Открытое письмо житомирским депутатам

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Депутати Житомирської обласної ради на своєму сесійному засіданні 17 березня 2011 року прийняли рішення щодо встановлення 9 травня червоних прапорів над всіма державними установами області, що стало предметом загальноукраїнського обговорення.

Як представники українського народу у вищому законодавчому органі, у різний час обрані громадянами України, розцінюємо реанімацію на державному чи місцевому рівнях символів комуністичної імперської держави, що "канула в лету”, як пропаганду сталінізму, прирівняного світовою спільнотою у своїх злочинах до нацизму. Вважаємо, свідомо чи несвідомо, акція Житомирської облради спрямована на розхитування основ державної незалежності України, у зв’язку з чим нагадаємо деякі, сьогодні вже загальновідомі історичні факти.

Збройне повалення країнами антигітлерівської коаліції фашистського режиму в Німеччині стало початком саморуйнування і комуністичної диктатури в СРСР. Фашизм і комунізм, які впродовж більшості років Другої світової війни сприймалися ледь не антагоністами, з відстані наступних десятиріч були визнані людством політичними близнюками.

Під оспіваним культом «переможного» червоного прапора, підсиленого культом «непереможного» Сталіна, влада комуністичної імперії чинила злочини світових масштабів. Сталінізм моделював свою світобудову на рівні злодії.

Перемігши своїх партійних опонентів на початку 30-х років ХХ ст. і знищивши їх як альтернативу своєму всевладдю, Сталін 1933 року сприяв приходу до влади в Німеччині Адольфа Гітлера. В ті ж 30-ті роки німецькі пілоти і танкісти проходили бойову школу на базах Червоної Армії. 1939 року Сталін «благословив» пакт Молотова-Ріббентропа, підписав з фашистською Німеччиною договір про дружбу і впродовж 1939-1941 років забезпечував Гітлера залізною рудою, підгодовував зерном. Радянський червоний прапор із зіркою майорів поруч із такого ж кольору нацистським прапором із свастикою на спільному військовому параді у вересні 1939 року в Бресті…

Минулі повальні репресії партійної влади під червоним прапором, скеровувалися проти українського національно-визвольного руху, який в Україні поруч із іншими достойниками духовно потужно уособлював житомирянин світлої пам'яті Євген Концевич.

«Красное знамя» в історії навіки залишиться комуністичним і кривавим, тому безчесно і злочинно спекулювати на окремих вирваних її моментах.

Народжені після розвалу комуністичної імперії незалежні держави, у тому числі й Україна, здавалось би, підвели риску під жахливим історичним експериментом.

Сучасні спроби реанімації будь-яких форм чи символів сталінізму (навіть в одній чи кількох окремо взятих областях України) є свідомими провокаціями, скерованими на дискредитацію Української держави в очах світової спільноти. З іншого боку, такі спроби проявляють колоніальне, несамостійне мислення, прадавню хворобу відомої частини українського суспільства підлягти якійсь метрополії і відкривають шлях до підриву впродовж століть вибореної незалежності.

В епіцентрі колишнього фашистського режиму – в Берліні нещодавно якійсь «жартівник» заліз на дах приміщення, де колись знаходився Рейхстаг, і за прикладом Гітлера викинув уперед руку. Миттєво з’явився представник правоохоронних органів і заарештував недоумкуватого гравця на шахівниці жахливого минулого.

Жартівники Житомирської обласної ради вирішили своїм рішенням повернути минуле з червоними прапорами. Вони, мабуть, забули, що під цими прапорами була знищена незалежність України на початку ХХ століття, під ними руйнували віру і вбивали священиків, вбивали «куркулів» і проводили спочатку колективізацію, знищення української інтелігенції, потім голодомор. Під ними вели війну проти борців за незалежність України в 40-х – 50-х роках. Під ними будували нам Чорнобиль, 25-ті роковини якого будуть в ці дні. Під цими прапорами комуністичною диктатурою були знищені десятки мільйонів невинних життів.

І це все вилетіло з голів депутатів Житомирської обласної ради? Вони не мають елементарного знання історії як свого міста, так і всієї України в складі комуністичної імперії? Чи це спроба комуністичного реваншу тих, хто служить господарям з сусідньої держави? Це пробний камінь?

Україна повільно, день за днем, стає на шлях відродження природної для українців народної добродії. Наші сучасники – українські добродії непомітно творять українську духовну революцію, становий хребет майбутньої справжньої самостійної України, що знає Творця, України, яка зорієнтована на людину. Вона змиє зі свого шляху непотріб минулого.

Це такий грандіозний масштаб відновлення, в просторі якого є місце для добродії всім на українській землі – і тим, хто сьогодні при владі, і тим, хто поза владою, і «лівим» і «правим». Мова про первинну людську основу (поза будь-якими партійними обмеженнями) життєвої дії на користь людям. А гра з прапорами зниклої держави житомирських жартівників звучить по-містечковому куцо і принизливо для міста Житомира з його давніми духовними традиціями.

Для того, щоб забезпечити гідну старість, незалежно від партійної орієнтації, усім ветеранам Другої світової війни, які проживають в Житомирській області, як і в усій Україні, потрібно прийняти узгоджені рішення за участю всіх владних структур, в тому числі місцевого-обласного рівня, скерувати людський і державний потенціал на визволення ветеранів із полону злиднів та владної неуваги до них. Поважним ветеранам вже за 85 років, їх дуже мало залишилося. І такою добродією теж утверджувалася би самостійність України. Сьогодні потрібно йти шляхом єднання України на власних засадах добродії. Тоді, як шлях запропонований житомирськими депутатами, – шлях зла і конфронтації, небезпечний шлях.

Вимагаємо відміни згаданого рішення Житомирської обласної ради і недопущення подібних рішень, на якому б рівні вони не приймались. 

Народний депутат України 1-го скликання і депутат Житомирської обласної Ради 1990 – 1994 рр. Яків Зайко

Народний депутат України 1-го скликання 1990-1994рр. і Житомирський міський голова 1990 – 1992 рр. Віталій Мельничук

Народний депутат України 1-го скликання і депутат Житомирської міської Ради 1990 -1994 рр. Олександр Сугоняко