Подробности исчезновения житомирского студента на горе Говерла. ФОТО

В листопаді цього року студенти фізико-математичного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка вирішили відвідати Карпати.

Група налічувала 40 чоловік. Крім студентів, приєдналося ще декілька охочих. Вони винайняли автобус і вранці 9 числа були в Івано-Франківській області, в селі Микуличі. Зранку наступного дня туристи планували підкорити Говерлу. Їм запропонували послуги екскурсовода.

В день трагедії для групи провели інструктаж. Їх попередили лише про те, що потрібно взяти з собою вино, не можна йти в кросівках та бажано вдягнутись тепліше.

- З нами мало бути два екскурсоводи, але того дня в селі було якесь свято і старший син інструктора не пішов, - згадує Роман Романченко, очевидець підйому на Говерлу, - Володимир Синько, екскурсовод, був попереду, а замикали двоє наших хлопців.

Перед початком підйому їх попередили, що потрібно заплатити провіднику за його послуги та страховку по шість гривень.

- На контрольно-пропускному пункті провідник записав, що їх 35 чоловік, щоб заплатити менше, - говорить Роман Романченко, - і при цьому сказав, що діти їдуть подивитися місцевість.

Про те, що має бути буря, студентів ніхто не попередив. Шлях на гору був довгим і тяжким. До підніжжя вони йшли приблизно півгодини. У туристів не було ніякого спорядження, ніхто з них і не підозрював, як там – зверху, особливо в холодну пору року. До місця для перевалу вони йшли приблизно годину. Одна дівчина категорично відмовлялась підніматися далі через погане самопочуття. Тоді інструктор запропонував хлопцям самостійно піднятися, а сам залишився з дівчатами. Близько 15 чоловік вирішили продовжити свій шлях, пише газета "20 хвилин".


- Коли ми дійшли до Малої Говерли, снігу було вже по коліна, - розповідає Роман Романченко. - Троє хлопців відірвалися від нас і пішли вперед. Ми не були підготовлені до такої погоди: дув сильний вітер, і було дуже холодно.

Не дійшовши до Малої Говерли метрів 20, студенти почали повертатись назад. Декілька чоловік пішли доганяти хлопців, які відірвалися від групи. Валерій Петричук пішов вперед ще на 50 метрів. Останніми його словами були: “Хлопці, ви спускайтесь, а я наверх і одразу назад”.

Трохи нижче туристи розпалили вогонь і разом з інструктором чекали на Валерія. Провідник зовсім не переживав з приводу того, що один турист досі не повернувся. Пригадує Роман Романченко: „Він спокійно попивав чай і жодного разу не піднявся перевірити, де Валерій”.

Роман разом з дівчатами через 20 хвилин почав спускатися. Двоє хлопців, що були з Валерієм, занадто перемерзли. Їм робили обтирання спиртом, аби хоча б трохи зігріти. Коли через 40 хвилин Валерій не з`явився, дівчата почали вимагати у провідника викликати рятувальників.

- Ми час від часу знову йшли дивитися, чи не видно на горі Валеру, - згадує Руслан Муравський, студент житомирського університету. - Снігу тоді вже було по пояс. А Валерій був значно менший за мене на зріст.

Ближче до вечора зателефонували рятувальникам.

- Вони шукали максимум годину, - говорять хлопці, - і теж поїхали. Вранці зателефонували з МНС, що засікли його мобільний телефон. Але вже через деякий час сказали, що це нічим не допоможе.

Туристи стверджують, що ніяких розписок з приводу того, що їх попереджували, що на гору не можна йти, вони не підписували.

На сьогоднішній день пошуки зниклого студента призупинилися. За неперевіреною інформацією, відчим зниклого на Говерлі студента їздив особисто шукати його в гори.

Навесні родина планує поновити пошуки сина.