Павел Мокрицкий: "Не дайте скам'яніти саду". Интервью

- Наскільки дорогим є для Вас Ботанічний сад?

- Питання збереження ботанічного саду для мене є принциповим. Людина будує для себе бетонні огорожі, відривається від природи, втрачає контакти із натуральним. Скоро не буде куди прийти насолодитися живим духом природи. Не так давно фотографував із оглядової мачти Польову. Да вона ж вся зелена! Як гарно Тетерів прокидається! Не те, що в Києві, все заставлене багатоповерхівками, і лише київський Ботанічний сад є чи не єдиним зеленим куточком. Їздив до київського Ботанічного саду із екскурсією, возив дітей із кмитівського інтернату. Так там все організовано на рівні. Людей багато ходить, все гарно, культурно, прибрано. Із київського саду можна взяти приклад. Діти запам'ятали красу і велич природи, ті великі дерева і зелені галявинки.

А в нашому саду? Він весь закинутий, п'янки, тому що краще побухать жителям Польової в яблуневому саду під розлогою яблунею, де міліція не ходить, аніж їхати у всім обридлий парк Гагаріна.

А взагалі, багато людей просто так відпочивають. Не раз бачив, як бабусі показували своїм шкєтам корів, коней. Де вони, маленькі мешканці міста ще можуть побачити живу корову, да ще і зблизька?

- Наш мер розказує, що дерева вже старі і їх варто вирубати. Чи згодні Ви із таким підходом?

- В Рівненській області є старезний дуб, якому більш тисячі років. Під ним знаходиться відоме на всю Україну капище. За такою логікою і дуб можна зрубати.А що? Він же нічого не приносить. Багато людей, нажаль мислять чисто матеріалістично.

-Як у Вас народилась ідея поетичного маніфесту?

-Спочатку з'явились фотографії. Я фотографую не заради гарної картинки, а вишукую символіку в фотографіях. Дуже легко спроектувати природу на людину, у природі є багато елементів поведінки, яка притаманна людям. В маніфесті кожна фотографія привязана до строфи вірша.

Вірш писався ой як нелегко. Багато чого не подобається у моєму вірші. В Iнтернет виклав неповну версію, та маю сподівання, що зможу видати найближчим часом повну версію об'ємом 25 сторінок у форматі "фотографія - вірш".

- Чи Ви вважаєте, що поетичний маніфест дієвий?

- Не знаю. Дієво вилами їх виганяти. Силові методи дієві. Мій маніфест не покажуть по тєліку. Ніхто не злякається моїх фотографій і віршів. Поетичний маніфест призначений для іншого. У наших людей чутливість забита. Цінності підміняються. Життя сучасної людини - це робота - магазин - розвлєкаловка, саме в такому порядку і розвлєкаловка обов'язково. Багато хто на форумі казав: "Нащо той сад? Що із нього взяти?". В людей матеріалістичний підхід до всього. Да що взяти із саду? Дерева на сірники пустити? Вони не розуміють, що сад - це не просто дерево. Хоч і наш сад запущений, але сподіваюсь, що хоч щось да зміниться. Поставити замість саду смердючку і навести доріг - це не варіант.

Сьогодні знищать сад, незаконно і нагло відберуть те, що нам належить, завтра піде цепна реакція. Інше понищать.

- Чому маніфест з'явився після того, як питання вже було вирішене?

- Я людина аполітична, мені політика бридка і я стараюсь не лізти в неї. Я не був в центрі подій. Одразу виник задум, але навіть на такий маленький маніфест потрібна купа часу. Багато дуже технічної роботи, багато раз їздив в Ботанічний сад фотографувати, багато часу займає відібрати фотографії, подумати... Головне, все робилось поспіхом. Боявся не встигнути.

А взагалі вважаю, що ви правильно діяли. Штурм - правильний хід. Їх не цікавить ні туризм, ні природа. Тільки під нашим натиском вони можуть змінити своє рішення, одуматись. Намагався долучити фотоспільноту. Роздзонив всім, але цей дзвін так і пішов в пустоту. Ніхто, жоден із фотографів, не захотів долучитися до боротьби за садок. Фотографи - прагматичні. А от туристи - романтики.

Автор статті: Людмила Харчук