Поход в поликлинику - рецепт выживания

Той, хто хоч раз намагався лікуватись у районній поліклініці, навряд чи буде  сперечатись з тим, що вся наша умовно-безкоштовна медицина і в достраховий, і в обов’язково-страховий її період - задоволення для здорових непрацюючих громадян.

Відсіювання хворих відбувається вже на етапі звернення  до  реєстратури, в якій талончики самоліквідовуються трохи не за півгодини до відкриття поліклініки, а за направленням до "вузького" спеціаліста можна бігати за реєстратором тижнями. І добре, якщо людина відносно не погано себе почуває і здатна почекати прийому у кардіолога, невропатолога чи навіть травматолога декілька днів (особливо такі ситуації  частенькі, коли поліклініка не може собі дозволити повну ставку лікаря-фахівця). Чи побігати за талончиком до терапевта днів 2-3, попутно пояснюючи працедавцю, що хворий, який не може потрапити до лікаря і  оформити лікарняний одразу, не є злісним прогульником.

По-справжньому хворим в цьому випадку може знадобитися ще і допомога родичів – постояти в черзі, захистити законні  права пацієнта  чи просто принести водички і морально підтримати.

Поліклініка починається з реєстратури

Там же починається зна­йомство з чергами: за талонами, за карточками (якщо їх не розносять централізовано), за консультаціями "Що, де і коли".

Порядок регулювання потоку пацієнтів – будь то талонна система, попередній запис по телефону, в реєстратурі чи журналах самозапису – визначається на рівні умов конкретного медичного закладу.

При талонній системі черга за ними в деяких особливо "благополучних" поліклініках шикується за годину до їх відкриття. Пізніше людей може бути значно менше, але талонів може не бути. Тоді до лікаря можна й не потрапити, якщо немає гострого болю чи високої температури.

Які правила діють у вашій поліклініці, краще за все уточнити за телефоном. Ось лише дзвонити туди варто після 10-11 годин дня, коли пік дзвінків в реєстратурі мине. Інакше потрапите на сигнал зайнято....

Що повинен робити працівник реєстратури: пояснювати місцезнаходження конкретних лікарів, озвучувати графік роботи того чи іншого спеціаліста,  організовувати позачергове надання медичної допомоги пацієнтам з високою температурою і гострим болем, забезпечувати виписку талонів і рух амбулаторних карт.

Однак, вимагаючи дотримання прав пацієнта, потрібно зрозуміти, що працівник реєстратури не повинен робити того, що не входить в його посадові обов’язки, наприклад, діставати із повітря талони на зручний для вас час, змушувати лабораторію приймати аналізи в не робочий час, викликати таксі тощо.

Під кабінетом

Якщо талончик на прийом уже в кишені, це практично гарантує те, що ви потрапите до лікаря, однак нічого не каже коли.

Людей, які працюють, зазвичай, обурює те, що по талону не реально потрапити до лікаря в призначений час, і на очікування іноді йдуть години, навіть якщо у талона перший чи другий номер. Як відбувається прийом: по талонах, в порядку живої черги, по двох чи більше чергах (диспансеризація, первинний прийом, повторний прийом, виписка пільгових рецептів, черга для пільговиків) залежить від конкретного спеціаліста. Причому, при відсутності вказівок від медпрацівників, черга має тенденцію самоорганізовуватись, і в один день прийому може йти через одного по талонах, а в інший – в порядку живої черги.

Черга для тих, хто "поза чергою"

Зазвичай, завжди знайдуться люди, яких будуть приймати поза чергою. Категорії пацієнтів, що мають право на позачергове обслуговування, встановлюються від­по­відними законами.

Завжди в списку пільговиків інваліди і учасники Великої Вітчизняної війни та особи, які до них прирівняні: інваліди загальних захворювань, діти-інваліди, ліквідатори аварії на ЧАЕС, особи з високою температурою та гострим болем. У відомчих поліклініках окрема черга може складатись із працівників відомства, зазвичай, без черг приймають медичних працівників, вагітних жінок тощо. І як би не хотілось потрапити до кабінету першим, цих людей потрібно буде пропустити.

Однак, крім тих, хто має на це встановлене право, є ще платні пацієнти, знайомі, начальники, родичі і ті, кого завели в кабінет за руку. Так, офіційного права пройти попереду вас вони не мають, і ситуація, коли така людина виявляється першою, звичайно ж, не справедлива. Без сумніву, в такому випадку можна влаштувати скандал і навіть поскаржитись на лікаря, от лише скандалити з лікарем стосовно того, кого він приймає поза чергою, не завжди розумно. У цьому випадку з’являється прекрасний шанс перевірити, наскільки саме цей спеціаліст є високодуховним і здатним безособистісно віднестись до ситуації, адже лікаря можна змусити працювати, але не лікувати.

А ось у інших пацієнтів права такі ж, як і у вас, і пропускати їх чи ні – ваша особиста справа. Якщо, звичайно ж, сам лікар не вирішить інакше. І пам’ятайте, хоча найбільш вагоме право на позачергове обслуговування дає фраза "Мені лише запитати", користуватись нею дуже часто не варто. Тому що саме через чужі "запити" і "підписи" наступного разу можна самому засидітись під кабінетом.

Звідки росте хвіст черги

Цей, з точки зору пацієнта, злобний лікар приймає дуже багато людей без черги і не вміє організовувати процес. А для лікаря прийом – це намагання, що триває годинами, розірвати його на частини і перетворити  в дво- триголового монстра, здатного одночасно приймати по три-чотири пацієнти, виписуючи третьою рукою пільгові рецепти і тут же задньою ногою заповнюючи бланки диспансеризації. А зупинити цей бедлам медики не в силах: величезне навантаження і неправильна організація процесу згори залежать не від їх бажання.

Інша проблема – неможливість спрогнозувати час, який необхідно потратити на того, чи іншого пацієнта. Частіше за все, пацієнти у лікаря різної складності, і часу, що відводиться регламентом (первинний прийом 12-14 хвилин), не достатньо. Погодьтесь, що, потрапивши до необхідного лікаря, ми хочемо, аби нам приділили стільки часу, скільки, справді, необхідно, в той же час, сидячи в черзі, обурюємося, що інших приймають так довго.

Особливо показовим є приклад, коли необхідно надати екстрену медичну допомогу (люди інколи втрачають свідомість чи приходять з чимось таким, що проведення екстрених процедур необхідне прямо під час первинного прийому), так ось, якщо років 5 тому люди якось з розумінням і співчуттям сприймали лікарів, які раптово забігали, то, наразі, можна нарватись і на обурення: ну скільки ще можна стояти? Поводити себе так – не розумно, а раптом наступного разу така допомога необхідна буде вже вам?

Ну і найбільше зло-непомірне навантаження, яке зростає з року в рік через необхідність обслуговувати дільниці, де відсутні штатні одиниці, і витрачати все більше часу на писанину.

Ще проблема державних медустанов – брак персоналу і, як наслідок, лікар під час прийому, окрім заповнення власної лікарської документації, повинен попутно виконувати роботу медсестри. Звідси – затримки, плутанина в документації і т.п.

Нині, для того, аби в поліклініках, які проектувались ще в 60-80 роки (а нових практично немає), прийняти усіх бажаючих, в середньостатистичні дільниці замість Айболитів потрібно брати виключно шестируких Зміїв Гориничів. Тоді в поліклініках не буде черг.

Є, правда, інший варіант – налагодити прозору систему запису і направлення до спеціалістів, відкрити рецептурні кабінети, організувати грамотну диспетчерську роботу на первинному прийомі і в лабораторії, укомплектувати і розширити штати поліклінік і адекватно оплачувати труд людей, відповідальних за чуже життя і здоров’я. Однак, судячи з усього, простіше вивести Змія Горинича і одягти його у білий халат. Тому рядовому пацієнтові потрібно навчитись виживати в умовах черг і, зібравшись у поліклініку, запастись терпінням та часом.

Якщо чекати немає ні сил, ні бажання

Тоді потрібно користуватись послугами платної медицини. Ну, а в якості альтернативи в деяких поліклініках можна взяти талон на платний прийом. Причому проведе його, швидше за все, той же лікар, до якого не вистачило безкоштовного талона. Бонусом для "госпрозрахункового" пацієнта може слугувати можливість пройти без черги – така практика є незаконною, але зустрічається все частіше. Інші, менш елітні і елегантні, однак найбільш дієві способи потрапити в бажаний час до потрібного спеціаліста – домовленість з реєстратурою і знайомства з лікарями.

Що не потрібно робити в черзі – погляд з боку лікаря:

1. Вриватись без стуку і дозволу увійти: як мінімум, пацієнт на прийомі може бути роздягненим.

2. "Висіти" на дверях, заглядаючи в щілини, – зайва цікавість дратує тих, хто знаходиться в кабінеті.

3. Вриватися в кабінет зі словами "мені лише підписати" до того, як його залишить попередній пацієнт.

4. Чекати, що інші здогадаються про вашу проблему, якщо ви відноситесь до категорії "поза чергою" (наприклад, висока температура і т.п.). Не впевнені, що вас пропустять, – скажіть про свою проблему ще в реєстратурі чи спокійно загляньте разом з наступним пацієнтом і попросіть прийняти вас одразу, повідавши причину.

5. Шипіти, побачивши чашку на столі, чи цікавитись, де це лікар ходить 10 хвилин, коли під дверима пацієнти. Прийом, зазвичай, ведуть не роботи, а люди, яким інколи потрібно відвідувати туалет і робити невеликі перерви, аби саме на вас не втратити концентрацію уваги.

А ще медпрацівники  просто мріють про те, щоби пацієнти в черзі якомога менше контактували між собою. Тому що шумно, часом сварливо (скандали типу "вас тут не стояло" і "уступіть мені стілець" не лише допомагають учасникам підняти артеріальний тиск, але й заважають працювати). Ну, а ще саме черги стають найбільш поживною сферою для різноманітних навколомедичних чуток.

Право на прийом в день звернення закріплено для хворих з високою температурою (зазвичай, високою вважається температура вище 38 градусів Цельсія) і пацієнтів з гострим болем.

Якщо ви звертаєтесь з гострим болем чи високою температурою, а в  прийомі дільничним лікарем вам відмовлено, вимагайте, щоб вас прийняли в кабінеті долікарського прийому чи у чергового терапевта. Запам’ятайте, черговий лікар в поліклініці повинен бути, навіть якщо це не окрема штатна одиниця, то, швидше за все, його обов’язки виконуються за сумісництвом.

І наостанок, будьте взаємоввічливими, в такому випадку вам значно менше доведеться втрачати часу і нервів у медичному закладі.

Прохір ШАЛЯПІН, Місто