Юрій Збітнєв: США - останній бастіон Віктора Януковича

Лідер Громадянського Конституційного Конгресу дав ексклюзивне інтерв'ю інтернет-виданню "Дієслово".

Минулі вибори в Україні і США почали створювати нову реальність. Ми вирішили поцікавитися у лідера Громадянського Конституційного Конгресу Юрія Збітнєва (www.zbitnev.org) його точкою зору на ці процеси.

- Юрій Іванович, 14 жовтня Віце-президент Дж. Байден спілкувався по телефону з Віктором Януковичем і висловив ряд критичних зауважень, хоча приводом для дзвінка було завершення виборів в США. На Вашу думку, відносини України і США якось зміняться після перевиборів Барака Обами?

Сьогодні будь-який дзвінок з-за кордону для Януковича в радість. Українська політична еліта, по суті, перебуває у зовнішньополітичній ізоляції. Безумовно, Віце-президент США дзвонить не кожен раз, коли посилають вітальну телеграму. Це ще один сигнал українському лідерові, про те, що з ним будуть розмовляти тільки тоді, коли влада стане на демократичний шлях.

- Ви хочете сказати, що американська політика «примусу до демократії» буде повною мірою застосована до найближчого оточення президента і до нього особисто?

Думаю, що Віктор Федорович не буде удостоєний честі бути в одному ряду з М. Каддафі і С. Хусейном. Швидше, введуть фінансові санкції на активи найближчого оточення і олігархів. Потім буде поставлена ​​умова щодо відсторонення і ротації. Але також розглядаються й інші варіанти. Наприклад, прихід на другий термін в обмін, на ті ж активи олігархів і конфронтацію з Росією. Або міжнародний круглий стіл за участю країн-гарантів і мирна передача влади з наданням гарантій безпеки. Хто кого принесе в жертву, який варіант - рішення ще не прийнято.

- А хто повинен прийняти рішення? США, Росія? А як же народ, демократія, вибори?

Розумієте, ми живемо в світі стереотипів. З часів Віктора Ющенка, а тепер вже і Віктора Януковича, Україну сприймають не як країну, а як територію. Тому вибори, демократія і народ стали поняттями віртуальними. Та ви й самі це бачите, за результатами минулої кампанії. А США і Росія завжди домовляться. Тому бажання команди гаранта повирішувати питання про другий термін з США, обійти Росію і здати олігархів виглядають несерйозно. Якщо говорити образно, то США і Росія - це два футбольних клуби, які вічно змагаються. Україна - це стадіон, громадяни глядачі, а директор стадіону вже давно нікому не цікавий.

- Ну, це не новина. Пишуть, що ще два роки тому Ю. Іванющенка намагався домовитися про те ж, і йому в цьому допомагала колишня команда В. Ющенка. Тепер що, друга частина марлезонського балету?

Тоді переговори провалилися. Шановний народний обранець мав проблеми з американською візою. Гінців було багато, хто на оглядини, хто з пропозиціями. Результату немає. Що стосується колишньої команди Ющенка, то це секрет Полішинеля. Віктор Андрійович отримав гарантії недоторканності капіталів і сім'ї, а команда як перехідний «червоний ліхтар» перейшла до нових господарів. Інше питання, що за океаном гроші вирішують багато чого, але не все. Тому з планом ознайомилися на найвищому рівні, але рішення приймати не поспішають. З одного боку, є багато спірних питань з контролю над енергетичними та металургійними активами, транспортними коридорами. Це, насамперед, питання взаємин США, ЄС і РФ. З іншого боку, внутрішньополітична ситуація досить важка в середньостроковій перспективі. Країни-партнери сподівалися побачити реальну опозицію, нових сильних лідерів, які могли б скласти конкуренцію чинному президенту. На жаль, лідерів рівних Ю. Тимошенко немає. Опозиція інфантильно, страждає конформізмом і відсутністю політичної волі.

- Але ж в опозиції як мінімум четверо можуть претендувати на найвищу посаду в державі?

Будьте реалістом. Претендувати на те, щоб бути «іншим непрохіднім»? Парламент вже не народжує президентів, не приймає рішень і не виконує функцій представницької влади.

Якщо опозиція не здасть мандатів, і не оголосить нових виборів, можете вважати, що парламентаризм у країні закінчився.

- Давайте залишимо в спокої парламент і опозицію. Ви, по суті, говорите про інваріантність майбутнього країни. Або Янукович, або наступник, або зовнішнє управління?

Або і те й інше одночасно. Дзвінок Дж. Байдена - це публічна демонстрація уваги, в трактуванні - ми будемо розмовляти, але на наших умовах. Я не виключаю, що в найближчі тижні буде зроблена спроба організувати особисту зустріч, хоча для цього мало часу і умов. Інші пункти Вашого питання також мають місце. В українській пресі деякі політологи зондують грунт про можливу наступності поста президента від батька до сина чи іншому олігарху. Це фантастичні варіанти. Парадокс, але в українській клептократичною системі президент може стати олігархом, але олігарх - президентом ніколи. Порушиться баланс.

- Що Ви маєте на увазі?

Україна і її місія в найближчому майбутньому - це баланс. Баланс інтересів, можливостей, перспектив, впливів. Не зможе прийти нова політична еліта без балансу інтересів бідних і багатих, багатих і багатих. Без балансу інтересів Росії і США, без інтересів Європи. Будь-яке порушення балансу в кризу - це провал. Віктор Янукович поступово перетворюється на дисбаланс. Зусилля команди з кожним днем ​​втрачають перспективу, поступаючись Мамонові. Все більш реальним стає третій варіант - варіант міжнародного круглого столу, де представники влади і громадянського суспільства в присутності країн-гарантів домовляться про майбутнє нашої країни. Цей захід зіграє роль подушки безпеки і дасть гарантії стабільності для всіх. Можливо, буде створено перехідний уряд, пройде конституційні збори, потім вибори нового президента. Сьогодні всім нам необхідна стабільність і впевненість. Територія повинна стати державою, а населення нацією.

P. S. Довідка редакції: У листопаді 2011 року десятки загальноукраїнських організацій створили Цивільний Конституційний Конгрес (ГКК) метою якого є проведення Конституційних зборів. Такий же ідеї дотримується інша найбільша громадська організація - Громадянська Асамблея України (ГАУ), фінансована фондом «Відродження».

У жовтні 2012 року в м. Прага (Чехія) лідери ГКК задекларували створення «Асоціації друзів України», яку підтримало ряд міжнародних громадських організацій, у тому числі Українська Європейська перспектива (Б. Данилишин), Світовий конгрес русинів, ряд організацій української діаспори та кілька великих громадських організацій РФ.

Асоціація ставить перед собою завдання скликання Міжнародного круглого столу в одній із Європейських країн і можливе створення перехідного уряду.