Не спроможен мислити –хавай!

Піплс хаває – цікава і популярна фраза. Якщо популярна, значить в ній є сенс. Чому він хаває? Хто і чим його годує? Це запитання для роздумів, але для більшості це не відомий процес – вони просто хавають…

Що ж ми хаваємо?

Та те що дають. Обирати не доводиться, а більшості воно й не потрібно. Нам всім вже давно набридли розмови про політику, газ, МВФ, Юлю, Вітю, ще якесь… Але кожному з нас так важко стриматись, щоб не почесати язика на одну з подібних тем. Здавалося б в чому проблема, потрібно ж про щось говорити. А проблема насправді є: теми є насадженими, а оратори, як правило, не компетентними, саме тому ми готові побити одне одному обличчя за ту ідею, про яку ще вчора нічого не знали.

Янукович стає президентом, прем’єром назначають «поліглота» Азарова, а всі борються проти Табачника і Чорноморського флоту.

В розпалі місцеві вибори і цілком логічним стає те, що студентів, як одну з найактивніших верств суспільства, потрібно викинути за межі корабля – у нас з’являється горезвісна постанова 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами».

Невже ні в кого не виникає думки, що це штучна мізансцена, за лаштунками якої відбувається справжня вистава. Ми перетираємо те, що нам закинули і не бачимо справжніх тем і проблем. Так це теж важливо, але у великій шаховій партії це пішки якими жертвують. Невже ми собаки, щоб хавати те що нам кинули зверху? На що заслуговуємо те й хаваємо…

 Чому піплс хаває?

Рівень інтелекту народу попри кількість щорічних дисертацій, дипломів вузів і пафосні виступи падає. Ми всі говоримо про глобальніші проблеми, але не спроможні запропонувати альтернативи чи фахової пропозиції. За таких умов корисність цих розмови зводиться до нуля. Дані баталії насичені емоціями та переживаннями, але позбавлені смислів. Нам сказали ЄС –зло. Одже потрібно кричати про те, що це зло? А що це таке, які основні принципи закладені в це об’єднання, яка його мета? Більшість не спроможна відповісти на ці запитання, але не можуть втримати язика від спокуси потріпатися, як це добре чи погано. Тисячі студентів протестували проти Табачника чи постанови про платні послуги, але прочитали її одиниці. Хаваємо, бо на більше ми не спроможні: егоїстичні та ворожі, розконсалідовані та самодостатні, ліниві та короткозорі…

 Хто зацікавлений в тому, щоб люди безвідмовно хавали?

Розділяй і володарюй - ідеальна формула, яка ефективно втілюється в життя. Коли народ легко можна заткнути черговою, брудною шкарпеткою чи атрибутом білизни, кращого моменту для великих справ не знайдеш. Потрібно вкрасти мільйони, давайте махнемо червоною ганчіркою про дерибан 10 тисяч. В людей шок і привід поговорити, у «еліти» - грінлайт. Якщо люди озлоблені, їм знаходять черговий шмат м’яса, на якому вони зганяють свою агресію. Зганяють агресію, але проблеми лишаються. Народ знову в шоці і опускає руки - «великі мужі» тріумфують…

 Як вилізти з цієї покоробленої від антисанітарії громадської їдальні?

Для того, щоб відновити смакові рецептори в суспільстві необхідні чіткі дії, конкретні кроки і пропозиції. Що ж може стати ліками для відновлення відчуття смаку та покращення зору, стимулом мислити і розвиватись, боротися не з повітряними млинами, а вирішувати проблеми? Жива, інтелектуальна дискусія. Не кухонні баталії, а аргументовані протистояння позицій. По відношенню до будь якого питання людина повинна відноситись не схвально чи опозиційно, а перш за все об’єктивно. Новини в телевізорі не можуть стати причиною схилитись на ту чи іншу сторону. Фраза сусідки – ще не достатня причина для формування позиції. Щоб бути достатньо компетентним для інтелектуального діалогу, фаховим для прийняття інноваційних рішень, необхідно брати участь у суспільній дискусій. Дискусії з різних тем та сфер, серед різних верств та вікових категорій, бо основною функцією таких дискусій є пробудження народу і просвіта – стимул мислити. Доти доки не ініційована інтелектуальна суспільна дискусія народ продовжуватиме цитувати чужі вислови, оперувати чужими аргументами і приходити до чужих висновків – хаватиме чужий «продукт».

Не всі з нас гурмани, але той хто хоче гідного, не задовольнятиметься непотребом.

Якщо ж ми не спроможні прийняти участь в інтелектуальній дискусії, ніхто за нас не прийме об’єктивне рішення і ми не заслуговуємо нічого більшого, за руїну «незалежної вільної країни».

Якщо ж піпл не спроможний мислити – хай хаває…