Зміни клімату в Україні: не аномалія, а норма!

Ще зі школи я дуже любив географію, біологію, хімію та історію, і активно цікавився всім, що з цим пов’язано. Вивчаючи різні країні, я завжди проводив порівняння їх клімату та географічних умов з нашими. Багато років я був переконаний, що Україна має один з найкращих кліматів у нашій півкулі: у нас немає тайфунів, як, наприклад, у північно-західній частині Тихого океану, нам ніколи не загрожували потужні землетруси, як то на о. Суматра в Індійському океані, ми не ховаємося у погреби від торнадо як американці, і ніколи не мали загрози від вулканів, як мешканці Індонезії, Мексики чи Чилі. Радів я і тому, що у наших водоймах не плавають піраньї чи алігатори, в повітрі не літає малярійний комар, а сама Україна не є пустелею і має безліч водойм, і поки, хоч якусь частину не винищених лісів. З усіх потужних природних катастроф мого часу, мені пам’ятаються тільки сходження лавин та вбивчі паводки на Закарпатті. Цей список можна продовжувати, це знайомо кожному українцю.

Багато чого пізнається в порівнянні. Сьогодні, в 2015 році, я згадую та порівнюю своє дитинство 1990-х років та нинішні 2010-ті. І мені з Вами є що порівняти.  Скільки я себе пам’ятаю, а пам’ятаю з досить раннього віку, точно з 3-х років, у нас в Житомирі у 90-ті завжди були сніжні, морозні зими. Не було у моєму дитинстві зими – аби санчата стояли без діла. То батьки возили на них мене, то я катався на них сам, то ми перевозили свої речі та меблі, влаштувавши посеред зими переїзд з одного будинку в інший. Дітьми, ми будували величезні фортеці зі снігу, завжди заливали велику гірку у дворі, і каталися на ній на всьому, що було під рукою – санки, лижі, картон, шкільні портфелі чи просто у одязі. Ми бачили та переступали через замети, в які можна було легко провалитися. А що зараз? Я вже втратив підрахунок, який Новий рік поспіль, ми зустрічаємо “з голим асфальтом без снігу” і мріємо, аби хоча б на Новий рік випав сніг, а ще краще щоби він протримався та не розтанув хоча б 1 день! Пам’ятаю, як будучи малим, я бачив снігурів, які прилітали до нас узимку. Ті снігурі так і залишились у моєму дитинстві – більше я їх не бачив. Календарна зима в Україні (та й не тільки зима) настільки змінилася, що її вже і не назвеш аномальною.  Буває, посеред зими стає настільки тепло, що люди спокійно ходять без шапок та рукавиць, і у пуховику гаряче. А останнім часом у мене все більше складається враження, що місяць березень, він не весняний, а зимовий. Він – четвертий місяць зими. І Новий рік нам варто перенести з 31 грудня на 31 січня, а ще краще на 28-29 лютого, коли точно може бути сніг. 

А що далі? Далі коротка весна, десь з 1-1,5 місяці, а не 3 календарних, і відразу настає спекотне літо. Засушливе, з малою кількістю опадів, та спекою, яка раз за разом б’є всі температурні рекорди-максимуми. Взяти хоча б це літо, 2015-го: тільки но у мене виросли огірки і почали плодоносити, як спека відразу ж почала їх спалювати – листя жовтіє і сохне. І скільки б я їх не поливав, а я маю можливість поливати їх регулярно – все одно вони згоріли. Я думав, що то у мене щось не так, хоча не перший рік же саджу їх тут у місті, та ні – бачив городи у інших житомирян, у сусідів – така ж історія. А що на городах у селах? Там повигорало ще більше – опадів ж майже не було, а води на город не натягаєш багато, якщо вона навіть і є. Не врожай буряка, швидко зникли огірки, картопля не дуже зелена та не дуже плодовита. Оце тобі і зміни. А що вже казати про фрукти та ягоди. У мене є дві молоді вишні, посаджені мною. Цієї весни вони вперше рясно зацвіли, геть всі були всипані квітками, а потім щось сталося і всі квітки облетіли. З двох дерев ледь назбиралася літрова банка вишеньок. Соромно й писати про такий врожай, та хіба ж попреш проти природи? І це вже не вперше – тільки набухне та зацвіте – то абрикоси мороз поб’є, то вишні, то яблука. А ще кілька днів цього літа у Житомирі була навала якихось мошок – вони через спеку дуже буйно розмножувалися.


Автор фото - Ігор Щербаков. Житомир у смороді та диму, 3 вересня 2015 р.

Ну, а про наші пожежі торф’яників та лісів з смородом у повітрі не один тиждень я і згадувати не хочу. Про це чула уся країна. І раніше теж такого ніколи не було. І не пригадується мені більше ніколи така ситуація, як у березні 2013 року, коли через снігопад була заблокована дорога між Житомиром та Києвом, а що вже у Києві творилося – люди і пішки йшли з одного берега Дніпра на інший, і на сноубордах каталися по вулицях, і розбирали відбійники на проспекті Перемоги, аби вибратися з снігового полону. 


Міжнародний коридор Київ-Чоп, проміжок траси Київ-Житомир, березень, 2013 р.



Фото Цензор.НЕТ. Андріївський узвіз, березень 2013 р. 


Березень – зимовий, а вересень – літній! Ні, це – не вигадка, це наша сьогоднішня реальність. 

В наших колодязях стало менше води, та ще частіше вона в силу різних причин стала взагалі не придатною для вживання. Наші водойми міліють, а деякі висихають та зникають зовсім. А ті що не зникли – буйно зацвітають літом синьо-зеленими водоростями. А про каштани, які квітнуть у Житомирі не лише весною, а й восени вже не цікаво й писати, це давно вже не сенсація й не новина. 

Цього літа я двічі стриг свою собаку – зрізав довгу шерсть, бо їй було дуже спекотно і прохолодні місця типу розритої землі чи бетонної опалубки у тіні її не рятували. Я стриг її наче вівцю, перший раз в червні, а другий у серпні. Вона багато років живе у мене, та такого ще ніколи не було. Мені +30-35 °С  у липні-серпні вже не здаються аномалією – це наша норма! 

Причому температурні коливання відбуваються дуже стрімко, це особливо помітно на людях, стан здоров’я яких напряму пов’язаний з погодою та температурою: тільки вони хоч якось звикли до спеки, як раптом дуже швидко у нас наступає різке похолодання з різницею в 10 градусів Цельсія, і вони знову погано себе почувають, хоча вже ж не пече. А середньорічна температура у містах України невпинно росте та росте.

Змінився у нас і режим опадів – регулярні дощі чи снігопади зникли, їм на заміну прийшли раптові зливи та снігопади, під час яких за добу, або навіть пів доби випадає місячна чи понад місячна норма опадів, властива цьому регіону.



Автор фото - Сергій Харчук. Затоплені вулиці Житомира у травні 2013 р.



А ви звертали у вагу, що у наших лісах та парках розплодився кліщ? Цього літа після прогулянки Гідропарком я не один раз знаходив на собі це “щастя” – кліща. Та не просто так це все відбувається. 

Зміна клімату впливає на наше життя, впливає на життя цілої країни. Минулого року природа подарувала нам теплу зиму, і ми, позбавлені російського газу, досить легко відбулися та пережили зиму. Якою буде зима нинішня – не відомо, принаймні я не вірю синоптикам більш ніж на 2 дні прогнозу, та поки ми бачимо що вона теж тепла, і кучугурами снігу, які не розтануть за день, не пахне. 

Потепління впливає на зміну ареалів тварин та рослин. В нашому Поліському краї нині можна спокійно вирощувати ті види фруктів, які раніше боялися саджати, через не перенесення сильних морозів. У нас вже зріють до червоності багато сортів томатів, які раніше були тільки жовтими, або взагалі зеленими. Помідори з Житомира не менш червоні, м’ясисті та смачні ніж з Херсону. 
 
Я не впізнаю Україну, хоча прожив дуже мало, і порівнюю проміжок лише в 25 років. Думаю, мої діти побачать її ще більш не звичною для мене.  Спалити листя, бадилля, стерню – чи закопати у землю? Викинути лужну батарейку на землю, у смітник чи у контейнер для збору на переробку? Купити 5-тий новий телевізор з суперплазмою чи ні?  Нам завжди є що обирати. Вибір завжди є. Вже не стоїть питання, що твоїм дітям чи внукам жити у середовищі, яке формуєш ти. Ні, не дітям. Тобі у ньому жити. Сьогодні. Зараз. І завтра теж.