Божі тварі

Ох і деньок видався сьогодні! Майже до 17-ї спостерігала маразм в нашому вищому законодавчому.

Особливих емоцій не відчувала, але бажання переключитись на інший канал чомусь не зникало. Чергова високопрофесійна з точки зору артистизму тирада Прем’єра, потуплені очі в урядовій ложі, то залицяльні, то в’їдливі запитання народних обранців (скоріше для свого піару, ніж для їх вирішення), обмін непарламентською лексикою.

Прем’єр впевнено сипала незрозумілими народу словами, демонструвала слайди, під кожен проблемний напрямок вдало підбирала винних (не з Уряду).

Почалась рецесія в економічних процесах, про що свідчить динаміка ВВП – вина банківської кризи. Імпортоорієнтована економіка дає вдвічі більші очікування цін на ключові продукти через курс гривня-долар – винен Національний банк.

Уряд у нас прогнозуванням уже, мабуть, не займається.

Дуже «оптимістичними» виглядали порівняння стану України з США та Японією. «Але, - визнає Тимошенко, - Україні буде не легко». Уявляєте як не легко, порівно з цими економічними монстрами? Про це – ні слова.

Маніпулювання свідомістю – це коньок нашої пані Прем’єр-міністра. Пересипання фразами: «коли був інший уряд», «ваш дуже добрий уряд», «наш дуже поганий уряд». При найбільшому в світі показнику девальвації національної валюти - прогноз інфляції в 9,5%!! Дефіцит бюджету в 2,96% запланований на рівні з усіма іншими розвиненими країнами світу. Талант! Нічого не скажеш.

До звіту можна було віднести тільки перевиконання в січні Державного бюджету. І то, методи і персоналії цієї «перемоги», дуже сумнівні. Ви можете уявити, що новий керівник митниці за чотири дні виконав план на 47%.? На мою думку, за цей час можна тільки на папері написати те, що потрібно для іміджу Уряду, а не реально наповнити казну коштами, необхідними народу. Цікаво, що практично ніхто з пересічних громадян, з якими доводиться зустрічатись, не відчув перевиконання ПДВ на 11,2%, податку на прибуток –на 14, 5, акцизного збору – на 8. Реальна ситуація в рази гірша: і з зарплатами, і з робочими місцями, і з соціальними виплатами.

Вивчення рейтингів політиків, для Юлії Володимирівни вже не що інше як мародерство. Це тому, що Ваш рейтинг впав вдвічі? Чи є інший мотив?



Хто б міг ще десять років тому навіть подумати про те, що слова «памперси», які вже не вперше звучать в лексиконі нашої очільниці, стануть для неї найбільш переконливим аргументом в дебатах зі своїми опонентами. Або обмін люб’язностями з Ганною Герман, яка посміла допустила думку про те, що прем’єр могла вдатися до стратегічної помилки, заявивши восени, що не впустить кризу до країни? Виявляється, ця згадка свідчить про низьку культуру депутата. Про котировку кредитно-дефолтних свот за найвищою в світі ставкою відповісти Сергію Льовочкіну Тимошенко теж пообіцяла десь в кулуарах, а от про його щоденні зустрічі з президентом чомусь нагадала з трибуни. Ніби був звіт не Уряду про стан в країні, а Льовочкіна про його особисте життя. По заслугам від ЮліїВолодимирівни отримали всі, хто посмів засумніватись в «ефективній, непосильній» роботі її Уряду.

«Каоліційні» та поряд лежачі народні слуги тихенько і лагідно підспівували, або взагалі мовчали. Відчувалось, що їм не по собі. Але скажи щось не в тон бравурної промови, біди не обберешся! Сьогоднішній мандат – на стіл, про майбутній – забудь, а, не дай Боже, президентом стане….

Думаю, що відповідь на запитання Прем’єра про те, хто свідомо заради своїх політичних амбіцій руйнує Україну, з цього звіту зрозуміла.

Спасає ситуацію, як і в 2004 наш земляк. Такого віртуоза у вмінні досягти поставленої мети більше в Україні не знайти. Запис на виступи та запитання, зависання комп’ютера в потрібний час, реєстрація та перереєстрація депутатів, затяжні перерви перед голосуванням, блокування карток - ці маневри спікера справжня знахідка для БЮТу. І все - чесно, прозоро, щиро, відверто. Ось для чого країні потрібен Литвин! А БЮТ так довго сумнівався. Цікаво, якби не спікерство, Держкомзем, Укрзалізниця, кордон, ця фракція так само голосувала б в Парламенті? Чи тоді служіння народу було б відвертішим?

З комуністами все ясно. «Вчасне» народження позашлюбної дитини через недогляд охорони Симоненка, виконало свою історичну місію: розкололась древня ідеологія, а разом з нею і моноліт марксистсько-ленінської команди в українському Парламенті.

А от позиція групи «За Україну» мене здивувала. Хлопці, рідненькі, невже ви не розумієте, що з вашою кількістю в Раді, ви не зможете йти за Україну! Ви постійно будете між «тут і там», а цього невизначення нам уже достатньо.

Кажуть, що надія вмирає останньою. Заявивши про рішучість в боротьбі за владу і державу регіональщики знову зупиняться на півдорозі? Можливо, але, на жаль, вони єдині, хто має реальну можливість прикоротити цю вакханалію. І ціна цієї можливості – 150 мандатів. Тільки новий парламент, нова коаліція, новий уряд може отрезвити Україну.

Не бійтесь поступитися. Дайте дорогу новим силам. Нехай меншим, але новим. Не дуріть нас працюючим парламентом, бо ті закони, які з кандачка наразі приймаються, життя легшим не роблять. Як от про транспортний збір, чи Державний бюджет.

В 17-й вимкнула телевізор. На душі було пусто, перспектив не видно. Вирішила піти до театру. Житомирський обласний музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги у повному аншлазі ставив виставу «Божі тварі» за романом Марії Ладо «Дуже проста історія». Три години пролетіли, як одна мить. Професіоналізм і щирість акторів вражали. Сюжет захоплював і спонукав до переживань і роздумів.

Не відчула, як підсвідомість повернула мене до денного перегляду парламентського засідання.

Відвідайте наш театр, нардепи! Всі ми – Божі творіння. Можливо, після цієї вистави вам захочеться стати ангелом-охоронцем нашої України. Але для цього потрібно померти.