Узгодження

Сьогодні, 7 грудня Україна відзначає День місцевого самоврядування. Можна сказати, що це єдине державне свято, напряму пов’язане з конституційним правом громадян брати участь в управлінні країною. Та чи можливо реалізувати це право без узгодження з державою?

Ще з минулої п’ятниці в обласних та районних клубах, актових залах та театрах збираються ті, хто має дотик до роботи в радах: голови, секретарі, бухгалтери сільських і селищних рад, депутати від народу і від партій, керівники міст, районів, області. Десятками, а то і сотнями грамот, відзнак, медалей і звань нагороджують один одного. Традиційно у виступах клянуться у вірності народу і громаді, вихваляються здобутками, сиплять обіцянками, хизуються знанням проблем. Свята проходять гучно, тепло, з концертами та фуршетами.

Цьогорічне святкування – особливе. Перед президентськими виборами засвідчити свою повагу тим, хто в переважній більшості працює на виборчих дільницях з’їхалися регіональні партійні «божки», народні депутати, керівники виборчих штабів. Любов і повага звучала у словах і конвертах, подарунках і почесних грамотах. Було б весело, якби не було сумно.

Конституція України визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. Звичайно, у межах Конституції і законів України. Населення нашої Житомирщини об’єднане у 630 територіальних громад. Із, майже, 700 місцевих бюджетів тільки 29 – самодостатні. Чи може громада при такому фінансовому стані самостійно вирішувати питання життєдіяльності міста чи села? 627 територіальних громад для того, щоб заплатити зарплату працівникам сільрад чекають на подачку, вибачте, на субвенцію від держави. Нічого говорити вже про освітлення, забезпечення теплом і чистою водою, ремонт доріг, достойну діяльність освітянських, культурних, медичних установ.

Уявляєте, як радісно святкували День місцевого самоврядування мешканці Карвинівки Романівського району, коли саме в цей час вирішувалося питання закриття їхнього клубу, чи не єдиного місця, де ще збиралися і молодь, і люди старшого віку.

Або уявіть собі свято в громаді села Кам’янка Житомирського району, де декілька років поспіль через зловживання посадових осіб у мешканців відбирають мальовничі місця на березі річки.

Чи знають взагалі територіальні громади про своє конституційне право на самоврядування, не кажучи вже про їхнє бажання відзначати цей день? Чи потрібне нашій державі вміння і бажання громади бути самоврядною? Народом без грошей і послуг, без роботи і соціального захисту легко керувати. Його можна завести на майдани і на виборчі дільниці, в партійні структури і релігійні секти. Йому легко розповідати байки про світле майбутнє, колисати його пісеньками про себе-коханих і залякувати образами своїх конкурентів.

«Житомирська ініціатива» разом зі своїм духовним супутником поліським ансамблем народної пісні та танцю «Льонок» в суботу подарували пісенне свято Івницькій територіальній громаді, що на Андрушівщині.

Як виявилось пізніше, мешканцям села настійливо рекомендували не йти на концерт, бо він не узгоджений. Чи то у влади районної потрібно було питати дозволу співати, чи то у різнольорових партактивістів - ми не дізнавались. Ми вітали простих людей. Ми співали разом з ними задушевні пісні та раділи запальним танцям. На завершення нашого свята свої унікальні вірші нам дарував Великий Поліський Митець Іван Михайлович Сльота. Мені сподобався оцей з наспівом.

У мене – день народження…

Але, щоб випить кави,

Не попросив узгодження

Я в нашої держави.

Тому держава й не дала

Мені в цей день зарплати –

Бо ж звідки знать вона могла,

Ах, звідки могла знати,

Що в мене день народження?-

Але, щоб випить кави,

Не попросив узгодження

Я в нашої держави.

Дружина в трансі, як у сні,-

В очах печальна струнка,

Що, бачте, ні за що мені

Купити подарунка.

Бо в мене ж день народження –

Але, щоб випить кави,

Не попросив узгодження

Я в нашої держави.

Тому держава й не дала

Мені в цей день зарплати –

Бо ж звідки знать вона могла,

Ах, звідки могла знати,

Що в мене день народження?-

Але, щоб випить кави,

Не попросив узгодження

Я в нашої держави.

Дружина голову шкребе:

«Ну що ж подарувати?..»-

Та подаруй мені… себе…

У чім родила мати…

Бо в мене ж день народження –

Але, щоб випить кави,

Не попросив узгодження

Я в нашої держави.

Тому держава й не дала

Мені в цей день зарплати –

Бо ж звідки знать вона могла,

Ах, звідки могла знати,

Що в мене день народження?-

Але, щоб випить кави,

Не попросив узгодження

Я в нашої держави.

От я сиджу та й думаю,

В що вилилася б кава

Лише тією сумою,

Що тиче нам держава?..

Та – чорт із нею – з кавою –

Була б хоч в тім потреба…

Чого ще нам з державою

Узгоджувать не треба!..

Зі святом – з Днем місцевого самоврядування. Щиро. Без узгодження.