Житомирские производители и торговцы ищут общий язык

У виробників і торговельників інтереси різні. Проте компроміс між ними можливий

Нарада, що відбулася 18 січня при міському голові Володимирові Дебою за участю керівників і спеціалістів підприємств харчової промисловості та торговельної мережі міста, незважаючи на порою суперечність інтересів цих двох галузей, переконливо засвідчила: подібні зустрічі вкрай необхідні і корисні.

Це вже друге таке зібрання. Його мету міський голова визначив так: дати можливість почути один одного. Наприклад, генеральний директор приватного акціонерного товариства (ПАТ) "Золотий коровай" Володимир Харківський прибув на нараду разом із комерційним директором, аби прямо в мерії започаткувати співпрацю із котримось підприємцем-торговельником.

Володимир Олександрович висловив задоволення щодо налаштованості міської влади перейматися проблемами харчовиків. Зокрема, сказав, що протягом 13 місяців перебування на посаді лише за останні два йому двічі вдалося особисто зустрітися із міським головою. Перша переконлива користь від цих зустрічей для міста є очевидною: "Золотий коровай" з 27 грудня змінив іногородню реєстрацію на житомирську. Відтоді одне з найбільших харчових підприємств міста, де працюють 520 житомирян, платить податок з фізичних осіб у міський бюджет.

Керівникові ПАТ "Золотий коровай" довелося вислухати й претензії з боку торговельників. Закиди лунали щодо порівняно вищих цін на продукцію підприємства, вимог надто стислих термінів розрахунків, намагань зосередити реалізацію хліба у відомчих кіосках...

Відповіді Володимира Харківського підтвердили головний висновок наради: однозначно неправих - чи то виробників, чи то торговельників - немає. Взаємини між ними, як і в житті в цілому, набагато складніші, але прийнятний компроміс завжди можливий.

Скажімо, порівняно вищу ціну на хліб "Золотого короваю" його гендиректор пояснив вимушеними додатковими витратами підприємства на утримання території двох законсервованих заводів і прагненням, незважаючи ні на що, не застосовувати у виробництві жодних хімічних добавок, що неодмінно погіршать якість виробів.

Разом з тим "золотокороваївці" готові робити знижку на свою продукцію, якщо адекватною буде поведінка торговельників. Адже не раз траплялося, коли підприємство постачало хліб торговельнику за ціною, на 20-30 коп. дешевшою, зі сподіванням, що на таку ж величину буде зменшено його роздрібну ціну. Але торговельник продовжував продавати хліб за попередньою ціною, і зникав сенс її зменшення підприємством - обсяг реалізації не зростав.

Подібні "неув'язки" виникали й щодо термінів розрахунку за одержану продукцію. На прохання підприємця-торговельника "Золотий коровай" продовжував термін розрахунку на обумовлену кількість днів, проте реалізатор до цих днів продовжував... додавати звичні для нього надпрострочені 4-5 днів. Як можна співпрацювати за таких "правил"?

Непростим питанням є так звані малі архітектурні форми (МАФ), або попросту - кіоски з реалізації виробниками власної продукції. Харчовики ратують за повсюдне їх встановлення, що, на їхню думку, зніме непорозуміння з торговельниками і дещо здешевить роздрібну ціну виробів.

Торговельники, зі свого боку, переконують, що в такий спосіб полиці в магазинах стануть напівпорожніми, а в кіосках неможливо забезпечити елементарні норми санітарії з продажу продуктів харчування.

Вихід є, дійшли згоди виступаючі. Необхідно збільшити у торговельній мережі частку товарів місцевого виробництва. Тоді виробники не витрачатимуться на транспортування своїх виробів в інші міста, а гроші від продажу обертатимуться в Житомирі.

Міський голова запропонував запровадити систему моніторингу з продажу продуктів місцевого виробництва. Харчовикам і торговельникам надішлють спеціальну анкету для детального вивчення цього питання і врахування думок усіх учасників процесу виробництво-продаж.

Володимир Михайлович наголосив на потребі "розкручування" місцевих харчових виробів, аби на них був належний попит споживачів. У добрій нагоді тут стануть міські біг-борди, сіті-лайти, інші рекламні можливості.

Мер вкотре загострив увагу присутніх на обов'язковій реєстрації усіх підприємств у нашому місті. Адже податок з фізичних осіб ніхто не повертає. Ці кошти, що сплачуються за місцем реєстрації підприємства, вкрай потрібні місту для різних соціальних виплат. Виходить так, що житомиряни працюють у своєму місті, користуються в ньому усіма соціальними благами, а податки надходять в інші міста. Як це є, скажімо, стосовно працівників міської торговельної мережі "Вопак", підприємства якої зареєстровані за адресою головного офісу у Луцьку. Цього не повинно бути.

Міський голова навів приклад відомого потужного підприємства "Обербетон", що дослухалося до влади міста і повернуло йому свої реквізити.

Наступне питання - легалізація праці. Відомо, що порівняно більше нелегальних працівників перебувають у торговельній мережі. Володимир Михайлович закликав присутніх найближчим часом вивести "з тіні" усіх працевлаштованих і в такий спосіб дати їм можливість почуватися повноцінними і надійно соціально захищеними громадянами. Цю проблему також можна вирішити без спонукання влади до більш жорстких заходів впливу.

Не міська влада, сказав Володимир Дебой, а кожний з вас є хазяїном нашого міста. Принаймні, хазяїном тієї території, що закріплена за підприємством. І саме керівник підприємства несе першочергову відповідальність за порядок на ній.

Володимир Михайлович навів сумний приклад занедбаності території міського парку, що на Замковій горі. А йдеться ж про "пуповину" міста. Дбати про його чистоту - святий обов'язок кожного житомирянина.

Тим часом, сказав міський голова, стіни аптеки, що на розі вулиць Київської і Шелушкова, перетворилися у суцільний щит для оголошень, що не може не викликати відразу в нормальної людини. Більш жорстко із занедбанців мають питати міські служби з порядку і благоустрою.

Досі актуальною проблемою залишаються борги із зарплати. Володимир Дебой повідомив, що влада країни вимагає покінчити з цим ганебним явищем, насамперед, на економічно активних підприємствах до 1 березня поточного року.

Антон БЕЗДІТКО, газета Місто