Замгубернатора перешел в оппозицию к властям?

На дорозі життя хтось залишає за собою справи, а хтось просто йде і збиває ногами пилюку (народна мудрість)


Прізвище в заголовку цього матеріалу одразу розкриває карти, про кого в ньому йтиметься. Але на початку мені хочеться понабридати читачеві філософськими роздумами, а вже потім перейти до фактів, - пише Алла Шевчук, житомирська газета Субота.

Часи диктатури давно пройшли, але диктатори були і будуть у будь – які часи, особливо в демократичні. Є такий афоризм: «Демократія - це коли кожен хоче щось забороняти». А якщо «хочун» має родинні стосунки з головною людиною в регіоні, то йому не тільки хочеться, а ще й можеться, і все йому сходить з рук, бо він же ВЛАДА. Відтак, є потреба для людини освіченої – «професіонала», кандидата сільськогосподарських наук, професора, провести лікнеп, аби він знав, що поняття влада означає діяти в лад. В лад, а не всупереч.

Звичайно, зручно мати біля себе чоловіка, від однієї появи якого у чиновників трусяться руки й коліна та німіє язик. Але чи настільки вже й зручно?

Коли зашкалюють амбіції, потрібно терміново збавляти градус, інакше у загальному вогнищі згорять усі…

Згадаймо історію радянської держави: чиїми руками було усунуто радянських вождів Леніна, Сталіна та посадовців нижчих рангів? Чи не «відданими служаками», найближчими до тіла, які «наводили порядок» репресивними методами, а в кінцевому результаті репресивна машина поглинула самих вождів… Звичайно, таких масштабних репресій, які дозволяли собі класичні тоталітарні режими, у сучасній Україні немає. І, ймовірно, не буде. Але ж ініціатива завжди йде знизу, в результаті з «точкових» проявів диктатури явище набуває масштабності.

Можливо, хтось закине мені звинувачення в тому, що не слід так роздувати містечкові проблеми та проводити таку, здавалося б, несумірну паралель. Однак, я спробую аргументувати.

Відомо, що глобальні проблеми не виникають водночас і на порожньому місці. До них призводить ланцюг нібито малозначимих підстав. Отут є потреба обіграти значення останнього слова «підстав» і розуміти його, як похідне від дієслова ПІДСТАВИТИ.

А підстав більше, ніж достатньо: бійка в кабінеті губернатора в червні цього року, про яку писала преса, журналісти не оминули й іншу значно серйознішу підставу – дерибан земель на Коростишівщині та історію з обласним банкіром, у якого було відібрано власність. А ще - пресинг головного лікаря районної лікарні, якого днями судом поновлено на роботі. Перелік «добрих» справ можна продовжувати, та на цьому зупинимось, бо настав час назвати фігуранта – це заступник голови Житомирської ОДА, керівник апарату адміністрації Олександр Андрійович Никитюк.

Переліку його амбіційних обов’язків у адміністрації ми робити не будемо, наголосимо лише на тому, що цьому чиновнику дуже до вподоби слово «куратор», яке гарно римується зі словом ДИКТАТОР. Цей чоловік сам себе призначив куратором Коростишівського району, де недовго, але доволі «продуктивно» працював на посаді голови РДА. Нещодавно він узявся «кирувати» житлово-комунальну сферу міста Житомира нібито від Житомирської облдержадміністрації. Методи відомі і класичні: залякувати, здійснювати психологічний тиск, переслідувати, принижувати, піднімати паніку …

На сайті «Скандальний Житомир» читаємо таке: «В історію Коростишева Никитюк увійшов як рекордсмен із розкрадання державних коштів, хоч на посаді голови районної адміністрації він не пробув і року.

Його «добрі» справи – вивіз піску із Стрижівки на десятки мільйонів гривень, дерибан лісу… Але у нас, як завжди, усі мовчать і роблять вигляд, що нічого такого не було. Знаєте ж приказку: своїм – усе, чужим – закон? То чи вдасться пану Никитюку вийти сухим із води, чи будуть покарані головні фігуранти, а не цапи відбувайла – покаже час. Але варто врахувати той факт, що Никитюк у тісних стосунках з губернатором області Рижуком – їх об’єднує не лише робота, а й родинні зв'язки.

Де ж земелька? Найбільш резонансне розпорядження голови Коростишівської РДА, яке набуло розголосу, стало рішення про приватизацію землі, що перебуває у користуванні державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Більковецьке». Внаслідок прийняття завідомо неправомірних розпоряджень незаконно та безоплатно передано у власність землі державної власності. Збиток, завданий державі за один гектар, сягає близько 70 тисяч гривень. А обрахувавши усі 150 гектарів роздерибанених земель, можна лишень уявити, яка семизначна сума з'явилася б…»

Кому хочеться поспівчувати, читаючи цю статтю та ряд інших, а також зважаючи на ті скандальні історії, які часто виходять за межі будинку адміністрації, це губернатору Сергію Рижуку, який, вочевидь, теж побоюється «куратора», якщо спускає йому з рук такі ПІДСТАВИ. Адже це найближча до нього людина з обласної команди державного управління. Щоправда, зважаючи на ознаки цього управління особисто Никитюком, його методи більш скидаються на самоуправство.

Бюрократія до мозку кіток у викривленому вигляді, бажання подавляти, гнітити, мурижити нижчих за рангом чиновників речами абсолютно не вартими уваги, тримаючи на роботі до 22 – 23 години і робити це з серйозним обличчям «державної людини»…

У цьому чиновницька сутність Никитюка – людини з далекого минулого, яка, вочевидь, щось пропустила в суспільних відносинах, у просторі і в часі. Такий чолов’яга був би гостро запитаним на початку 20 століття, але аж ніяк не на початку 21 - го. Це факт, що бюрократична машина ніколи не буксує, але ж вона просто нікуди не їде.

Справедливість, совість людська, гуманізм – речі запитані у всі часи, і час від часу вони перемагають. Як в історії із лікарем Коростишівської райлікарні Сергієм Бондаренком – хорошим спеціалістом і просто порядною людиною, яку Никитюк незаконно звільнив, а Радомишльський райсуд поновив на посаді.

І ще одна історія, яка просто стала останньою краплею терпіння і немовчання.

Автор цього матеріалу, яка має статус помічника народного депутата України, відповідно до своїх обов’язків та по завданню депутата Миколи Рудченка 31 серпня разом з депутатом Житомирської облради Валерієм Сосулею від імені земляків - Голови Верховної Ради Володимира Литвина та народного депутата, представника його фракції в парламенті Миколи Рудченка мала намір привітати освітян Коростишівщини з Днем знань на їхньому форумі – конференції педпрацівників. Начальнику відділу освіти - вручити вітальну адресу, а 11 освітянам району – подяки, фінансове заохочення та, звичайно ж, букети троянд. У залі було маса людей, присутнє керівництво району, преса і екс – керівник РДА, «куратор» Олександр Никитюк. Список тих, кого мали вітати, узгоджувався, людей було попереджено і всі вони були присутніми в залі.

У цьому контексті варто зауважити, що такі вітання, подарунки, відзнаки нами практикуються систематично, і впродовж 4 років у районах області їх було вручено більше тисячі. Жодного разу ніхто ні з представників влади, ні громадяни не піддали сумнівам цієї ініціативи, та , власне, обов’язку земляків, які не так мало зробили для цієї області і її мешканців. Скоріше навпаки – вітання від Литвина чи від Рудченка завжди приємно вражали людей, вони приймали їх з задоволенням, надсилали листи вдячності. Та, як виявилось, у таких діях Литвина та Рудченка криється небезпека. Вищеназваний «куратор» Коростишівщини Никитюк побачив у цьому щось таке, що може, за його словами, «внести сум’яття в зал», а перед цим керівник Коростишівської райдержадміністрації Надія Котенко висловила своє чи може чуже «рекомендоване» їй категоричне «Ні», сказавши фразу, яка взагалі суперечить здоровому глузду: «А яка в цьому потреба? Тут Ви цього не зробите».

Далі цікавіше, Надія Миколаївна аргументувала відмову тим, що «сценарій конференції суворо виписаний», і його аж ніяк не можна корегувати під когось, а також рекомендувала привітати педагогів після офіційної частини в кафе під час застілля. Одразу перед очима намалювалась вельми неприваблива картинка – я зачитую вітальну адресу від Володимира Литвина злегка захмелілим педагогам, не в образу їм буде сказано …

Можливо, хтось би й міг так зробити, однак ми пішли іншим шляхом. Висловивши ряд аргументів у дуже делікатній толерантній формі Олександру Никитюку щодо тих справ, які робить голова Верховної Ради Володимир Литвин та Микола Рудченко для області, зважаючи на гармонійні стосунки з обласною владою та на здоровий глузд, я все ж таки наполягала на можливості озвучити привітання і вручити листи – вшанування та все інше освітянам…

- Покажіть, що Ви там привезли, - зажадав Никитюк. Коли я піднесла йому те, що «привезли» втретє, бо перед цим вони разом з головою РДА двічі вже все оглянули, передавали з рук у руки, водили пальцями по кожній літері у вітаннях, очевидно «шукаючи помилок». Моєму обуренню не було меж, але конфліктної ситуації, яку очікували розіграти, не вийшло.

Тоді вельмишановний Олександр Андрійович ще раз мене підізвав і притаманним для нього командним тоном виніс вирок: «Я все скажу про Литвина у своєму виступі і сам вручу від нього одну подяку, а все інше ми завтра передамо на школи – так буде краще. Я запитала: «І квіти, куплені сьогодні теж? – Так, - сказав Никитюк. Я проковтнула і це…

Але яким було моє здивування, коли в стані абсолютної ейфорії від того, що ведучий заходу оговорився і назвав Никитюка народним депутатом, вони разом з стоячим поруч депутатом облради Григорієм Ломаковим ухопились за цю ідею чи, можливо, мрію, і на цьому було побудовано весь їхній діалог та виступ, а ще на тому, що вони всенародно обрані у мажоритарних округах Коростишівщини депутати. При цьому було замовчено той факт, що всіх своїх достойних опонентів вони позбулися ще на старті специфічними методами. І чомусь не було озвучено досягнення одного з народних обранців, що на підприємстві «Іскор», де Ломаков є гендиректором, з червня місяця не виплачується зарплата чоловікам тих жінок - педагогів, які сиділи в залі…

Наберись читачу, терпіння, це ще не завіса. Як я вже зазначила, у стані «депутатської» ейфорії Никитюк не сказав освітянам зі сцени ні слова вітання не лише від Литвина, а й від Президента та самого губернатора Рижука, чию команду він представляє.

А окремі моменти звітної доповіді начальника відділу освіти та голови РДА викликали щонайменше подив, адже освітян переконували в тому, що вони мають бути вдячними за вчасну виплату зарплати і відпускних. Начебто це не обов’язок, а досягнення влади, віддати вчасно людям зароблене. Я чекала, що в рамках досягнень в роботі адміністрації озвучать тезу, про те, що над головами освітян вчасно сходить і заходить сонце і попрохають їх бути за це вдячними…

Чим закінчилась ця історія? Олександр Андрійович все ж таки не наважився вручити педагогам відзнаки Литвина та Рудченка, а мені дозволив вручити одну подяку, але при цьому нічого не говорити. Прикро й те, що всі, хто сидів у першому ряду, а це й голова райради та його заступник, мер міста Коростишева, заступники голови РДА, не оцінили ситуацію адекватно і не втрутились. Адже справа була не в мені, не в депутатові облради, який був присутній у залі, а його навіть не назвали, не в Рудченкові і навіть не в Литвинові. Справа лише в одній людині, яка не відчуває землі під ногами, настільки окрилена владою.

Бо, по великому рахунку, це звичайний вчительський громадський форум, на якому може виступити будь – хто і вільно висловитись, не питаючи дозволу ні в голови РДА, ні в кого іншого. Але ми цивілізовані виховані люди, і намагались порозумітись. Однак, нічого з цього не вийшло.

Вийшовши на сцену, я все ж привітала освітян, а коли хотіла вручити вітальну адресу начальнику відділу освіти, він разом із заступником голови РДА, очевидно, по команді, втекли із зали.

Щоб не провакувати конфлікт я положила на сцені купу привезених троянд зі словами : «Зважаючи на суворо виписаний сценарій вашого форуму, я кладу ці квіти до ваших ніг і знайте, шановні педагоги, що крім тих людей, які сидять в першому ряду, є такий Володимир Литвин і Микола Рудченко, які не ллють води у промовах, а роблять гарні справи для освітян. Власне сказала про все те,про що постійно у присутності Литвина говорить голова ОДА С. Рижук, наводжу цитату із його вчорашнього виступу на відкритті школи у Новограді – Волинському:

- За сприянням нашого земляка, Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на Житомирщині будується 83 об’єкти. Це школи, лікарні, дитячі садки, дороги. А якщо область будується – значить, вона живе і розквітає,– наголосив Рижук.

Виходячи з вищевикладеного, роблю висновок, що в пана Никитюка та в керівництва Коростишівщини, очевидно, інша думка і інша позиція. А точніше опозиція – чи то до Литвина, чи до Рижука?

Хочу, щоб ця публікація не сприймалась, як критика влади в цілому, я ставила перед собою мету привертанути увагу обласної влади до того, чого вона сама не бачить, чи вперто не хоче помічати, і що в будь – який момент може її знищити.

А панові Нікітюку хочеться дати пораду: рейтинг – річ гуманна, він не робиться насильницькими методами, це не яблуко, яке впало в багно – підняв, витер і воно знову блищить стиглими боками. Віддайте часточку вашого самолюбства людям у вигляді поваги і гуманізму, адже ненависть повернеться бумерангом. І все у вас буде добре, може, навіть здійсниться мрія – станете народним депутатом у Коростишівському районі, адже початок зроблено і дехто там Вас таким уже вважає.

Втім, мудреці кажуть, що на дорозі життя хтось залишає за собою справи, а хтось просто йде і збиває ногами пилюку… Не здіймайте навкруги себе так багато пилюки, шановний, бо в ній уже не видно Вас самого.

А ти, читачу, думай, аналізуй, не лінуйся робити висновки, і читай класику, примірок, Ліни Костенко:

- Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двоопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла…