Сьогодні: Вс, 22.12.2024 14:53:49
ЖЖ Инфо » Мой блог » garold » 2014 Ноябрь 11
Блоги на эту тему:
|
garoldОценка: 4.0/5 Голосов: 4 |
Интересные мысли одного человека(3 часть)
КОЖЕН РОСІЯНИН ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ТЕ, ЩО ТВОРИТЬСЯ В РОСІЇ
- Чи несе російська інтелігенція відповідальність за свою повномасштабну участь у цій російській дезінформаційній війні?
- Це приписують Марксу чи Енгельсу, але я вважаю, мудрість про те, що кожен народ заслуговує на той уряд, який він має, набагато давніша. Україна, коли вона мала Януковича і Пшонку, звичайно, це було те, на що заслуговувала Україна. А щойно Україна сказала "не треба нам цього", ось вона має те, що має. І якщо російська інтелігенція має незмінного вождя 15 років і обзиває все це стабільністю, то не лише інтелігенція, кожна російська людина несе повну відповідальність за те, що відбувається в Росії. Я завжди кажу, кожен асенізатор і водовіз, кожен несе відповідальність. І я, мати у мене росіянка, батько у мене українець, ім'я у мене українське, але я несу відповідальність за те, що відбувається в Росії, це моя провина, я недостатньо агресивно захищав інтереси своєї Батьківщини - батьківщина у мене і Україна, і Росія. Так от, треба було діяти рішучіше, писати потужніші книги, але, як казав Василь Тьоркін, я б заграв для вас ще краще, але, на жаль, не вмію.
- Володимире Богдановичу, як реформувати українську армію? Її можна реформувати на ходу, і які взірці, по-вашому, треба брати для реформи?
- Найголовніше і найважливіше. Перш за все, не вважайте, що я даю комусь поради, перебуваючи тут, «у прекрасному далеко», я не маю морального права. Проте, якби я там був, то найголовніше і найважливіше - це дати народові зброю, дати народові зброю. Ага, ви скажете. А я вам відповім, що з прадавніх часів заборонено було мати зброю лише рабам і божевільним, ось їм не давали зброю. І якщо людині не дозволяють мати зброї, це означає, що вона раб. Допоки існують заборони на володіння зброєю, нічого путнього не буде. Ось я приїжджаю до Латвії, запрошують мене туди, зараз за станом здоров'я я не надто мотаюся, а свого часу приїжджаю туди, половина там росіян, такі ж алкаші як... Заходиш у магазин, купуєш собі пістолет - і народ має цю зброю. Росіяни або латиші - у всіх зброя, і всі поводяться дуже коректно, і ніхто бабусю жодну на вулиці не ображає, навіть найп'яніший російський мужик, тому що знає, що бабуся витягне зараз «шпалер» і себе захистить. І хуліганства немає жодного, і ніхто нікого не вбиває. Так от, починатися повинно саме з цього, з озброєння народу.
Я був радянським шпигуном чотири роки у Швейцарії. У Швейцарії озброєний весь народ, і це Макіавеллі чотири або п'ять століть тому сказав, що швейцарці краще за всіх озброєні і вони найвільніші. Це ознака свободи. Хтось п'яний когось уб'є, але це краще, ніж терпіти хуліганів на вулиці, не буде жодного хуліганства, не буде жодної крадіжки. Росіянам, тим самим п'яницям російським, дозволили в Латвії мати зброю, в Литві, Естонії, і одразу ж рівень злочинності впав у 2 рази, одразу ж.
- Наші комбати вважають, що треба давати зброю.
- Допоки народ не матиме зброї, доти це буде нація рабів, ось так, і менталітет буде рабський, і люди дивитимуться на своїх начальників як на якихось небожителів, які їм наказують. Озброєний народ - це вільний народ. В Америці там і негри, і кого там лише немає, але, приїжджаю я до Америки теж, зустрічає мене вже покійний американський письменник Том Кленсі. Ми, до речі, з ним були майже одного місяця народження, одного року, він був на тиждень старший за мене. Тоді у мене таких ідей мілітаристських не було. Я кажу, Томе, у тебе зброя є, давай підемо, постріляємо. Дістає автомат Калашникова, три-ти-ти. Кажу, слухай, а якщо вороги до тебе полізуть. Він відповідає: до мене не полізуть. Він перевернув мій душевний світ цією фразою: до мене не полізуть. Немає там такого, якщо хороший будинок, ось, давайте туди заліземо. У фільмах це показують.
Але я повторюю, що реконструкція всього, ось цієї армії повинна починатися з озброєння народу. Ексцеси, п'яниці - це набагато краще, ніж мати націю рабів. Іде хуліган по вулиці і пристає до моєї дружини, а у мене немає "шпалера" в кишені, аби йому «вцілити в лобешник». Розумієте, це в нас, у всіх нас розвиває правильне почуття. А то шпана по вулиці ходить, якісь малолітки, їх там людей двадцять, і вони нападають на перехожих, і перехожі ховаються в під'їздах. Це нація боягузів. Дайте нам зброю. Ось тут, в Англії я маю зброю.
- Скажіть, колись Ви похвалили Сталіна за те, що він розстріляв весь командний склад. Виявилось, що розстрілявши їх, цей генералітет, що розслабився, Сталін дав поштовх розвитку нового командування. А Гітлер ніби пошкодував Герінга і старий генералітет, і той провалив йому не одну операцію. Що робити Україні, яка зіткнулася з проблемою генералів, у нас їх дві сотні, що з ними робити - люструвати, звільняти, ув'язнювати, чи є у нас на це час?
- Є час і є прекрасна можливість. Просто панові генералові потрібно давати під командування батальйон - не полк, не бригаду. А дати батальйон і сказати, ось тобі на тиждень батальйон, впораєшся, хлопці тебе підтримають, ти залишишся генералом. Люстрація - через бойові дії. Хай хлопці ці, що не воювали ніколи, просиділи все життя в теплих кабінетах, от хай вони зараз доведуть свій талант, своє бажання, прагнення служити Батьківщині, своїй Україні. Хай вони поїдуть туди повоювати. Ось кожному зробити військове стажування. Ти начальник управління - тобі військове стажування, зніми свої генеральські погони, ми тебе призначаємо, хочеш - візьми роту, хочеш - візьми взвод, але йди покомандуй там. І хай мужики тобі через місяць твого командування напишуть характеристику і підпишуться всі, може навіть кров'ю, а от ти приїдеш, і ми залишимо тебе на твоїй посаді або піднімемо вище.
- Серйозно їм не вірять, кажуть, генерали планують минулі війни. А враховуючи, що ми не воювали, то взагалі, потрібний нам їхній досвід чи ні?
- Кожна людина - різна, потрібно перевірити в справі, і все. Скажіть йому, ти можеш командувати людьми під час війни, давай їдь, скільки тобі людей дати, 30, 40, 100 чоловік, скільки ти подужаєш, як ти вважаєш сам? Ось якщо впораєшся, 30 людей тобі, ти повоюй там, і 30 чоловік дадуть тобі характеристику, тоді ми тебе залишимо на високій генеральській посаді, ти повоював, ти показав, що ти на щось здатний. Справа в тім, що генерал просидів все життя в кабінеті, це не його провина, але, можливо, він читав книги військові, можливо, він займався спортом, стежив за тим, як розвивається військове мистецтво, військова наука в інших країнах, навіщо його виганяти? Дайте йому спробувати. А якщо він не впорається, то тоді сказати, пенсія у тебе хороша, йди виховувати внуків своїх, у школи їздитимеш, розповідатимеш, але в армії ти нам не потрібний.
- Володимире Богдановичу, ми читали вашу книгу, здивувалися рівню підготовки ось цього помічника Мамсурова. Скажіть, скільки років треба створювати таку розвідку, чи можливо її побудувати за короткий час, адже це, напевно, традиції.
- Знаєте, існують приклади, коли життя змушує і життя ставить ребром питання - жити Україні чи не жити. І життя висуває вперед діячів, які здатні і відсіває тих, які не здатні. Блискучий приклад - Наполеон Бонапарт, приклад із прикладів. Або Францію задушать зараз, або з'явиться якийсь Бонапарт. Я рішуче не згоден з терміном "антитерористична операція", не згоден. Що таке операція? Операція - це якісь дії, пов'язані єдиним задумом і планом. Захопили якісь вороги літак, терористи якісь - звільнити літак - це антитерористична операція. Не може операція продовжуватися півроку, не маючи єдиного плану, єдиного задуму - там щось сталося, тут щось сталося і т.д. Це не операція, це війна України за свою незалежність. Давні китайці казали, найголовніше правильно назвати. Ви скажіть, це чому? А тому, що правильно назвати означає правильно зрозуміти. Поки ми називаємо це якоюсь там антитерористичною операцією, якимись там терористами і так далі, якщо ми назвемо це Великою вітчизняною війною українського народу за свою незалежність, "браття, пани, ми воюємо за свою незалежність і тепер повинні її відстояти". Ось тоді, якщо ми правильно це назвемо і буде інший результат, буде інше ставлення до тих хлопців, які проливають свою кров, до уряду, який приймає непопулярні рішення, до міліції, яка захищає громадський порядок, до тих пройдисвітів, які ведуть війну проти України. Буде зовсім інше ставлення. Адже це - Велика вітчизняна війна українського народу за свою незалежність.
- Чи несе російська інтелігенція відповідальність за свою повномасштабну участь у цій російській дезінформаційній війні?
- Це приписують Марксу чи Енгельсу, але я вважаю, мудрість про те, що кожен народ заслуговує на той уряд, який він має, набагато давніша. Україна, коли вона мала Януковича і Пшонку, звичайно, це було те, на що заслуговувала Україна. А щойно Україна сказала "не треба нам цього", ось вона має те, що має. І якщо російська інтелігенція має незмінного вождя 15 років і обзиває все це стабільністю, то не лише інтелігенція, кожна російська людина несе повну відповідальність за те, що відбувається в Росії. Я завжди кажу, кожен асенізатор і водовіз, кожен несе відповідальність. І я, мати у мене росіянка, батько у мене українець, ім'я у мене українське, але я несу відповідальність за те, що відбувається в Росії, це моя провина, я недостатньо агресивно захищав інтереси своєї Батьківщини - батьківщина у мене і Україна, і Росія. Так от, треба було діяти рішучіше, писати потужніші книги, але, як казав Василь Тьоркін, я б заграв для вас ще краще, але, на жаль, не вмію.
- Володимире Богдановичу, як реформувати українську армію? Її можна реформувати на ходу, і які взірці, по-вашому, треба брати для реформи?
- Найголовніше і найважливіше. Перш за все, не вважайте, що я даю комусь поради, перебуваючи тут, «у прекрасному далеко», я не маю морального права. Проте, якби я там був, то найголовніше і найважливіше - це дати народові зброю, дати народові зброю. Ага, ви скажете. А я вам відповім, що з прадавніх часів заборонено було мати зброю лише рабам і божевільним, ось їм не давали зброю. І якщо людині не дозволяють мати зброї, це означає, що вона раб. Допоки існують заборони на володіння зброєю, нічого путнього не буде. Ось я приїжджаю до Латвії, запрошують мене туди, зараз за станом здоров'я я не надто мотаюся, а свого часу приїжджаю туди, половина там росіян, такі ж алкаші як... Заходиш у магазин, купуєш собі пістолет - і народ має цю зброю. Росіяни або латиші - у всіх зброя, і всі поводяться дуже коректно, і ніхто бабусю жодну на вулиці не ображає, навіть найп'яніший російський мужик, тому що знає, що бабуся витягне зараз «шпалер» і себе захистить. І хуліганства немає жодного, і ніхто нікого не вбиває. Так от, починатися повинно саме з цього, з озброєння народу.
Я був радянським шпигуном чотири роки у Швейцарії. У Швейцарії озброєний весь народ, і це Макіавеллі чотири або п'ять століть тому сказав, що швейцарці краще за всіх озброєні і вони найвільніші. Це ознака свободи. Хтось п'яний когось уб'є, але це краще, ніж терпіти хуліганів на вулиці, не буде жодного хуліганства, не буде жодної крадіжки. Росіянам, тим самим п'яницям російським, дозволили в Латвії мати зброю, в Литві, Естонії, і одразу ж рівень злочинності впав у 2 рази, одразу ж.
- Наші комбати вважають, що треба давати зброю.
- Допоки народ не матиме зброї, доти це буде нація рабів, ось так, і менталітет буде рабський, і люди дивитимуться на своїх начальників як на якихось небожителів, які їм наказують. Озброєний народ - це вільний народ. В Америці там і негри, і кого там лише немає, але, приїжджаю я до Америки теж, зустрічає мене вже покійний американський письменник Том Кленсі. Ми, до речі, з ним були майже одного місяця народження, одного року, він був на тиждень старший за мене. Тоді у мене таких ідей мілітаристських не було. Я кажу, Томе, у тебе зброя є, давай підемо, постріляємо. Дістає автомат Калашникова, три-ти-ти. Кажу, слухай, а якщо вороги до тебе полізуть. Він відповідає: до мене не полізуть. Він перевернув мій душевний світ цією фразою: до мене не полізуть. Немає там такого, якщо хороший будинок, ось, давайте туди заліземо. У фільмах це показують.
Але я повторюю, що реконструкція всього, ось цієї армії повинна починатися з озброєння народу. Ексцеси, п'яниці - це набагато краще, ніж мати націю рабів. Іде хуліган по вулиці і пристає до моєї дружини, а у мене немає "шпалера" в кишені, аби йому «вцілити в лобешник». Розумієте, це в нас, у всіх нас розвиває правильне почуття. А то шпана по вулиці ходить, якісь малолітки, їх там людей двадцять, і вони нападають на перехожих, і перехожі ховаються в під'їздах. Це нація боягузів. Дайте нам зброю. Ось тут, в Англії я маю зброю.
- Скажіть, колись Ви похвалили Сталіна за те, що він розстріляв весь командний склад. Виявилось, що розстрілявши їх, цей генералітет, що розслабився, Сталін дав поштовх розвитку нового командування. А Гітлер ніби пошкодував Герінга і старий генералітет, і той провалив йому не одну операцію. Що робити Україні, яка зіткнулася з проблемою генералів, у нас їх дві сотні, що з ними робити - люструвати, звільняти, ув'язнювати, чи є у нас на це час?
- Є час і є прекрасна можливість. Просто панові генералові потрібно давати під командування батальйон - не полк, не бригаду. А дати батальйон і сказати, ось тобі на тиждень батальйон, впораєшся, хлопці тебе підтримають, ти залишишся генералом. Люстрація - через бойові дії. Хай хлопці ці, що не воювали ніколи, просиділи все життя в теплих кабінетах, от хай вони зараз доведуть свій талант, своє бажання, прагнення служити Батьківщині, своїй Україні. Хай вони поїдуть туди повоювати. Ось кожному зробити військове стажування. Ти начальник управління - тобі військове стажування, зніми свої генеральські погони, ми тебе призначаємо, хочеш - візьми роту, хочеш - візьми взвод, але йди покомандуй там. І хай мужики тобі через місяць твого командування напишуть характеристику і підпишуться всі, може навіть кров'ю, а от ти приїдеш, і ми залишимо тебе на твоїй посаді або піднімемо вище.
- Серйозно їм не вірять, кажуть, генерали планують минулі війни. А враховуючи, що ми не воювали, то взагалі, потрібний нам їхній досвід чи ні?
- Кожна людина - різна, потрібно перевірити в справі, і все. Скажіть йому, ти можеш командувати людьми під час війни, давай їдь, скільки тобі людей дати, 30, 40, 100 чоловік, скільки ти подужаєш, як ти вважаєш сам? Ось якщо впораєшся, 30 людей тобі, ти повоюй там, і 30 чоловік дадуть тобі характеристику, тоді ми тебе залишимо на високій генеральській посаді, ти повоював, ти показав, що ти на щось здатний. Справа в тім, що генерал просидів все життя в кабінеті, це не його провина, але, можливо, він читав книги військові, можливо, він займався спортом, стежив за тим, як розвивається військове мистецтво, військова наука в інших країнах, навіщо його виганяти? Дайте йому спробувати. А якщо він не впорається, то тоді сказати, пенсія у тебе хороша, йди виховувати внуків своїх, у школи їздитимеш, розповідатимеш, але в армії ти нам не потрібний.
- Володимире Богдановичу, ми читали вашу книгу, здивувалися рівню підготовки ось цього помічника Мамсурова. Скажіть, скільки років треба створювати таку розвідку, чи можливо її побудувати за короткий час, адже це, напевно, традиції.
- Знаєте, існують приклади, коли життя змушує і життя ставить ребром питання - жити Україні чи не жити. І життя висуває вперед діячів, які здатні і відсіває тих, які не здатні. Блискучий приклад - Наполеон Бонапарт, приклад із прикладів. Або Францію задушать зараз, або з'явиться якийсь Бонапарт. Я рішуче не згоден з терміном "антитерористична операція", не згоден. Що таке операція? Операція - це якісь дії, пов'язані єдиним задумом і планом. Захопили якісь вороги літак, терористи якісь - звільнити літак - це антитерористична операція. Не може операція продовжуватися півроку, не маючи єдиного плану, єдиного задуму - там щось сталося, тут щось сталося і т.д. Це не операція, це війна України за свою незалежність. Давні китайці казали, найголовніше правильно назвати. Ви скажіть, це чому? А тому, що правильно назвати означає правильно зрозуміти. Поки ми називаємо це якоюсь там антитерористичною операцією, якимись там терористами і так далі, якщо ми назвемо це Великою вітчизняною війною українського народу за свою незалежність, "браття, пани, ми воюємо за свою незалежність і тепер повинні її відстояти". Ось тоді, якщо ми правильно це назвемо і буде інший результат, буде інше ставлення до тих хлопців, які проливають свою кров, до уряду, який приймає непопулярні рішення, до міліції, яка захищає громадський порядок, до тих пройдисвітів, які ведуть війну проти України. Буде зовсім інше ставлення. Адже це - Велика вітчизняна війна українського народу за свою незалежність.
Лана Самахвалова, Євген Якунов, Віктор Мішковський, Київ.
Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.
Блоги на эту тему:
Комментариев: 0
Объявления: