Календарні війни. Які свята мають бути вихідними в Україні?

За два останні місяці ми стали свідками вже двох емоційних обговорень законопроектів, якими пропонується змінити український календар державних свят. Перший був поданий у грудні 2016 року, і передбачав встановлення вихідного на 25 грудня – як Різдва Христового. При цьому 7 січня пропонувалось також залишити вихідним днем. Другий законопроект з’явився нещодавно, і передбачав масштабнішу ревізію свят – скасувати вихідні на 8 березня, 1, 2, 9 травня, додати вихідні на інші дні…

Чи варто змінювати календар нинішніх святкувань в Україні? Чи доцільно прийняти запропоновані зміни? Тут потрібно проаналізувати кожну пропозицію окремо. Хоч у першому випадку йдеться лише про один додатковий день – Різдво, але, на моє глибоке переконання, запропонована зміна щодо відзначення Різдва значно суттєвіша, тому відкладемо її на десерт. Розпочнімо аналіз із найближчої дати.

Загалом, кожна країна встановлює власні святкові дні, виходячи з традицій, міфології та історії свого народу. Міжнародний жіночий день 8 березня, як і День солідарності трудящих, і День перемоги, і низка інших дат, були спробою радянської неоімперії створити нові традиції і звичаї, нову міфологію для «радянської людини», замість православних свят Російської імперії.

Так, 8 березня є вихідним лише у 13 країнах, територія яких входила до колишнього «соцтабору». Чи потрібен вихідний день для того, щоб боротись за права жінок? Очевидно, що ні. Чи не є наявність окремого жіночого дня проявом гендерної нерівності? Очевидно, що є. Тож який сенс цього свята? Лише в тому, щоб нагадувати нам про часи СРСР, у якому було запроваджено цю традицію.

Та сама історія з Днем праці. Яка логіка у тому, щоб не працювати в день праці? Яка логіка у тому, щоб не працювати на наступний день після Дня праці? Чи потрібен вихідний для того, щоб провести якийсь мітинг чи парад у цей день? Ні, такі заходи відбуваються і без державних вихідних.

Тепер до найболючішої теми – Дня перемоги. Чому вихідний на цей день було запроваджено не одразу? Та тому, що цей день ні для кого з учасників Другої світової війни не був святом. Це був привід згадати про втрати, про горе, про біль… Але чим більше часу минало, тим менше відчувався той біль, тим менше лишалось живих фронтовиків, тим більшим ставав простір для міфів.

Чи потрібен вихідний тим небагатьом учасникам Другої світової, які ще лишились живими? Ні, вони вже давно не працюють, у них кожен день – вихідний. Чи потрібен вихідний для того, щоб провести заходи зі вшанування пам’яті полеглих у тій війні? Ні, це можна зробити і в будній день, так само, як немає окремого вихідного для вшанування пам’яті чорнобильців, чи пам’яті жертв Голодомору 32-33 років.

Те саме стосується пропозиції перенести вихідний на 8 травня. Навіщо вихідний взагалі? Відзначати 8-го на державному рівні – так. Робити цей день вихідним – ні. Адже не відзначаємо ми чомусь закінчення Першої світової війни, хоча вона також відбувалася на українській території, за активної участі українських воїнів та з численними жертвами українського народу…

Різдво Христове. 25 грудня і 7 січня

А тепер з приводу Різдва. Майже увесь християнський світ святкує Різдво Христове 25 грудня. Просто декілька православних конфесій з пострадянського простору, а також частина українських греко-католиків, живуть за неточним юліанським календарем, який «відстає» від григоріанського, за яким живемо ми, громадяни, на 14 днів.

Переважна більшість християнських церков живе за григоріанським календарем, тож вони не мають такої шизофренії в датах (Різдво 25 грудня і 7 січня, Новий рік 1 січня і Старий Новий рік 14 січня). Більшість православних церков, на чолі зі Вселенським патріархатом, живуть за так званим новоюліанським, який відрізняється від григоріанського лише датою Великодня. І тільки кілька країн, що перебувають під впливом Москви, продовжують уперто дотримуватись юліанського календаря. На жаль, Україна досі входить до цього числа, що досі свідчить про культурну й ментальну залежність.

Учасники мітингу біля Києво-Печерської лаври в зв'язку з виборами нового предстоятеля Української православної церкви (Московського патріархату). Київ. 13 серпня 2014 року

«Але ж наші батьки споконвіків святкували Різдво 7 січня! І ми так будемо святкувати! Ми не зрадимо своєї традиції!» – переконують нас деякі поборники церковних цінностей. Насправді традиції святкування Різдва 7 січня менше від ста років. До цього наші предки відзначали церковні свята за тим календарем, за яким жили.

Календарну шизофренію на пострадянському просторі спровокували більшовики, які у 1918 році запровадили в Росії григоріанський календар. А оскільки релігію вони апріорі заперечували, змушувати церкву також змінювати календар не стали…

Якщо ж копати глибше, то християнство нам також було насаджене, і в далеко не мирний спосіб. Говорячи сучасною мовою, оспіване «Хрещення Русі» є нічим іншим, як репресіями й переслідуваннями за релігійні переконання. Кожне нинішнє християнське свято – це тюнінговане язичницьке. Причому це стосується як православних, так і католиків.

Для того, щоб вийти з-під культурно-ідеологічного ярма Московії, зокрема в питаннях релігійних канонів, громадянам України необхідно або інтегруватись із західними (наразі – союзними) країнами, або відроджувати свої дохристиянські традиції. Останній варіант також цілком імовірний, але він значно складніший і потребує більших зусиль і ресурсів. У будь-якому разі, нам варто звернути увагу на календар державних свят.

Як і будь-яка секта, московська церква ізолює свою паству від решти світу, спекулюючи на своїй нібито окремішності і «єдиноправильності». Якщо ми далі житимемо за юліанським календарем, ми залишатимемось під ідеологічним і духовним впливом Москви, а тому будемо вразливими.

Учасники мітингу біля Києво-Печерської лаври в зв'язку з виборами нового предстоятеля Української православної церкви (Московського патріархату). Київ. 13 серпня 2014 року

Якщо ми відроджуємо язичництво, варто жити за астрономічним календарем, зокрема святкувати Різдво Коляди22 грудня, у день зимового сонцестояння, а Великдень відзначати 20 березня, у день весняного рівнодення, як Новий рік (тоді ж і щедрувати). У день осіннього рівнодення можна було б святкувати Весілля Свічки, а на день літнього сонцестояння – Купайла.

Якщо інтегруємось із західними країнами, варто повністю переходити на григоріанський або новоюліанський календар, і святкувати великі християнські свята одночасно. При цьому ми станемо ближчими до своїх же прадавніх традицій та звичаїв, які доцільно зберегти.

То який варіант ви б обрали?

Дмитро Сінченко