Борітеся – поборете!

Якби жителі будинку №59-а на вул.1-го Травня в Житомирі мовчали, то досі могли б залишитися без житла...

Досвід боротьби за виживання, про який нижче піде розповідь, може стати в добрій нагоді кожному, хто мешкає у багатоквартирному будинку, платить за прибирання прибудинкової території і тішить себе надією, що певна частка цієї території є його власністю, а отже ніким і ніколи  не може бути забраною. Це – ілюзія.

Жодна прибудинкова територія жодного багатоквартирного будинку Житомира не має статусу власності його мешканців. Відтак міська влада може вилучити її будь-коли. Діюча влада ще не приймала рішень з переадресування прибудинкових територій. Зауважую з певним застереженням тому, що у складі депутатів нинішнього скликання – немало тих, хто працював у попередньому скликанні, яке нерідко грішило узаконенням на місцевому рівні далеко не законних рішень. У тому числі й щодо використання прибудинкових територій.

"Спритність" рішень міськради, і – жодного шахрайства?

Жителі будинку №59-а на вул. 1 Травня і ще двох сусідніх десятиповерхівок були начувані щодо багаторічної боротьби земляків з будинку № 25 на вул. Пушкінській за існування дитячого ігрового майданчика, які зуміли відстояти його від забудови багатоповерхівкою, дійшовши аж до Генерального прокурора України, проте не очікували каверзи з боку міської влади й щодо самих себе. Відтак їхня прибудинкова територія площею 9,5 сотки, що могла б слугувати для дитячого майданчика, якого дітвора понад  180 тамтешніх квартир ніколи не мала, наразі огороджена парканом будівельної організації.

Тут вже два роки чергують охоронці. Для їхніх послуг – невеличка будка. Але немає туалету. І у тому, що його немає, мешканці довколишніх багатоповерхівок щодня переконуються з вікон власних осель...

Може, й справді, як іронізують окремі скептики, є потреба у кожне рішення міської влади з виділення землі під забудову першим пунктом вносити вимогу будівництва громадського туалету ще до початку будь-яких інших робіт, але перед тим, як на цій ділянці матимуть постійно перебувати люди?.. Врешті-решт, хтось же повинен відслідковувати ці неподобства та притягувати до відповідальності їхніх авторів?

Будка і паркан довкола колишньої прибудинкової території будинку №59-а можуть стояти до 1 жовтня 2012 року – дати закінчення 5-річного терміну оренди землі, наданої будівельникам міською владою. Тим часом розголос з їх протистояння із місцевими жителями дійшов нині до Вищого арбітражного суду України.

У мешканців будинків є два аргументи: потреба хоча б одного на всіх дитячого ігрового майданчика; і другий той, що 5-поверховий цегляний будинок №59-а, 1972 року забудови, має три вертикальні (одна – посередині і дві – з боків) тріщини товщиною до 5 мм, що з'явилися при будівництві двох сусідніх багатоповерхівок. Третьої, що мала розташуватися всього за 9 метрів, будинок №59-а, на думку фахівців, просто не витримає. Тому майже 20 років тому, точніше – 18 жовтня 1991 року, сесія міської ради приймає рішення з припинення будівництва (його не розпочинали) тут 10-поверхового житлового будинку. Щоправда, майбутній будинок значився тоді під №61. Це рішення сесії міської ради ніхто не відміняв. Воно є чинним і по сьогодні.

Наперекір цьому рішенню і з тим, щоби його не відміняти, що за наявності здорового глузду зробити неможливо,  майже через 16 років сесія міської ради від 13.02.07 погоджує будівництво, а виконком своїми рішеннями від 17.05.07 і 12.06.08 надає дозвіл на розроблення проектно-кошторисної документації та спорудження житлового будинку, але вже під №63-а.

У спосіб "спритної підміни карти" сесія міськради створила сприятливі умови не тільки для себе, але й для інших учасників конфлікту, котрі не гребують "позичати очі у Сірка": мовляв, йдеться ж про різні будинки – №61 і №63-а...

Проте в обох випадках рішень міської ради, хоча й розділених 16-річним часом, йдеться про одну й ту ж земельну ділянку.

Віддамо належне міській прокуратурі: 29.08.08 міський прокурор вніс протест на рішення міської ради від 13.02.07. До речі, за кількістю протестів прокурора і ігноруванням їх депутатами Житомирська міська рада попереднього скликання цілком може претендувати на запис, принаймні, у Книзі рекордів України.

Сесія міської ради від 6.11.08, як і у переважній більшості випадків, цього разу також залишила протест прокурора без задоволення, хоча йшлося в ньому, нагадаємо, про обмеження прав і інтересів громадян. Зокрема, й щодо неврахування думки людей стосовно вилучення прибудинкової території.

До честі міської прокуратури (і це словосполучення виправдано повторювати знову й знову, оскільки подібне трапляється, на жаль, дуже рідко), цього разу вона оскаржила рішення сесії у суді...

Водночас паралельно діялося наступне. За два тижні після подання протесту міського прокурора (оперативність – фантастична!) Корольовський районний суд розглядає позовну заяву одного із депутатів Корольовської райради, який виступив на захист мешканців будинків без... їх відома і згоди (?!).

У тій заяві – жодного слова про відсутність умов для дозвілля дітей і про тріщини в будинку №59-а. Є лише нарікання на можливу забудову наскрізного проїзду, що суд чітко спростував та аргументував очевидну користь від перекриття проїзду для самих же протестувальників. І, безперечно, виніс рішення про відмову депутату райради у його заяві, поданій ним 15.08.08 і розглянутій судом 12.09.08. У той же час, пояснює міський прокурор, цей депутат не мав жодного права виступати від імені жителів будинків. Навпаки, люди мусили за власні кошти винаймати юриста і захищатися від цього горе-благодійника.

Розрахунок суду "на випередження", очевидно, був зроблений на те, що, у разі неоскарження його рішення, повторні заяви з проблем мешканців будинків не приймалися б до розгляду.

Проте й цей "хід конем" не вдалося зберегти у таємниці: якимось чином стало відомо про заочне щодо мешканців будинків судове рішення, і вони встигли його оскаржити.

Зауважимо ще раз: Корольовський районний суд не міг не знати, що депутат райради не мав права звертатися до суду від імені людей без їхньої на це згоди і нотаріального підтвердження цієї згоди.

Міський прокурор звернувся до Корольовського районного суду з адміністративним позовом з вимогою визнати протиправними та скасувати, як незаконні, рішення сесій міської ради і міськвиконкому, що стосувалися спорудження будинку №63-а на вул. 1 Травня.

Суд постановою від 24.12.08 відмовив у задоволенні цього адміністративного позову. Тоді у порядку касації прокурор міста звернувся з апеляційною скаргою у Київський апеляційний адміністративний суд, до якої приєдналися мешканці будинків №59-а і №63 за підписами п'яти представників. Але й це звернення залишилось без задоволення. Наступною наразі інстанцією клопотань став Вищий адміністративний суд України.

За стіною мовчання

Окрім того, що мешканці будинку №59-а звернулися за захистом у міську прокуратуру, вони вели постійне листування з міською владою, починаючи від часу прийняття нею рішень щодо майбутньої новобудови. У пенсіонерки Зої Грибук накопичилося звернень і відповідей на них вище стосу учнівських зошитів, які Зоя Іванівна приносила додому на перевірку упродовж 52 років учителювання.

Тут є колективний лист на ім'я тодішнього міського голови від 30.07.08, у якому йдеться й про неотримання відповіді на попередній колективний лист, поданий у мерію ще у квітні.

А ті відповіді, що надійшли, є формальною відпискою на кшталт: "дійсно відсутнє спортивно-ігрове обладнання... однак немає коштів...", "створено комісію з вивчення питання, поінформуємо додатково", "необхідно підняти архівні матеріали 1991-1992 років... поінформуємо".

Відповідно до ст.5 Закону України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. "при здійсненні містобудівної діяльності мають забезпечуватися не лише дотримання державних стандартів, норм і правил регіональних і місцевих забудов, а й урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, та захист прав громадян згідно із законодавством".

Однак тодішня міська влада роками ігнорувала інтереси мешканців прилеглих будинків, без яких вона не повинна була приймати жодного рішення щодо нового тут будівництва.

Лише 23.09.10 міськвиконком прийняв рішення "Відмовити... у продовженні терміну дії пункту 1.1 рішення міськвиконкому від 17.05.07 №347... щодо будівництва блоксекції багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями на орендованій земельній ділянці на вул. 1 Травня, 63,-а у зв'язку з чисельними скаргами мешканців житлових будинків, розташованих поруч".

14 жовтня 2010 року міськвиконком прийняв ще одне рішення, згідно з яким дозвіл на зазначене будівництво втратив силу через закінчення терміну дії відповідного рішення "та на підставі... рішення міськвиконкому від 23.09.10 і чисельних скарг мешканців житлових будинків...".

Здавалося б, інцидент вичерпано. Однак у лютому поточного року заступник начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Житомирській області (ДАБК) Євген Юзепольський на засіданні депутатської комісії з питань будівництва, архітектури і землекористування міськради поінформував про... відновлення будівельних робіт за вказаною адресою.

Підставою для такого рішення, на переконання Євгена Арнольдовича, став протокол громадських слухань мешканців... прилеглих будинків.

Слухань, насправді, не було. У протоколі, що пан Юзепольський продемонстрував учасникам засідання депутатської комісії, лише зазначено про участь у слуханнях десяти жителів. І – жодного прізвища та жодного, навіть сфабрикованого, підпису...

Також з'ясувалося, що, приймаючи рішення з фактичного припинення будівельних робіт, міська влада не потурбувалася повідомити про це ДАБК, обласна інспекція якого, за словами Євгена Юзепольського, відмінила свій дозвіл одразу після його участі в роботі депутатської комісії.

Ці віртуальні прибудинкові території...

Є один шлях забезпечити городянам можливість узаконити свої права на прибудинкові території – це надати їм план розподілу кварталів міста. Розробити такий план можуть спеціальні інститути, на що потрібні немалі кошти. Наприклад, у 2008 році міська влада планувала виготовити перший у місті план одного з найбільшою забудованістю кварталу, що на вул. Селецькій, розташованого між вулицями Ціолковського, Вітрука, Селецька і Космонавтів. Вартість робіт з планування на той час становила 80 тис.грн. Але задумане не вдалося виконати через... відсутність на це грошей у міському бюджеті.

Чіткий план кварталів міста унеможливить будь-яке маніпулювання прибудинковими територіями. Їх тоді буде легко оформити як колективну власність мешканців того чи іншого будинку. І якщо виникатиме розмова про потребу нового будівництва, то згода на це співвласників  прибудинкової території буде вирішальною.

Коли настануть такі часи? – невідомо. Можливо, після того, як до належного обсягу розбагатіє міська казна? Чи городяни самі виявлять ініціативу та за власні кошти і з допомогою міського бюджету візьмуть цю справу у свої руки?

Одне можна сказати безпомилково: план кварталів міста вигідний лише чесній і прозорій владі. І навпаки...