Будівництво хоспісу: як нажитися на стражданнях тяжкохворих

Проблема допомоги тяжкохворим людям актуальна майже для кожної родини, адже, на жаль, людський вік обмежений. В Україні щорічно до мільйона осіб щороку закінчує життя, страждаючи на онкологічні, серцево-судинні, інфекційні захворювання.

Підхід, який передбачає комплексний медичний, психосоціальний, духовний догляд і підтримку який надається тяжкохворим і членам їхніх родин, називається паліативна допомога.
Хоспісна допомога – частина паліативу. Хоспіс – медичний заклад, в якому перебувають тяжкохворі з прогнозованим летальним наслідком. У закладі працює переважно середній та молодший медичний персонал, доступ до пацієнтів відкритий для родичів та друзів.

Близько 20 хоспісів працює в Україні, в Житомирській області він всього один – це хоспіс Святої Олени в Коростені на 29 ліжок – недержавна установа, що існує за благодійні кошти.

Будівництво хоспісу – одна з передвиборчих обіцянок міського голови Сергія Сухомлина. Тема безперечно болюча для житомирян, однак далі ніж обіцянки та стандартне виготовлення проектно-кошторисної документації за декілька сотень тисяч гривень, не зайшло.

Договір на розробку проектно-кошторисної документації на реконструкцію приміщення під хоспіс був укладений управлінням капітального будівництва Житомирської міської ради ще у 2016 році з ФОП Молодико Ю.В. Вартість виконання – 250 тисяч гривень. Міська рада повідомляла, що до жовтня 2017 року проект має пройти експертизу, і на цьому все. Готовий проект не було представлено громадськості, як, наприклад, робилося, коли презентувався вигляд нового корпусу гімназії №3 або реконструкції Набережної. Про реконструкції будівлі взагалі мова не йде вже понад два роки. Ні депутати, ні сам міський голова про передвиборчу обіцянку не згадує.

Передбачалося, що хоспіс буде знаходитися  за адресою пров. Енергетичний, 3 – у приміщенні колишнього шкірвендиспансеру.

Будівля розташована майже на околиці Житомира, поряд з приватним сектором, гаражами та кладовищем. Розташування насправді дуже цинічне. Дивно, коли у міському гідропарку для ресторану є місце, а важкохворих хочуть поселити поряд з кладовищем. Це, у разі, якщо у приміщенні шкірвендиспансеру буде здійснена реконструкція під хоспіс. А поки – це чергові 250 тисяч гривень, викинуті на вітер.

Раніше ми повідомляли про будівництво станції водних видів спорту, проектно-кошторисна документація якої коштувала бюджету 850 тисяч гривень, а також про проект реконструкції центральної алеї у гідропарку за 98 тисяч. Ці проекти, як і хоспіс, міська влада не реалізовує і поки що не планує, а кошти, що витрачені на ПДК можна вважати недоцільно витраченими.