ЖЖ » Новини » Люди і Суспільство » 2024 Июль 9 » 13:32:17 |
Чому рудих котів вважають особливими? Чому вони виглядають більш впевнено й товариськи, ніж їхні побратими. Можливо, відповідь криється у зв'язках з вікінгами?
Вчені й ветеринари погоджуються, що представники різних порід відрізняються характером і поведінкою. Приміром, бірманці – живі й грайливі, а перси – спокійні й врівноважені. А от забарвлення тварин, на їхню думку, ні на що не впливає.
"Втім опитування кошатників свідчить про інше", - заявляє британський біолог й експерт з котів Роджер Тейбор.
Він стверджує, що колір тварини теж має значення. Так, сірі кішки - більш відсторонені, а руді - лагідніші й ніжніші.
Котячі гени, що відповідають за колір хутра, працюють не так, як людські гени, що відповідають за колір волосся.
"Рудий ген" розташований у Х-хромосомі. Самці мають лише одну X-хромосому. А от щоб самиця стала рудою, потрібно, щоб цей ген був відразу у двох X-хромосомах. Це означає, що на одну руду кішку припадає приблизно три руді самці, пояснює Тейбор.
"Дослідження також показали, що руді коти-самці зазвичай важчі, вищі й більші, ніж їхні побратими інших забарвлень, за винятком північноамериканського мейн-куна".
Тож, можливо, саме розмір, а не забарвлення лежить в основі їхньої сміливості й комунікабельності?
Рудий Генрі – давній улюбленець всесвітньо відомої британської лікарні Адденбрук у Кембриджі.
Він має чудових господарів, але любить навідуватись до медзакладу: блукати його коридорами та їдальнею. Іноді Генрі дозволяє себе погладити.
Кажуть, його присутність заспокоює й знімає стрес у персоналу і пацієнтів. Тому керівництво лікарні давно змирилося з відвідинами цього безстрашного порушника.
А це – Нала. Ще одна руда пухнаста, яка любить людське товариство. Щодня вона вітає пасажирів на залізничній станції Стівенідж у Хартфордширі (Британія).
Діти хазяйки Нали назвали її на честь левиці з діснеївського мультфільму "Король Лев".
Як і Генрі, Нала любить людей й охоче проводити час, сидячи на турнікеті, і, здається, не дуже зважає на пасажирів, що поспішають.
Втім деякі рудаві схильні до кримінальної поведінки.
Так, кота Ерні з Годманчестера у Кембриджширі постійно ловлять на крадіжці.
"Він - справжня місцева загроза, - бідкається його хазяйка Сідні Рід. – У нас були білі, чорні й смугасті коти. Але Ерні - єдиний, який створює стільки проблем".
"Якось до нас у двері постукав сусід і розповів, що наш кіт вкрав і витяг через їхнє вікно в кухні цілу смажену курку".
Коли справа доходить до їжі й компанії, коти знають, куди треба йти – до супермаркетів.
Рудий пустун Пампкін обрав Tesco й абсолютно не зважав на працівників, які намагалися "заборонити" йому відвідувати магазин.
А кіт Гарфілд став настільки популярним серед покупців одного з магазинів Sainsbury, що після його смерті в міському соборі виголосили панегірик і навіть встановили пам'ятник.
У Кембриджському університеті в Економічній бібліотеці Маршалла мешкає триногий рудий кіт Джаспер, який належить заступнику директора бібліотеки і дуже популярний серед студентів, оскільки він допомагає їм знімати стрес перед іспитами.
Найчастіше Джаспера можна бачити сплячим на стосі газет. А запрошення на чай, які розсилає бібліотека, так і назвали - "чай з Джаспером".
В університеті Східної Англії в Норіджі є свій рудий книгоман Сільвестр.
Він часто гуляє територією кампусу, регулярно відвідує лекції або спить на інформаційній стійці бібліотеки.
Хвостатий мешканець університету має свою фейсбук-сторінку, де студенти і персонал з гордістю публікують фото своїх зустрічей з ним.
Вчені вважають, що комунікабельність могла бути однією з причин, чому руді коти були також популярні серед вікінгів, які допомогли їм поширитись по всій Європі та за її межами.
Автор одного з досліджень Ніл Б. Тодд писав про це в журналі Scientific American майже 50 років тому.
Головний аргумент полягає в тому, що на деяких островах у північній частині Великої Британії мешкає надзвичайно багато рудих котів.
"Тодд вважав, що вікінги привезли їх з Туреччини та узбережжя Чорного моря до Скандинавії та до своїх поселень у Британії", - каже біолог Роджер Тейбор.
За його словами, у Йорку, колишньому оплоті вікінгів, популяція рудих котів досі вища, ніж у Лондоні.
"Вікінгам, можливо, просто подобалося характерне хутро, але я припускаю, що доброзичливий і сміливий характер рудих котів дозволяв їм сміливо заходити до їхніх човнів", - додає фахівець.
"Можна сказати, що руді коти самі мають характер вікінгів: вони доброзичливі до людей, з якими ладнають, але жорстокі до супротивників".
Автор: Хелен Берчелл, BBC News