P.S. Адресу... адресу... (б'є себе по кишенях, незграбно щось шукає...)... о! в профілі ж все є: і Е-mail, і... в ЛС можна... ні, там і адреса місцезнаходження вказана - приходьте, поволаємо разом ;)))
P.P.S. Це було 150 )))))))
Статтю з Закону - в студію... перепрошую, якщо лише власник - так. А якщо власник - він же й...?
> ЗМІ - це не приватна лавочка
А от у мене, наприклад - приватна.
Тобто власна (ну абсолютно власна ;)).
То чого б мені на вас звертати увагу? з якого дива?
В межах Закону - роблю що заманеться (тиран, о-о-о!!!), і на жодну "цензуру" не зважаю. Де Закон обмежує... не думаю, що МОЇ слухачі будуть надто ремствувати, якщо замість чергового "висвітлення заходу з нагоди" я дам їм можливість послухати більше гарної музики або літератури (а от метеопрогноз - то святе, хоча у мене його робот оголошує - він на цензуру скаржитись не стане).
Ганьба... так ;)))
Кожен бажаючий може пройти шлях передбачених чинним законодавством процедур і отримати у своє розпорядження ВЛАСНЕ ЗМІ.
Інша справа, що одні ідуть встановленим шляхом, потім ще й вкладають сили та кошти в "розкрутку" свого ресурсу, інші - хочуть отримати все і зразу, тобто прийти на чиєюсь працею створений ресурс і використовувати його потенціал з власною метою.
Перепрошую, але я - категорично проти того, щоб мене використовували, посилаючись на якісь дивні абстракції.
P.S. Оце й зараз ходить до мене команда розумників, які вважають, що я ПОВИНЕН бути зацікавлений в їх проекті. А й усього проекту - чергова піар-акція до місцевих виборів, зміст - "поговорить на общие темы"... Флаг в руки - і в Нацраду з питань телебачення і радіомовлення ))). А я краще з Банніковим щось про Вертинського збацаю.
Один мой хороший знакомый, "вечно оппозиционный журналист" (Геннадий Сысоев, Харьков) лет семь назад очень хорошо сформулировал основной принцип, примерно так:
"Понятие "свобода слова" не означает, что КАЖДОЕ издание ДОЛЖНО освещать ВСЕ точки зрения. Наоборот - для каждой точки зрения МОЖЕТ существовать СВОЁ издание, и журналист, желающий свободно выразить СВОЮ точку зрения - выбирает СООТВЕТСТВУЮЩЕЕ ей издание."
Кілька десятків років потому зрозумів - саме відсутність нав'язливих повчань і пропаганди, що маскується зазвичай під "свободу слова" (на "офіційні джерела" ми просто не звертали уваги), дозволяло сприймати світ зважено і конструктивно.
Так, ми тоді також критично відносились до "цензури". Але, пізніше, отримавши можливість ознайомлення з залітованими "одкровеннями"... не так вже й, за великим рахунком, багато ми втратили. Значно менше, ніж за за останній період торжества "вільної", але безвідповідальної балаканини.
Кількість "інформації" не визначає автоматично її якість. Навпаки: саме шквал об'єктивно непотрібної інформації душить паростки здорового глузду.
Дивлюсь:
> 4) Зафіксувати законодавчо, що телерадіомовлення - це суспільно відповідальний бізнес.
Софістика.
А який бізнес можна визначити як суспільно БЕЗвідповідальний?
> Власники не мають права:
> вимагати спотворювати новини,
Заборонено чинним законодавством. Шо ще?
> замовчувати інформацію,
Це як? Тобто, якщо завтра в місті одночасно відбудется смолоскипна хода, прес-конференція міського голови, брифінг начальника УМВС, мітинг за встановлення пам'ятникак і мітинг проти встановлення пам'ятника - дві мої репортерки повинні встигнути на все перелічене і все це вивалити на вуха нещасного слухача? ще й до цього додати перелік усіх ДТП, пожеж, вкрадених мобільників тощо?
Чи мається на увазі, що будь-хто може завалити до мене в редакцію зі своєю "інформацією" - і я зобов'язаний її "не замовчувати"? а до суду кого потягнуть, коли виявиться що цей "будь-хто" - дурилка картонная?
> підігравати будь-якій політичній силі чи посадовій особі,
Тобто, власник не має права НА СВОЮ точку зору?
То який же він "власник"?
Перепрошую, але саме ця вимога і є наріжним каменем будь-якої монополії на інформацію.
> а також лобіювати власні бізнес-інтереси.
"Прихована реклама" чітко регулюється чинним законодавством (фактично - заборонена). Решта - на загальних підставах. Що тут ще забороняти?
P.S. Висновок - черговий безглуздий набір абстрактних словосполучень.
P.S. Щойно згадав... перепрошую, але таки збрехав - була й у моєму досвіді "цензура", ага... ;)
Це як у 2006-му влітку відвів мене убік секретар міськради пан Каленський і вдумливо прошепотів: Ігоре Моколайовичу, що там у тебе за дурня в ефірі? - Яка, - перепитую, - дурня? - Та шось там Наташка Циганчук на Віру Тимофіївну гонить, типу незаконна вона і нелегітимна... слухай, ти б зайшов - ми б про тендер на висвітлення діяльності поговорили...
Поки писав - засумнівався: цензура це чи не цензура? ;)))
P.S. Більш за все не виношу придурків, які "аргументують" термінами "мабуть, можливо" тощо... десь читав, що гіпертрофована пристрасть до демонстрації зброї із собою у комлекті - то є сублімація комплексу чоловічої неповноцінності... типу якщо більше немає чого виставити... ;)))