Всесвітній день навколишнього середовища в Житомирі

МИСЛИТИ ГЛОБАЛЬНО, А ДІЯТИ ЛОКАЛЬНО ТОДІ УЧАСТЬ КОЖНОГО У ЗАХИСТІ ДОВКІЛЛЯ БУДЕ НАЙЕФЕКТИВНІШОЮ

У суботу - Всесвітній день навколишнього середовища. Напередодні в Житомирському національному агроекологічному університеті відбулася VІ науково-практична конференція на тему: "Наука. Молодь. Екологія-2010".

Тут і вдалося зустрітися із головою президії обласної ради Українського товариства охорони природи Петром Омельчаком, який охоче погодився на інтерв'ю для "Міста".

- Петре Петровичу, ми з Вами щойно переконалися: навіть в агроекологічному університеті на тематичній конференції з проблем захисту довкілля - напівпорожня зала слухачів. Що, на Вашу думку, необхідно робити, аби інтерес людей до якості середовища їх проживання був адекватний його становищу?

- Відповім словами Тараса Шевченка: треба "громадою обух сталить і заходиться вже будить"... Якщо Великий Кобзар при цьому мав на увазі повалення кріпосницького ладу, то у нашому випадку йдеться про необхідність формування активної природозахисної громадянської позиції кожного з нас.

Інколи мені заперечують тим, що головна роль тут має належати державі. Мовляв, саме держава володіє усіма засобами впливу на забруднювачів довкілля. Це так і не зовсім так. З одного боку, держава, справді, має необхідний арсенал можливостей належної охорони природного середовища і веде в цьому напрямку певну роботу. З іншого боку, саме ті, хто уособлює нашу державу, часто-густо виступають авторами нищення Природи...

- На конференції прозвучало, що, за окремими дослідженнями, діяльність 80% агрохолдингів України, кожен з яких володіє сотнями тисяч гектарів найродючіших земель, вирощує на них монокультуру і завдає цим землям непоправної шкоди, лобіюють у Верховній Раді, інших найвищих державницьких структурах. Зокрема, прозвучало ім'я сина першого Президента України Л.Кравчука, як власника одного з таких холдингів. Що з цим можна вдіяти?

- Ви торкнулися теми аморальності капіталу. За відомим висловом Маркса, якщо чистий прибуток капіталу сягає кількох сотень процентів, то він піде на будь-який злочин, аби мати цей прибуток. Це - аксіома. Вона властива бізнесу кожної країни. Все залежить від контролю з боку громадськості.

Допоки кожний з нас не усвідомлюватиме, що чистота повітря, яким ми дихаємо, води, яку ми споживаємо, землі, якою ми ходимо, є визначальною у нашому житті, до тих пір продовжуватиметься наруга над Природою. Що, на жаль, і маємо сьогодні.

Давно назріла потреба всеукраїнського всеобучу екологічної безпеки, починаючи з дитячого садка і - до найвищого посадовця. Ми маємо відродити ту масовість причетності до захисту довкілля, що була в нас за радянських часів.

Пригадайте: тоді членами обласної організації Українського товариства охорони природи були 600 тисяч осіб. Зауважте: не формальних, як це, на жаль, має місце в ряді екологічних громадських організацій сьогодні, а фактичних, конкретно облікованих через членські внески.

Ці внески були копійчаними. Їх навіть платили практично всі школярі. Були й колективні члени Товариства: цілі колгоспи, підприємства, установи. У кінцевому результаті ми мали неабиякі кошти. За них придбали теперішнє приміщення, що на вул. Черняховського, 20, три автомобілі, кіноустановку, інше майно. У кожному районі працювало по 2-3 спеціалісти, а в обласній структурі - 16 працівників.

Та головним на той час були регулярні масові природоохоронні заходи за участю сотень тисяч жителів області.

Наприклад, житомирське міське товариство охорони природи закуповувало по кілька вагонів саджанців троянд у Прибалтиці, і наше місто висаджувало до 300 тисяч кущів цих чудових квітів - по одному на кожного жителя.

З розвалом Союзу усі ті напрацювання канули в Лєту: як мовиться, разом із купіллю вихлюпнули й дитину. Сьогодні в нашій організації нараховується близько 40 тис. членів Товариства, є тільки 4 штатних працівники.

- Наскільки мені відомо, Ваше Товариство не єдине в своєму сенсі. Доводилося чути про "Зелену хвилю", Партію зелених, "Екологічну варту", "Екологічну лігу"...

- Можливо, дещо не толерантно, але мушу сказати, що практичної діяльності переважної більшості з них я не бачу. Створення різноманітних екологічних об'єднань розпорошує сили і, по суті, скомпрометовує саму ідею охорони довкілля. Адже більшість з цих громадських утворень заявляє про себе лише у періоди передвиборних кампаній, вони стають політичними організаціями.

В питаннях екології треба мислити глобально, а діяти локально. Декларації обіцянок і запевнень тут не допоможуть. Потрібна конкретна робота на підприємстві, у подвір'ї, біля джерела чи криниці - тоді буде толк.

Екологічні проблеми мають стати пріоритетними для всіх: керівника регіону, фермера, студента, школяра і т.д. Про це належить говорити безустанно, на всіх зібраннях, в родинному колі, навчальних закладах тощо.

Сьогодні ми надсилаємо листи-прохання керівникам міст і районів хоча б один раз на рік вносити природоохоронне питання на засідання сесій рад. Проте не всі до нас дослухаються.

Скажімо, критичною у нас є ситуація із водозабезпеченням. У розрахунку на одного мешканця області маємо лише тисячу куб. метрів води. Тоді як у Європі - по 5 тисяч, у Росії - по 30 тисяч. Хто із пересічних житомирян знає цю проблему? Нам здається, що води в місті більш ніж досить. Звідси й ставлення до неї як до невичерпного багатства. А що ми залишимо наступним поколінням? Про це мають пам'ятати не тільки посадовці, але й кожний з нас, коли наша рука тягнеться до крана чи коли ми після відпочинку на березі річки залишаємо побутовий непотріб.

Навіть, виходячи з того, що наш організм на дві третини складається з води, вода для нас має бути святим поняттям. А ви чули, щоби хто на офіційному чи побутовому рівнях надавав воді такого статусу? Ні. Говоримо про політику, надзвичайні події, розпусту, а про проблеми екології згадуємо хіба що з нагоди, як нині, чергової тематичної дати. Значна вина тут, як на мене, лежить і на засобах масової інформації.

- Докір щодо ЗМІ справедливий. Назвіть, будь ласка, приклади популяризації потреби захисту довкілля Вашим Товариством?

- На Житомирщині був започаткований екологічний фестиваль учнів області. У ньому беруть участь усі загальноосвітні навчальні заклади. Діти протягом року вивчають проблеми екології місця свого проживання, готують письмові роботи з конкретно виконаних заходів, а потім на кількаденних фестивалях учнівські екологічні агіткультбригади публічно захищають ці роботи.

Наприклад, у Житомирі цьогоріч нами і міським управлінням освіти відзначено грамотами і пам'ятними призами 18 шкіл. ЗОШ №28 за результатом конкурсу була делегована на республіканський конкурс, де її агіткультбригадівці посіли третє місце.

У селищі Володарськ-Волинський провели захід під назвою "Голос Землі" за участю учнів двох шкіл, місцевого керівництва, депутатів, науковців агроекологічного університету, редактора екологічного журналу "Буріння". Захід набув гарного розголосу. Мешканці селища почали звертатися в місцеву раду зі своїми пропозиціями щодо покращення захисту довкілля. Власне, у цьому - вихованні небайдужості до навколишнього середовища - й полягає нині головне природоохоронне завдання.

- Вернімося до проблеми агрохолдингів. У чому проявляється їхня провина щодо руйнації довкілля і якою, на Вашу думку, має бути система землеробства?

- У давнину Європа протягом тисячі років страждала від перманентного голоду. Причина полягала в тому, що європейці вели примітивне землеробство, запровадивши, по суті, двопільну схему використання грунтів. Сіяли пшеницю і ячмінь, а одне поле залишали під пар. Зернові періодично вимерзали або вимокали, і в результаті наставав голод.

Із запровадженням так званої нордфольської сівозміни (вона була 4-пільна: додалися поля пропашних культур і трави) урожайність зернових із 6-7 цнт/га при двопільному землеробстві зросла до 15 цнт/га. Голоду не стало. Сьогодні у Європі працюють винятково науково обгрунтовані сівозміни, що не шкодять родючості грунтів. Це - з історії.

Що маємо сьогодні ми. Крупні агрохолдинги, кожний з яких займає сотні тисяч гектарів українських чорноземів, вирощують на переважній більшості площ або зерно, або ріпак, або соняшник, або кукурудзу...

Монокультура виснажує землю. Втрачається природна родючість грунтів. Аби мати гарні врожаї, грунти насичують мінеральними добривами, рослини захищають від бур'янів, шкідників і хвороб комплексом отрутохімікатів. Наразі ніхто не може точно спрогнозувати, наскільки велику шкоду українським черноземам завдає ця хижацька їх експлуатація.

- Де вихід?

- Вихід підказує аграрна наука України і досвід багатьох держав світу. Монокультурі в землеробстві необхідно протиставити раціональні багатопільні сівозміни, чого неможливо домогтися без жорсткого контролю з боку держави. Це - перше.

Наступне. Треба сміливіше запроваджувати безоранкову технологію вирощування сільгоспкультур, яка щонайкраще зберігає гумус, а отже - природну родючість грунтів.

У Росії одне із господарств, що має назву "Общество на вере ", із землеволодінням у 5 тисяч гектарів, понад 20 років не застосовує плуг. Його керівник говорить, що завезення на наші землі плуга завдало більшої шкоди, ніж усі матеріальні збитки, яких ми зазнали у роки Другої світової війни.

У Природі існує достатня кількість захисних засобів і джерел поповнення запасів поживи грунтів без застосування хімії. У багатьох містах України, в т.ч. й Житомирі (на вул.Лермонтова, 12), роками успішно функціонують так звані клуби органічного землеробства, члени яких практикують вирощування культур на своїх садових ділянках без жодної хімізації.

Є в нашій області господарники, які також обробляють землю тільки плоскорізами, не вивертаючи грунт; виробляють гумус за допомогою спеціальних хробаків, вирощують екологічно чисту продукцію без жодних міндобрив і отрутохімікатів та мають на тому гарні прибутки. Всі ці напрацювання треба пропагувати і широко впроваджувати.

Ми маємо докорінно змінити наше ставлення до матінки Природи. Не виборювати у неї матеріальні блага, а бережно-синівським ставленням до Природи заслужити її вдячність у вигляді хороших врожаїв, чистих водних джерел, цілющого повітря. Природа - щедра.

- Петре Петровичу, глибоко символічно, що Ваш день народження передує Всесвітньому дню навколишнього середовища. Переконаний: випадкових збігів не буває. Тож, міцного Вам здоров'я та ще довгих років такого ж ревного служіння Природі, а отже, й усім нам.

- Спасибі.