе».

Ми дещо підросли.

Тепер ми вже давно не школярі, і повсякденними проблемами для нас вже давно перестали бути шкільні забавки. Ми молодь, і зараз ми вже думаємо про те, яку освіту отримати, щоб влаштуватися на роботу, що дасть змогу прогодувати свою очікувану, або вже нинішню сім’ю, як побудувати своє майбутнє, щоб воно, хоч трохи було схоже на наші плани чи мрії , які перспективи є у молоді, і що нас чекає завтра? Значна частина нас, задаючись цими питаннями, марно надіється знайти хоча б короткострокову але гарантовану відповідь. Дехто думає про те, як йому, молодому сину своєї Батьківщини, стати суспільно-корисною особистістю, інші більше переймається меркантильними, егоїстичними проблемами, але і ті і інші прагнуть захисту своїх суверенних інтересів. І здавалося б, якби зараз хтось спробував наклеїти подібну наліпку нам на спину, – ми одразу б поставили його на своє місце.

Прикро, незрозуміло, абсурдно, але частина продовжує ходити з наліпкою «Плюйте на мИня я быстро сохну», і що найцікавіше, вони самі наклеїли її на себе. І кудись поділась та жага відстоювати свою гідність, особиста гордість та самоповага, яка прокидалася в шкільні роки. Обтяжує ситуацію і той факт, що в даному випадку це наше життя – сьогодення та майбутнє, що є значно вагомішим за жарти десятирічної давнини.

В той час коли пафосно звучать фрази з ініціативами покращити умови життя, створити передумови реалізації молодими людьми свого потенціалу та решта обіцянок безхмарного майбутнього, а в результаті на нас «забивають» - ми посміхаючись махаємо рукою. Черговий чинуша плює на нас, а ми гордо продовжуємо крокувати по бульвару з пляшкою пива.

Невже дитячі образи більше дратували нашу гордість, аніж перекриття кисню в час, коли ми лише сходимо на обрій бурхливого життя? З таким трендом цілком реальним виглядають прогнози, коли ми в 40 погодимося, щоб нас живцем пускали на біопаливо. Невже апатичність молоді настільки прогресує, що думки про майбутнє не линуть на відстань п’яти хвилин подальших дій? Якщо ми вже сьогодні готові заплющити очі на те, як купка пихатих бовдурів намагається позбавити нас майбутнього, задовольнивши свою потребу в іграшці, що виражається в придбанні чергового автомобіля чи портмоне з вагінальної шкіри носорога, то якого майбутнього ми прагнемо? Чого ми заслуговуємо, якщо нам самим байдуже на себе? Чиї недоїдки ми отримаємо, якщо самі не наважимося взяти зі столу те, що придбане за наші ж гроші?

Всі ці та решта подібних запитань виникають в моїй голові, коли доводиться спостерігати трагічну картину «харакірі молоді», коли молода людина не лише дозволяє плювати на себе нашим високопосадовцям, а й намагається встигнути під свій же плювок, коли вона не лише не протидіє зухвалому знущанню над собою, а й висловлює критику в адресу тих кого такий стан речей не влаштовує. 

Не виказуючи жодного спротиву, не намагаючись зірвати з себе зловісну наліпку, ми не заслуговуємо ні нащо інше, як одвічне життя в багні! І дуже прикро, що декого влаштовує дана ситуація, що дехто вже став однорідною масою того, в чому ми зараз перебуваємо, що дехто цілком комфортно себе там відчуває і не хвилюється про те, де житимуть його діти, і саме вони скажуть, що даний матеріал безглузда маячня, або зроблять ще типовіше, просто полінуються його прокоментувати. І саме їм хочеться сказати, ми маємо те, на що заслуговуємо, те, чого ми досягнемо залежить від зусиль, яких ми докладемо на своєму шляху до цілей.

Якщо ви мріяли стати обпльовком – смокчіть пиво й надалі, протираючи джинси на лавках бульвару, але водночас заткніть рота цигаркою в той момент, коли подумаєте на щось поскаржитись, бо бидлу місце в хліві, і в хаті воно ніколи не житиме
Автор: Дмитро Ткачук
Дмитро Ткачук | 21 Декабря 2009 | Просмотров: 4650 | молодь, апатія
Редакция "Журнала Житомира" может не разделять точку зрения автора статьи
и ответственности за содержание материала не несет.
Комментариев: 4
s1p
1 Вася (s1p)   • 13:25:59, 22 Декабря 2009 [Материал]

Дуже непагано сказано - Бидлу - ! Насправді ми і є бидло!. Можемо тільки скаржитися, як нам пагано живеться і обсирати депутатів, начальників і інших, а хто винен"?! Хто їх вибирав, хто їм дав право себе так поводити?! МИ! Хто вийшов на площу з паленякою і розбив вікно тіє ж самої міської ради. Правильно ніхто. (Доречі Дмитре вса це також стосується-тупо стати перед леніном з плакатами на 10 хвилин це просто показуха і не більше! Під міськвиконком, а не під леніна треба йти.). В першу чергу треба з себе починати змінювати світ. Здається всі це знають тільки віз і понині там. Тому пані та паново, а точніше просто бидло-продовжуйте порсатися у власному багні і тикати пальцем на когось.
З повагою Ваш Валентин.
Tima
4 Дмитро Ткачук (Tima)   • 02:28:46, 22 Февраля 2010 [Материал]

Шановний Наш Валентин, вибачте, що не одразу відреагував на Ваш коментар. Але можливо то й на краще.

Ви якось занадто абстрагуєтеся. Повчаєтесь тут нас наче ви не на цій землі живети і зверху Вам видніше.

Шановний і Ви в лайні!

А перед тим як щось радити, покажіть приклад!
От, дуже хочеться побачити Ваше фото під стінами міськвиконкому.
Наші заходи свою мету виправдали, а про Ваші я, вибачте, не чув.

woland
2 Влад (woland)   • 21:04:07, 25 Декабря 2009 [Материал]

Лише 3-4% будь-якого біологічного виду є активними особинами (здається, Дарвін)
---
Організована меншість керує неорганізованою більшістю.
С. Бандера
---
Шануймося, бо ми того варті :-)
Tima
3 Дмитро Ткачук (Tima)   • 10:44:17, 28 Декабря 2009 [Материал]

1. "3-4 %" воно й нормально...
Питання не в тому, що кожен друй має бути собі лідером, а в самоопущенні. Поки ти сам не почнеш себе поважати і відстоювати свої права ніхто з тобою рахуватись не буде!

2. "активними особинами" не масою незрозумілої жижі, а ОСОБИНАМИ, чого в нас нажаль не спостерігається...

Читайте также на эту тему:


Ух ты! Интересно!