Мирослав ( Григорій Юшкевич)
Жито
На краю зореної ниви,
Що вже запліднилася житом,
Стоїть дідусь весь сивий-,сивий,
Обвітрений роками й літом.
Його думки, як ті лелеки,
Ширяють високо, то низько,
То про минуле й далеке,
То про сьогоднішнє і близьке.
А ще про ниву і про жито,
Яке роками сіє вперто,
З яким живеться хоч й не сито,
Все ж не дає старому вмерти.
Вступає з Предками в розмову -
Вони Дажбожу мудрість мали,
І рідну землю знову й зову
Щороку житом засівали.
,,, Ведеться з роду так й до роду -
Орали, сіяли і жали,
А рідну землю, жито й воду
Як Божий дар оберігали.
листопад, 2016 р.
с. Калинівка