У черзі до «корита»… З кого житомирянам доведеться обирати міського голову?

Центральною темою передвиборчого життя області стають змагання за посаду мера обласного центру. Отже, станом на сьогодні маємо наступну розкладку сил.

Очолює рейтинги Віктор Развадовський – народний депутат України 4-го скликання (від «Народної партії» Литвина), міліцейський начальник, який висувається від «Української партії». Партія невідома широкому загалу, однак за інформацією її офіційного сайту, вона сповідує ідеологію українського націоналізму. Це цікавий факт, адже раніше пан Віктор не позиціонував себе як українського націоналіста. Чи допоможе йому така зміна іміджу здобути нових виборців і зберегти своїх прихильників – покаже час і підрахунок голосів.

Діючий мер Житомира Віра Шелудченко нещодавно очолила обласну організацію Єдиного Центру. Партія має надзвичайно низький рейтинг, а тому навряд чи допоможе перемогти на цих виборах своєму новоспеченому лідеру. Гасло виборчої кампанії, обране партією – «Якісна Україна» – на перший погляд дивує. Однак згадуючи, хто її очолює, припиняєш дивуватись. Таке гасло могло прийти в голову лише закарпатським контрабандистам…

ВО «Батьківщина» висуває свого кандидата на посаду міського голови. Ним стане голова міської організації партії Микола Савенко. Не зважаючи на відсутність харизми та низький рейтинг цієї кандидатури серед житомирян, бютівці сподіваються на високі протестні настрої у суспільстві та достатньо великий рейтинг партії «Батьківщина». Але партійцям варто врахувати один нюанс – виборці розрізняють голосування за партії і за особистості. Тому розрахунок перемогти лише завдяки партійній підтримці виглядає утопічним.

Юрій Павленко очолив обласну організацію партії «Наша Україна» і ймовірно балотуватиметься у мери міста. Не зважаючи на високу впізнаваність його особи, досвід роботи на посаді Житомирського губернатора та Міністра сім’ї, молоді і спорту, Павленко залишається чужим для Житомира. Він мешкає у Києві і лише зрідка навідується до своєї підшефної області.

Михайло Заславський розпочав свою кампанію з минулої зими під виглядом діяльності благодійного фонду. Столичний нафтогазовий чиновник, не зважаючи на потужний фінансовий ресурс, досі не здобув високого рейтингу підтримки. Це пояснюється тим, що виборці знають – образ, що малюють політ технологи на біл-бордах, далеко не завжди відповідає реальності.

Олександр Музика є ймовірним кандидатом від «Української Платформи» (її очолює нардеп Павло Жебрівський). Декан соціально-психологічного факультету популярний серед студентства, має харизму та непогані ораторські здібності. Він міг би стати реальним кандидатом на перемогу. Однак його проблема у самій партійній організації, що збирається його підтримати. Маючи невисокий рейтинг, ця політична партія ще й пробуксовує у внутрішньопартійній роботі і затягує старт своєї кампанії.

Також, з метою «запіарити» свої партії, але без особливих претензій на перемогу, очікується висування кандидатів від партій «Сильна Україна» (Ярослав Долгих), «Фронт Змін» (Геннадій Зубко), ВО «Свобода» (Сидір Кізін) тощо. Для інших кандидатів вибори вже стали традицією, так само, як і поразка на їх фініші (наприклад – Юрій Бобер). Та ситуація не є такою вже однозначною і щомиті може змінюватись. Один із головних політичних гравців – Партія Регіонів – досі не оприлюднила імені свого висуванця.

Виходячи з того, що на вибори готові прийти понад 70 % житомирян, то інтрига «мерських змагань» значно зростає. Стає очевидним, що переможний результат виборів мера в 2006 році у 24000 голосів стане недосяжним для переможця наступних виборів. А претендент на посаду мера, що набере 12000-15000 голосів, зможе святкувати перемогу. Драматизму і непередбачуваності ситуації додає те, що з числа житомирян, готових прийти на вибори 31 жовтня 2010 року, понад 40% не визначились зі своїми симпатіями. Тому можливою є поява серед кандидатів у мери нових претендентів, які, у випадку вірного позиціонування та ефективно організованої виборчої кампанії, зможуть здобути прихильність простої більшості житомирян і перемогти.