Інтерв'ю з заступником начальника головного управління Держземагенства в області Сергіем Миколайовичем Сечіним.
Сечін: Як
відомо, зараз існує 2 реєстрації земельної ділянки: спочатку в органах
Держземагенства, затим – в Укрдержреєстрі. Простому землекористувачу це
зрозуміти важко, тому я пропоную, щоб реєстрація самої земельної ділянки
і права на неї здійснювалося в одному місці – в органах
Держземагенства. Бо зараз «випливає» чимало нестиковок і, взагалі,
незрозумілих речей.
Скажімо,
громадянин зареєстрував свою земельну ділянку тільки в органах
земельних ресурсів, а в держреєстрі – не хоче. І хто його зможе
примусити це зробити? А ніхто. І тоді ця земельна ділянка «зависає» в
повітрі, хоча вона сформована і виділена, але право на неї не
зареєстроване. І тепер, відповідно до чинного законодавства, якщо право
на земельну ділянку не зареєстроване на протязі одного року, то воно
автоматично скасовується.
Кор.: Але ж скасувати право власності може тільки суд?
Сечін: Тут
постає питання: «А як відслідкувати це все?» Нікому ж не відомо, чи
зверталася така особа до держреєстру на протязі року, чи ні. Це два
різних відомства, і Укрдержреєстр не передає Держземагенству відомості
про реєстрацію прав на земельні ділянки. І ось ситуація: земельна
ділянка існує, кадастровий номер існує, межі існують, технічна
документація існує, а право на неї не зареєстроване в Укрдержреєстрі.
Але ж ми про це не знаємо.
З
іншого боку, зараз будь-яка реєстрація може бути скасована тільки в
судовому порядку, і тут виникає колізія: хто, як і на яких підставах
може скасувати виділення земельної ділянки? Процедур таких поки що
немає.
Кор.: А як бути тим громадянам, хто до 1 січня 2013 року отримав державний акт на право власності на землю?
Сечін: До
речі, новим законодавством передбачена обов’язкова перереєстрація
навіть тим землекористувачам, які отримали державні акти до 2013 року.
Кор.: Чи самі громадяни мають це зробити, чи це має бути зроблено автоматично?
Сечін: Існує
заявочний принцип: є заява, є відповідні дії. І поки громадянин сам не
звернувся із заявою, реєстраційна служба не має права проводити
реєстрацію.
Кор.:
Але ж добра частина сьогоднішніх землевласників – це жителі села,
багато із них пенсіонери, літні, старенькі люди. Вони раніше вистоювали
страшні черги, роками оформляли ці державні акти на землю, віддавали
останні гроші. І що їм тепер: знову треба їхати в райдержреєстр і знову
стояти в черзі, і знову платити, щоб підтвердити своє право на землю?
Сечін: На
жаль, так. Тому що права громадян на землю, що виникли до 1 січня 2013
року, автоматично не перереєстровуються. Так виписане законодавство, і
це важко зрозуміти. Але існує ще одна прикрість: на сьогоднішній день
запроваджується процедура електронної реєстрації, тобто подавати свої
дані до держреєстру землекористувачі мають в електронному вигляді.
Постає питання: «А як жительці віддаленого села, скажімо Народицького
району, це зробити?» Бабуся має державний акт на землю, але ніколи не
бачила навіть комп’ютера. Як їй бути? Хто про це думав, коли розробляв
такі закони? Треба було б подумати про цих простих людей.
Тому
я пропоную вдосконалити існуюче законодавство таким чином, щоб всі
речові права громадян, які вони отримали до 1 січня 2013 року, вносились
в держреєстр автоматично і безкоштовно. Треба ж якось дбати і про
людей, а не законодавчо заганяти їх у глухий кут із чисто відомчих і,
мабуть, меркантильних інтересів.