У Житомирі магазини із секонд-хендом — серед елітних бутиків

Ще 20 років тому вулиця Михайлівська у центрі Житомира славилася відразу кількома популярними книгарнями.

Згодом головною «родзинкою» став ряд фірмових магазинів, у яких реалізовували продукцію місцевих виробників — від гостродефіцитних колготок панчішно-шкарпеткової фабрики «Комсомолка» до житомирського взуття й знаменитих чоловічих костюмів із Бердичева.

Нині серед стильних бутиків з іноземним крамом та численних кафе, де чашечка кави дорожча від повноцінного обіду в менш престижних «точках», годі відшукати навіть натяк на те, що Житомирщина — один із всеукраїнських флагманів легкої промисловості.

Тутешні «іноземці»

Варто нагадати, що область забезпечує майже третину виробництва взуття в Україні, приблизно 16% — панчішно-шкарпеткових виробів та майже 17% — пошиття чоловічих і жіночих брюк та бриджів. Загалом частка Житомирщини в обсягах реалізації продукції галузі — майже на рівні 10%. Втім, якщо за темпами приросту промислового виробництва область торік посіла перше місце в Україні (+16,6%), то в легкій промисловості відбувся спад на 5,8%. Особливо тривожить, що йдеться про галузь, де три чверті працівників — жінки, з робочими місцями для яких на Поліссі завжди було сутужно.

Стосовно причин, що призвели до скорочення обсягів виробництва у легкій промисловості, експерти одностайні щодо негативного впливу світової економічної кризи, адже, наприклад, значна частина продукції вітчизняних швейників традиційно відправляється до країн Західної Європи. Вже не для преси фахівці стверджують, що в найпрестижніших бутиках по всій Україні можна побачити одяг із… Житомирщини. Втім, пошиті з давальницької сировини та повторно ввезені з-за кордону чоловічі і жіночі костюми, брюки, сорочки і блузки — вже повноправні «іноземці» з ярликами найвідоміших торгових марок.

Натомість більшість пересічних українців одягаються в турецький та китайський ширвжиток чи дещо якісніший секонд-хенд із Західної Європи. До речі, коли ще кілька років тому магазинчики з крамом, що був у вжитку, скромно тулилися в непримітних вуличках, то нині «Світ секонд-хенду» — вже по сусідству з престижними «Імперіями хутра і шкіри» та іншими елітними закладами торгівлі у центрі Житомира.

Замаскуватися під вітчизняне

Значно краща ситуація зі збутом вітчизняного взуття. Продукцію житомирських і бердичівських взуттєвиків та їхніх колег з інших регіонів України нескладно відшукати і на промислових ринках області, і в магазинах. Отож цілком закономірно, що обсяги випуску взуття на Житомирщині торік зросли на 28%, хоча більшість цієї продукції поки що теж виробляють за давальницькими схемами і відправляють за кордон.

До речі, часті випадки, коли недобросовісні підприємці під виглядом вітчизняних товарів пропонують покупцям ширвжиток із країн третього світу. Це насамперед стосується взуття та панчішно-шкарпеткових виробів. Інколи доходить до курйозів, коли ярлики на продукції — з грубими граматичними помилками, що красномовно засвідчує іноземне походження «вітчизняного» товару. Зрозуміло, ошуканий споживач, переплативши за нібито якісніший український крам, наступного разу свідомо обирає дешевшу імпортну продукцію, щиро вважаючи, що між ними — жодної різниці.

Здавалося б, придбання товарів у фірмовій мережі торгівлі — надійна гарантія їх належної якості та значно розширює можливості збуту. Однак у більшості навіть найпотужніших підприємств легкої промисловості, що діють на Житомирщині, нині залишилося по… одному фірмовому магазину. Та й ті зазвичай розташовані не в центрі міста, а на заводській території. Фактично йдеться про банальне витіснення на задвірки фірмової торгівлі, яка може платити високу орендну плату лише за умови запровадження високих торговельних націнок, що позбавляє її роботу будь-якого сенсу. Тож услід за книжками з центральних вулиць міст пішли товари легкої промисловості за ціною виробників. Обумовлено це, хоч як парадоксально, турботою про нібито найприбутковіше використання комунального майна, що на ділі обернулося втратами і для покупців,  і для самих місцевих бюджетів, благополуччя яких напряму залежить від економічної ситуації на промислових підприємствах.