Сьогодні 5 років як 40-річний чолов‘яга застрелив 20 річного хлопця

Якщо ви раптом стали забувати?

Вічна пам‘ять братові...

Сьогодні 5 років як 40-річний чолов‘яга застрелив 20 річного хлопця в центрі міста.

Тут я розповім про залежну журналістику, підлість і боязкість журналюг. Вони очерняють репутацію громадян, які чомусь виявилися смертними.

Мені болить ще досі. На той час було всього 14 і я була ще дуже маленька для того, щоб діяти. Саме ця трагедія спонукала мене йти в журналістику і висвітлювати правду.

Тут я буду оперувати фактами, навідміну від недожурналістів, які робили жертву з вбивці, вигадували нісенітниці та сіяли неправду в маленькому місті Бердичів, де кожен знає одне одного.

Бердичів - місто, де неосвідчені «блатні» з 90-х все ще тримають авторитет. Вони усі, без винятку, накрали грошей, а тепер є нардепами, міськими депутатами і помічниками поліції, які мають право забирати життя людей.

Далі я уникатиму усіх оціночних суджень, буду крізь сльози терпіти у серці за несправедливість. Далі лише факти, які підтверджені свідками, знайомими, слідчими та правдивими ЗМІ.

Отож 4 серпня, вечір

Ми зібралися в родинному колі, а робимо ми це вкрай рідко.

Старші двоюрідні брати були для мене маленької авторитетом, але ніколи не брали з собою на прогулянку, хоча може й добре, адже вберегли від горя.

Компанія друзів, яка формувалася роками, зібралася знову. Вони навчалися у різних містах, однак на вихідні у рідному Бердичеві збиралися хлопці й дівчата.

Міський парк, стало веселіше, повз проходила інша компанія і вони «не правильно зустрілися поглядами».

Почалася штовханина, але хлопці вирішили конфлікт майже мирно, без сильних ушкоджень усі розійшлися.

Інша компанія не змогла пробачити «потасовки» і розійтися мирно, адже у телефонній книжці є номери тих самих «блатних», які допоможуть відновити репутацію і показати, хто тут хазяїн.

Вони зустрілися біля костелу, куди я з братами змалечку ходили.

Знову почалася бійка

40-річний бізнесмен на «блатному» авто приїхав вирішити конфлікт, який вже і без них закінчився.

Почалася бійка, на меншому братові розірвали футболку. Старший Міша зав‘язав розмову, щоб зрозуміти, навіщо відновлювати конфлікт, якщо всі все вирішили.

Вони говорили на підвищених тонах, поки інших хлопців з компанії в центрі міста били «ніжками від табуретів, бітами та іншими предметами».

Молодший повернувся, а Міша вже стояв на колінах, тримаючись за живіт.

Він вистрелив з пневматичної зброї впритул. Пневматичний пістолет був перероблений у вогнепальний. Смертоносна куля потрапила в артерію.

Поряд йшла жінка, яка допомагала припинити кровотечу своїми речами. Вбивця пропонував завести потерпілого в лікарню і не чекати швидкої допомоги. Жінка наполягла на тому, щоб хлопці не сідали в машину, адже чоловіки могли завести їх зовсім не в лікарню. Міша боровся за життя, він поспішав жити, але помер на операційному столі.

Cам натиснув на курок і вистрелив собі в живіт

«Підозрюваний у вбивстві» розповів, що Міша сам натиснув на курок і вистрелив собі в живіт, як вам таке? А ще він злякався 20-річного хлопця, який був вищий і з абсолютно голими руками.

Найцікавіше те, що дозвіл на зброю для вбивці надала поліція, адже він був їх помічником. Як вам такий охоронець громадського порядку?

На наступний день трагедії почалося найцікавіше.

Бачили б ви, що відбувалося біля міського суду. Там були усі автомобілі не дешевше 20 тисяч доларів, адже усі «блатні» боялися, що буде далі.

Родина оплакує втрату сина, а журналісти починають роботу.

---

ДАЛІ ПРО ЖУРНАЛІСТИКУ

Престижне видання, яке є найвідомішим друкованим ЗМІ в Бердичеві випускає матеріал.

(Якщо в гуглі дати запит «Яна Сончковская», там з‘являться усі мої публікації починаючи з російського «Вконтакте», закінчуючи моєю роботою в ЗМІ зараз).

У псевдожурналіста онлайн-ЗМІ Анатолія Куліша немає соцмереж та публікацій, окрім однієї.

5 серпня виходить стаття, де 20-річного студента з Києва, у якого раніше не було й жодної кримінальної чи адміністративної справи назвали наркоманом та неадекватним з кличкою «Кот», якої у Міши ніколи в житті не було. А чого ж ви не вказуєте кличку вбивці, яку знає кожен міський перехожий.

Підозрюваний же має десятки адміністративних порушень та кримінальних справ, де його також неодноразово підозрювали у вбивстві.

Про це журналісти не пишуть.

Журналісти взяли на себе повноваження винести вирок. Цитую.
«Тим паче правоохоронці завели справу по статті 115 ККУ (умисне вбивство) Яке ж воно умисне, якщо підозрюваний і потерпілий бачили одне одного вперше? Тут наяву вбивство через необережність користування зброєю».

Повний журналіський матеріал ви можете почитати в скріншоті. Я поважаю авторське право журналістів, тому посилаюсь на джерело інформації, а це всім відоме «РІО Бердичів».

Щоб не бути голослівною, я буду посилатися на слова Бердичівлян, які ви можете почитати у фото, що закріплені нижче.

Згодом до редакції почали надходити погрози, що інформація брехлива та недостовірна. Головний редактор Олександр Доманський швидко почав спростовувати інформацію, за його словами ця подія обросла чутками, плітками і домислами, які газета вирішила опублікувати, але чомусь захищаючи вбивцю.

Редакція попросила усіх охочих висвітлювати все, що знають у коментарях. Однак шеф-редакотор закрив коментарі до публікації. Незважаючи на погрози людей, журналіст не видалив статтю, а повернувся до цієї теми ще кілька разів. Вони вигадували нісенітниці, публікували те, що просили. (Все закріпляю у скріншотах).

Я закріпила посилання, де Житомирське видання написало правдивий журналістський матеріал, де вказано ім‘я вбивці і детально написано усе, що відбувалося 4 серпня вночі з коментарями очевидців.

• https://zhitomir-online.com/top_news/53251-v-berdycheve-grazhdanskyy-pomoschnyk-polycyy-zastrelyl-20-letnego-studenta.html

 

Пройшли роки, тривали суди, всі забули і замовчали.

Вбивцю випустили з-під варти, він і далі успішно веде бізнес, а ми кожного року оплакуємо загиблого.

Якщо ви стали забувати, я нагадаю. На вулиці ДЕМОКРАТІЯ, ПРОЗОРА СУДОВА СИСТЕМА І ДІЄВІ ЗАКОНИ УКРАЇНИ.

Сьогодні ні вбивці, ні журналісти не несуть ніякої відповідальності за скоєне.

А знаєте скільки мені разів доводилося спростовувати чутки про брата? Скільки разів казати, що це не правда.

Усю інформацію треба ділити на 3, й шукати лише факти, цитати і достовірні джерела.

Нехай це просто залишиться тут. Може хтось, читаючи мої думки, перестане свято вірити у все, що пишуть в газетах без підтверджених фактів.

Сподіватися на справедливий вирок марно. Головний вирок чекає кожного на небесах.

Яна Сончковская

---