Игорь Дяченко рассказал как создал в Житомире кинологический центр Гюнтер

Житомир – місто старовинне, затишне. І живуть у ньому неординарні люди. Про багатьох ми розповімо на сторінках нашого порталу, а сьогодні мова буде йти про тих, хто все своє життя присвятив складній та небезпечній справі: вихованню службових собак.

Кінологічний центр «Гюнтер» (розташований по вул. Щорса, 81) існує у Житомирі з 2003 року. За цей час через руки професіоналів центру пройшло чимало собак – великих і малих, суворих та «лизунів». Багато з них зараз використовуються в охороні промислових, навчальних та приватних об’єктів. Ними відвернено цілу низку злочинних проникнень на території, спроб розкрадань майна.

Керівник та засновник центру, Ігор Володимирович ДЬЯЧЕНКО, погодився розповісти про себе та відповісти на наші запитання.

Кінолог, як відомо, починається із собаки. Перший вихованець, перші уроки слухняності, спілкування із чотириногим другом, яке стає справою всього життя… Розкажіть, будь ласка, про свого першого собаку.

- Я завжди дуже любив тварин, особливо собак. Першого собаку завів, коли вчився у шостому класі. Батьки дозволили мені взяти східно-європейську вівчарку. Німецьких вівчарок тоді було небагато, їх привозили із ГДР і коштували вони дорого.
Це був перший собака, якого я виховував у міру своїх сил і вмінь, виходило непогано. Потім були інші, собаки знайомих, з ними я теж працював… Потім почав бігати в кінологічний розплідник біля Льонокомбінату, який належав позавідомчій охороні. Мені дуже хотілося вчитися, готовий був прибирати вольєри, доглядати за собаками, аби тільки не виганяли. Мені подобалося спостерігати за роботою кінологів, стежити, як потрібно поводитися із собаками, як годувати… Зараз багато кінологів приходять у професію заради грошей. А раніше приходили тільки по великій любові.

А Ви "Гюнтер" назвали не на честь Вашого першого собаки?

- Ні. Була така німецька вівчарка, чемпіон Німеччини на ім’я Гюнтер. Мені сподобалося його ім'я - звучне й гарне.

Зараз існує безліч книг із дресирування, багато інформації можна знайти в Інтернеті… Чому, все ж таки, варто професійно займатися із собакою з інструктором?

- Літератури дуже багато, але не вся вона написана професіоналами. Читати теорію, звичайно, треба. Але цього недостатньо. Технічні нюанси в літературі звичайно не розкриваються. Адже вчиться не тільки собака, вчиться й людина: правильно йти поруч із собакою, вчасно відслідковувати її помилки, непокору, вчасно заохочувати. Без інструктора дуже важко робити все правильно. Крім того, собаки всі різні, жодна книга не може врахувати всі нюанси собачої психології, запропонувати підхід саме до вашого собаки. На початковому етапі дуже важливо уникати помилок у дресируванні, тому що потім їх прийдеться виправляти, а це зробити зможе тільки інструктор.




Кожний собака має свій характер. Деякі його риси закладаються професійним розведенням і стають ознакою породи. Нерідко буває так, що людина заводить собаку, який не підходить йому за характером й темпераментом… Як вибрати з цуценят саме того, який стане вірним і улюбленим другом?

- Це питання, звичайно, дуже важливе. Перед тим, як завести собаку, люди рідко замислюються, яка порода їм насправді потрібна. Враховувати потрібно місце проживання (приватний це сектор або квартира), вік хазяїв. Людина може бути літня або дуже зайнята, та ще й жити у квартирі… Не варто в такому випадку заводити службових собак або мисливських. Навіть маленька такса - це мисливський собака, йому потрібна "професійна" діяльність і велика кількість прогулянок. Я зустрічався у своїй практиці з випадком, коли літня пара завела у квартирі добермана. Це дуже серйозна порода, вона вимагає тривалого й регулярного вигулу. Я відмовляв цю пару, але вони все одно обрали кобеля, причому кобеля з досить серйозним домінуючим характером. Був випадок, коли він напав на хазяїна, намагаючись відвоювати місце на дивані. Собаку довелося віддати.
Дуже важливо правильно вибрати породу й дуже важливо ретельно собаку дресирувати. Особливо це стосується службових порід, але й декоративні собаки повинні знати правила поведінки. Собака повинен знати, "що таке добре, і що таке погано". Погано дресирований собака може бути небезпечним навіть для своїх хазяїв.

Кажуть, психіка навіть кращих представників породи може постраждати від неякісного утримання…

- Так. Якщо собаці приділяти малу увагу, не займатися його вихованням, надовго замикати у квартирі, собака може опинитися в шоковому стані, стане небезпечним й некерованим. Говорять, "жахлива" порода стаффордширский тер'єр. Справа не в породі, справа у вихованні. Ніхто ж не говорить, що машина марки "мерседес" по статистиці збиває більше людей, ніж інші, треба заборонити цю марку. Винуватий завжди водій, а не машина. Тут теж саме, відповідальність за правильне виховання собаки будь-якої породи несе людина.

Які популярні породи краще підходять для міського утримання, а які не рекомендується тримати у квартирі?

- Не раджу тримати у квартирі азіатських і кавказьких вівчарок. Навіть "німців" краще тримати у вольєрах. Для квартир підходять середні собаки: лабрадори, боксери, навіть стаффи - при доброму вихованні вони стають відмінними компанійськими собаками. Мені подобаються й декоративні породи: мопси, французські бульдоги. Вони дуже потішні й, всупереч поширеній думці, добре піддаються дресируванню.

Чи існують в Житомирі обладнані майданчики для вигулу собак? Що Ви, як фахівець, могли б запропонувати для розв'язання цієї проблеми?

- Обладнаних майданчиків нема, і найближчим часом не буде. Це питання підіймалося в адміністрації міста, але далі розгляду справа не пішла. У місті ми не маємо права взагалі відпускати собаку з повідця, за законом вона повинна перебувати на повідці й у наморднику. Навіть у лісопосадці. Без допомоги міської адміністрації ця проблема вирішена не буде, у нас немає спонсорів і немає надзвичайних доходів. Ми подали документи про створення на базі "Гюнтера" товариства захисту й допомоги безпритульним тваринам, але їх довелося виправляти - на тварин у нас добродійність не поширюється, суспільство має існувати на громадських засадах і на добровільні пожертвування. Ці гроші підуть на гідні вольєри для собак, на ліки і їжу. Із собаками будуть працювати фахівці й волонтери, будемо виховувати молодь у дусі гуманізму. Ми прагнули до співробітництва й з дитячими лікарнями, запропонували виховати собак для каніс-терапії. Усі говорять, що це гарна ідея й такі собаки потрібні, але далі розмов справа не пішла.




Містом блукають чутки про відкриття притулку для безпритульних тварин. Ваше ставлення до подібного проекту й, на Вашу думку, чи буде він здійснений? Чи готовий "Гюнтер" у майбутньому допомагати притулку із соціалізацією собак перед передачею їх новим господарям?

- Якщо це тільки чутки, то це погано. Якщо відкриття притулку дійсно готується (а ми й самі про це думали), то ми можемо це тільки вітати. Тваринам потрібна допомога, не можна ж їх тільки винищувати. А із соціалізацією ми готові допомогти. Звичайно, проблему бездомних собак у місті це не розв'яже, але із чогось потрібно починати.

Що ви могли б побажати нашим читачам? У тому числі й тим, хто збирається завести собаку?

- Я бажаю, щоб люди перед покупкою собаки зважували всі "за й проти": чи дійсно потрібний їм собака, чи зможуть вони його забезпечити хоча б необхідним… Якщо всі фактори "за" зійшлися, тоді має сенс заводити вихованця. Хай щастить!