Живий Журнал
 
ЖЖ Инфо » Мой блог » Юрко » 2015 » Октябрь » 13
Юрко Крайовєди, ч.8, бурштинова

Юрко


Оценка: 1.9/5 Голосов: 11

Крайовєди, ч.8, бурштинова

12.10.2015, 23:55:54 3175 1.9 1

А я би так написав про ловлю риби, «рибалку»?!
«Тетерів». Стояв ранок… Смерділо! Річкою пливла пластикова пляшка… «Сліпий карась»  вдарився в берег, повернув і знайшов пів-хробака на моєму гачку «0,5», «кований».
«Це добре на нитку «Сілон» витягувати форель: приготовану, в чистій воді, в Данії, або Німеччині. Зловив на кульку – поцілував – сфоткався – і назад в водойму»…?! Селфі.
Брюс Лі – Лі – Короп, короп – риба-шкідник, риба-бур’ян річок Янцзи і Хуанхе. Саме популярне прізвище бур’яну – Lee – хоч джинси, чухаси, а хоч артист. Можна цю рибу ловити, нищити, знешкоджувати, але Лі (Lee) залишиться прізвищем – колись було, залишилося, є…
Lee – Лі подвоєне, «ї» подвоєне»; «ж» – подвоєне («шш»), і «з» – подвоєне («зз») – в словах «бджола» і «ґудзик». Навіть Дзержинський протягували переписати в «Жоржинський», або «Георгінський»???
Доки не прибрали «подвоєнь», просто – «Залізний Фелікс». Християнство внесло закріплення, перший  період рабовласницького ладу, феодалізму – єдина столиця, єдина церква, козаки (шляхта) – свинопаси (презирливо)..?! Перші підприємства – комуни, кібуци, колгоспи, монастирі, Києво-Могилянську Академію, Іван Федорів – все в комуні, в монастирі, як тепер в Тибеті, куди їздять «нещасні митці» не розуміючи, що в Тибеті не створили навіть гармати для ядер. Але в Падуї навчався Іван Богун – майстер фехтування і «воєнних» хитрощів на річці Бог (до 1936 р. всі карти).
Грецька держава мала до християнства назви «Союз Пелоппонесу»  – союзу полісів – Афіни, Спарта ...?
І в нас це були союзи Русі, гарнізонів, Січі..?! Київської Русі, Ростовсько-Суздальське – Володимир-на-Клязьмі – Русь, Новгородська Республіка – Русь..? на картах Галілеї і Іудеї 70 р. н.е. – Скіфопілі,  і Рушшалєм-Ієрусалим – стоянка руської кінноти. Русь – Січ – Майдан.
Органи альтернативного управління – це «Поліська Січ»?!
«Є кар’єр – є армія» (Тарас Бульба-Боровець). Людина, що керувала кар’єром в теперішній Рівненській області розуміла, як Шухевич – є земля. «Срібна Земля», ідеї  – що приносять доходи, дають АРМІЮ: з амуніцією, боєприпасами, командармами.
Коли вбили Пєрацького, кинули гранату в Гданську до Геббельса, зрозуміло стало, що дві «фашистські держави» – Німеччина і Польща – не досягнуть Союзу. Про «Пакт» знали Литва, Румунія, Угорщина, Польща. І совєтський фільм «Граніца на замкє», де за Новоградом-Волинським – «фашистський стяг» і фашисти в вишиванці – можна подивитися на дату кіно, імена артистів, уніформу – в Ютубі і «1939».
Солідні крайовєди зауважили, що при фашизмі і, особливо, соціалізмі і Русь, і Січ, і Майдан неможливі. Так як цим пильно слідкують професійні антифашисти, які є і там, і там. Вони ходять із стиснутим кулаком і вітаються молдавською «Бандера росса», чуючи відповідь «Вони не пройдуть». Бо всім відомо, що Бандера молдавською, хоч італійською, хоч іспанською – «Нє!» «Нє» то й «нє»… не посперечаєшся.
Виходячи з фільму «Граніца на замкє» ми розуміємо, що 1939 р. Польща ще є, фашизм в ній з свастиками на прапорах і уніформі теж є, а антифашизму ще поки нема… Хоча Бандера теж є, але не той, що молдовською і румунською «червоний»…! Більше того, регулярно звідти – сюди від них – до нас, тобто до їх… заплутався… в СРСР, підказують крайовєди, регулярно проносять в вишивках шифровки. Таких в «вишиванках» теж регулярно ловлять воїни-антифашисти, воїни-спортсмени, це як воїни-інтернаціоналісти, або воїни-беркутівці…
Тепер про тих, хто в «вишиванках»? В тих місцях, де зараз копають бурштин і побили морду прокурору, якісь члени «Сєктора», на базарі польського Рівно поліція спіймала Тараса Боровця, що продавав «Історію України». Ту саму, що написав Михайло Грушевський «Ілюстрована історія України» і через яку нажив неприємностей молодий В’ячеслав Тіхонов, майбутній Штірліц, що грає молодого вчителя-крайовєда, який приїхав «трохи повикладати» в кінці 40-х на Західну Україну і де йому хотіли дати-почитати її в книжковому магазині. Добре, що хоч хлопці з МГБ «спасли» від тих «знань». Саме завдяки їм виріс Тіхонов від простого стукача-крайовєда в справжнього штандартенфюрера-антифашиста, почавши з кіно «Етаго нєльзя забить» в 1954 році.
В поліції швидко пояснили, що «Рівно – польське місто», а за розповсюдження «Історії» від польських крайовєдів – концтабір Береза-Картузька, де вже сиділи інші «історики» - Бандера, Арсенич, Лебедь… Не допомогло навіть, що видобув, в свій час, у себе в кар’єрі, граніт, для мавзолеїв і Пілсудського, і його матері.
Але якщо довго дивитися на річку, то «труп твого ворога все одно по ній попливе». Час плине, крайовєди змінюються спочатку на крайовєдів антифашистів, а далі на – крайовєдів-фашистів».
«Є кар’єр, то є і армія». 28 червня 1941 р. Тарас Бульба-Боровець оголосив про створення УПА «Поліська Січ». Далі роззброїв міліцію і захопив місто Сарни. Проголосив Олевську республіку, де запрацювала «історія» – театр, кінотеатр, ярмарки по вівторках, ГЕС і фарфоровий завод, і самооборона. Пішли гуляти в трикутнику Сарни – Пінськ – Олевськ газета «Гайдамака» і фото атамана бульби в солдатській формі з синьо-жовтими стрічками на пілотці і пов’язкою на лівому рукаві.
Але напали на січ спочатку антифашисти, що підірвали електростанцію, а після фашисти, «незадоволені» відмовою  зайнятися вбивством євреїв.
Все, як в часи Коліївщини, в часи, коли діяли Іван Бондаренко, Микита Швачка, Семен Неживий… Які мотивуючи і «козаків» і «свинопасів» простою «мамайкою» – образом козака Мамая, козака-характерника і піснями-думами, піснями-легендами про нього. Проти рабовласництва, проти кріпацтва, за селян, що ще не знали як себе назвати. То називали просто за духовитість – характерниками. Як у-шуїсти Китаю – іхетуань «повстання боксерів». Куди придушувати припхалися і російська армія, і православні «донські казаки» за медаллю «За паходъ в Кітай. 1900 р.». Що й показав артист з «здвоєними звуками прізвища Брюс Лі в фільмі «Китайський зв’язківець» (Лютий кулак). «Ми не слабка нація», з чистим сумлінням говорить він переможеним феодалам-японцям.
Згадавши Юрка Тютюнника, що громив ворогів під час розгрузки з вагонів, Бульба-Боровець провів Шепетівську операцію 19 серпня 1942 р. Трофеями стали 4 вагони добра, продовольчі склади і два ешелони розпущених остарбайтерів.
Гарне, довге життя прожив Тарас Дмитрович Бульба-Боровець. Гарне, майже 80 років. Помер в 1981 р. в США, де й спочиває під козацьким хрестом, вільної людини.
Слава Героям!!!
P.s. Може десь все-таки з’явиться дев’ятиметровий монумент книголюбу, любителю ілюстрованої історії і української преси Тарасу Дмитровичу Бульбі-Боровцю. Воєначальнику, що започаткував УПА, «Поліську Січ», Парашутну Бригаду в Італії, провів Шепетівську операцію взяв під військовий контроль Рівненську область, разом із столицею рейхскомісаріату.

Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.


Блоги на эту тему:
Комментариев: 1
14_Viktor
1 Сологуб Віктор (14_Viktor)   • 09:22:21, 14.10.2015 [Материал]

«Більшовики засрали Львів…»
Галан, безперечно, був фігурою одіозною, але зовсім не одномірною. Він був людиною різнобічних знань і уподобань, здобував освіту в університетах Польщі та Австрії, у Вищій торговій школі в Італії, знав 10 мов… Зрештою, у його поглядах на радянську дійсність відбулася певна еволюція. Краяла серце трагічна доля його молодої дружини Ані Геник. Вона поїхала вчитися на Велику Україну, вступила у Харківський медінститут. 1937 року її розстріляли, звинувативши у шпигунстві на користь фашистської… Польщі. Починаючи з 1940 року, Галан вперто домагався реабілітації дружини, що викликало невдоволення можновладців.
Від різних людей у різний час чув про виступ Галана на одній із сесій Львівської міської ради. Починався цей виступ драстичною фразою: «Більшовики засрали Львів»… Він мав на увазі засміченість вулиць і площ, парків і скверів. На засіданні наради господарського активу 27 лютого 1947 року письменник вигукнув: «Ганьба вам!». Галан виступав проти зросійщення Львова. Був намір Залізничний район зробити Железнодорожным… Галан рішуче заперечив таку новацію. Ось що пише колишній політв’язень Михайло Горинь у книзі спогадів «Запалити свічку»: «1949 року я був свідком цікавої події. 2 жовтня у Львівському університеті виступив Ярослав Галан. Це був його останній виступ. Ми проклинали Галана. Але цей виступ мене здивував. Це був виступ українського інтелігента на захист української культури. Від того Галана, який написав цикл памфлетів «Плюю на Папу!», тут не було нічого. Галан виявився зовсім іншим…». З усього, що написав Галан, особливе місце займає повість «Гори димлять», просякнута національно-патріотичним духом. Літературознаці вважають, що у цьому творі Галан-художник переміг Галана-політика…


Объявления:

Читайте ЖЖ.инфо