Вимоги до виконавчого документа за новою редакцією Закону «Про виконавче провадження»

Вимоги до виконавчого документа за новою редакцією Закону Ураїни «Про виконавче провадження»

Аналізуючи чинне законодавство вбачається, що будь-які виконавчі документи, які надходять на примусове виконання до органів державної виконавчої служби, мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». А тому, державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання оригінал виконавчого документа і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Таке рішення державним виконавцем приймається у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа.

В свою чергу статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наступні вимоги до виконавчого документа:

1. У виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, власне ім’я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб); індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.;

Тут законодавцем відокремлені ті додаткові відомості, які необхідні для ідентифікації стягувача та боржника або, які можуть сприяти примусовому виконанню. Саме ці додаткові відомості зазначаються у виконавчому документі, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ.

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також, якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов’язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ за законом зобов’язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

З аналізу ч. 1 п. 3 ст. 18 цього Закону вбачається, що у виконавчому документі повинно зазначатися найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, в даному випадку прізвище, ім'я та по батькові зазначається у разі наявності такого найменування «в природі», тобто, в реальному сучасному житті, ім'я служить засобом національної ідентифікації. Таким чином, законодавець передбачив розмаїття прізвищ, що ідентифікують кожного з нас і народ в цілому, їх неповторний фонетичний лад, багатство словотвірних моделей, тощо, а тому ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) – не може тлумачитись як факт наявності імені (для фізичних осіб) в органі, що видав виконавчий документ, а має тлумачитися як наявність повного імені «в природі», оскільки воно є одним з головних факторів, що ідентифікують особу (сторону виконавчого провадження зокрема), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Тобто, кожен громадянин, що має об'єкти оподатковування або сплачує обов'язкові платежі, зобов'язаний зареєструватися в Державному реєстрі фізичних осіб і одержати ідентифікаційний номер. Однак, ця норма не застосовується до осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи. Тобто, законодавцем також передбачено можливість відсутності у осіб ідентифікаційного номера «в природі», а тому має тлумачитися як наявність «в природі», оскільки воно є одним з головних факторів, що ідентифікують особу (сторону виконавчого провадження зокрема).

А також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

Тут законодавцем відокремлені ті додаткові відомості, які необхідні для ідентифікації стягувача та боржника або які можуть сприяти примусовому виконанню. Саме ці додаткові відомості зазначаються у виконавчому документі, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ.

Аналіз норми Закону свідчить, що певне розмежування таких понять як наявність ідентифікуючих ознак «в природі», та інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника.

Вищевикладені ідентифікуючі дані вкрай необхідні державному виконавцю не з «формалізму», а для вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Нажаль, на сьогодні, ще досить часто трапляються випадки, коли на виконання пред’являються виконавчі документи, що не відповідають вищевказаним вимогам:

• - не вказані повністю ім’я та по-батькові боржника чи стягувача, а лише прізвище і ініціали;
• - не повністю вказана адреса сторін ( наприклад, зазначено населений пункт, але відсутня вказівка на вулицю, номер будинку або квартири );
• - не вказаний ідентифікаційний номер боржника.

Заступник начальника Корольовського відділу ДВС Житомирського МУЮ Зеленюк Ю.П.