Що святкують націоналісти 14 жовтня?

Щороку 14 жовтня на день Покрови Пресвятої Богородиці націоналісти влаштовують у Києві «марші» та «віча» на честь УПА, які завершуються смолоскипною ходою. Що ж насправді означає цей день?

Покрова — велике християнське свято в країнах давньоруської традиції. У цей день відбулося явлення Богородиці у Влахернському храмі Константинополя. Жителі міста, обложеного русами, молилися про порятунок, і їм, за переказами, явилася Богородиця, яка зняла золоту хустку (омофор), накривши всіх присутніх у церкві. Це чудесним чином спинило руське військо київського князя Аскольда, який прийняв рішення хреститися. Візантійські джерела нічого не знають про хрещення Русі Володимиром у 988 р. і вважають Русь християнською державою з часів Аскольда. Пізніше, коли Покрова стала важливим святом нашої землі, в церковній традиції замість навали русів стали писати про навалу арабів.

Святкування запровадили «московські окупанти»? На Русі свято Покрови встановив князь Андрій Боголюбський, який у цей день в 1164 р. здобув ратну перемогу. Цікаво, що сучасні націоналісти люто ненавидять цього князя і вважають «москалем», адже в 1169 р. його війська захопили і пограбували Київ. Щоправда, про те, що активними учасниками походу були й князі українських земель, в тому числі й герой «Слова о полку Ігоревім», націоналісти згадувати не люблять. Так чи інакше, саме Андрій Боголюбський у «Слові про встановлення свята Покрови» писав: «Се убо егда слышах, помышлях: како страшное и милосердное видение бысть без празднества. Восхотех, да не без праздника останется святой Покров Твой, Преблагая».

Цей князь і збудував перший храм на честь Покрови Божої Матері. Покровська традиція швидше утвердилася в Північно-Східній Русі. А в Україні перший Покровський храм було збудовано лише в 1467 р. в селі Сутківці на Хмельниччині.

Покрову особливо шанували в Москві, адже в цей день 1552 р. відбулося взяття Казані військами Івана Грозного. На честь цієї події в Москві було споруджено храм Покрова на Рву, більш відомий як Собор святого Василія Блаженного. В цей же день у 1618 р. козацький гетьман Петро Сагайдачний й відмовився допомагати польському королевичу Владиславу штурмувати Москву. Церковна традиція повідомляє, що гетьман посоромився брати приступом православне місто, почувши церковні дзвони. Насправді ж гетьман, мабуть, не бачив ніякої користі для козаків у здобутті московського престолу для Владислава і з огляду на можливі втрати вирішив зберегти своє військо. Так в Росії закінчилася «Смута» і утвердилася династія Романових.

Покрова — символ козацького благочестя

Покрова Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят запорозьких козаків, котрі будували багато однойменних храмів та особливо шанували ікони Покрови. Історик Д. Яворницький писав: «Відшукавши якийсь величний острів або приглянувши височенький «ріг», тобто мис на березі Дніпра, обирали найкрасивіше й відкрите місце і на ньому, перш за все, зводили церкву, найчастіше Покровську, а вже згодом — інші, необхідні житлові споруди». Тому свято Покрови на Січі було храмовим. В цей день у козаків відбувалися загальновійськові ради, на яких вибирали нового отамана та старшину.

Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:

А срібло-золото на три

частини паювали:

Первую часть брали, на церкви накладали,

На святого Межигорського Спаса,

На Терехтемировський монастир,

На святую Січовую Покрову давали –

Котрі давнім козацьким скарбом будували,

Щоб за їх, встаючи і лягаючи,

Милосердного Бога благали.

Покровська запорозька церква, яка була на останній Новій Січі оздоблювалась за рахунок Коша і особистих вкладів запорожців. Своїм внутрішнім оздобленням та коштовностями Покровська Січова церква могла позмагатися з ризницею Києво-Печерської Лаври. У композиції іконостаса центральне місце посідала ікона «Покрова». На ній невідомий майстер зобразив не лише Богоматір — заступницю січовиків, а й козацтво — останнього кошового отамана Петра Калнишевського в колі товаришів.

Деякі Покровські храми, переважно XVIII ст. вціліли до нашого часу. Перлиною української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 р., та київська трибанна церква Покрови на Подолі, що зведена у 1766 р. видатним архітектором Григоровичем-Барським.

Покрова мала символічне значення в господарському циклі українців. До неї закінчувались всі польові роботи і починалась весільна пора. За традицією заміжня жінка не мала права ходити з непокритою головою.

Націоналістична «приватизація»

Однак сьогодні давньоруська і козацька сутність цього свята вихолощується націоналістами. Смолоскипна хода перетворює християнське свято на язичницький обряд. До речі, в новітній історії марші в темряві, освітлені прожекторами і смолоскипами, пов’язані з нацистами.

«Особистий архітектор Гітлера», рейхсміністр озброєнь і військової техніки А. Шпеєр згадував: «На Цеппелінфельде щороку проводилась партійна зустріч для дрібних і середніх функціонерів, так званих низових керівників. В той час як СА, «Трудовий фронт» і, звісно ж, вермахт на своїх масових заходах справляли на Гітлера та всіх інших глядачів велике враження своєю дисципліною і виправкою, з’ясувалось, що це керівництво уявити в настільки ж вигідному світлі дуже складно. Більшість з них встигли завести солідні животики, так що бездоганного шикування вимагати від них не доводилось... І в мене виникла ідея: «А нехай вони марширують в темряві”». Поглянувши на вождів націоналістичної партії «Свобода», стає зрозуміло, що причина влаштовувати марші в сутінках у них та ж само, що й у нацистів.

Але найцікавіше, що день Покрови, який націоналісти відзначають як річчя УПА, не має ніякого історичного стосунку до створення цієї армії. Перша згадка про збройні формування ОУН (Бандери) міститься в так званому «Акті відновлення української державності» від 30 червня 1941 р.: «Українська національна революційна армія створюється на українській землі, буде боротися далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну

Соборну Українську Державу і новий справедливий порядок в усьому світі». Пропозиція про створення «української армії, яка вступить у війну на боці Німеччини і вестиме її спільно з німецькою армією так довго, допоки на всіх фронтах сучасної війни вона не переможе», зустрічається і в меморандумі, направленому ОУН (б) німцям 14 серпня 1941 р. Основою цієї армії мали стати націоналісти з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд», які явилися в Україну в німецькій формі. Об’єднані згодом в «Український легіон», вони служили німцям за контрактом до 1 грудня 1942 р., тому ніяк не могли брати участі в створенні УПА 14 жовтня.

Загін під назвою УПА (також відомий як «Поліська Січ») утворив емісар «Президента УНР в екзилі» Тарас Боровець (Бульба-Боровець), який ще в 1940 р. був закинутий в Україну. В серпні 1941 р. ці загони, які не мали ніякого стосунку до ОУН, вже захопили місто Олевськ на Житомирщині. Паралельно в 1942 р. бандерівці почали створювати свої загони, які влітку 1943 р. силоміць роззброїли і включили до своїх лав загони УПА Бульби-Боровця. Після чого привласнили й назву. Дата 14 жовтня 1942 р. є умовною і вочевидь була обрана проводом УПА, щоб засвідчити свою спадковість з українським козацтвом.