Совкове щастя

Радянська "система торгівлі" ні з ким те торгувалася. Люди у чергах не торгувалися за ціну а билися за місце у черзі. Це була система роздачі гуманітарної допомоги постраждалим у самій тривалій катастрофі людства.

Московські комуністи відібрали у кожної української сім'ї ВСЕ. Продали награбоване капіталістам, згодували комуністам. А з житнього фуражного зерна (непридатного на продаж) пекли хліб і роздавали (за гроші) своїм жертвам. Роздавали з пафосним "єб...ом" мецената-альтруіста? Ні, роздавала з криками і матами як наглядач плантації мерзенним рабам.

Хліб для населення СРСР був усе. Тому що коли зникав навіть хліб, ви їли спочатку кота, а потім дітей. І таке було не раз і не два. Тому хліб був найсмачніший у світі.

Зайшовши у монументальний магазин просто так я міг побачити у ньому лише п'ятеро сердитих продавців і кабачкову ікру. Тому що коли привозили хліб, так просто було не зайти. Збігалася величезна черга на весь двір. Стояти за тим хлібом у черзі - був мій дитячий сімейний обов'язок.

Нешановні ватніки, ви давно у черзі за хлібом не стояли годинки півтори? Вам що, хліба в магазинах України не вистачає? Так, я вас розумію. Зараз бридкий житній хліб із брудного зерна "з отрубями" вважається елітним, екзотичним і коштує дорого. Але мені пощастило - мої розбещені діти не їдять навіть білий хліб. Винятково батони. І то, бажано, свіжі. Тому мені дешевше.

Про смачний пломбір: 
Мій батько у дитинстві казав, що місто це населений пункт де продають морозиво. Мені пощастило більше. Я народився і виріс в Житомирі. Але навіть в обласному центрі морозиво продавали не щодня. На нашому районі - десь декілька разів на місяць. Тому морозиво мені смакувало не те що зараз :-)

Інший ваш "жупел" - ковбаса.
У Житомирі ходила загадка: "Довге, зелене, ковбасою пахне. Що це?". Правильна відповідь була "Електричка із Києва".

Я ні разу не бачив ковбасу у продажу. Батьки кажуть що її іноді таки "викидали" навіть в Житомирі. Але мені так і не пощастило побачити це явище аж поки совок не здох. Тому ковбаса теж була для мене дуже смачним і екзотичним делікатесом. Сосиски я вперше спробував на смак, коли до нас із Києва приїхав родич (полковник авіації). Сосиски тоді здалися мені неймовірно смачною екзотикою.

І це при тому що "Житомирський м'ясокомбінат" щодня виготовляв 60 000 кілограм ковбаси і залізницею щодня відправляв в Москву. Зараз цей самий комбінат щодня виготовляє всього 10 000 кілограм. І цього вистачає завалити ковбасою все місто плюс покласти по декілька паличок в кожен магазин України (у мене там зараз родичі працюють).

Але мені пощастило побачити як продають м'ясо. 
По-перше довжелезна нервова черга (хватить-нехватить).
По-друге всього по два кілограми в руки.
По-третє біля каси тебе не питають "пане вам яловичину, чи телятину? Чи може баранину? А вам шию чи стегно. Гуляш? Візьміть краще биток, сьогодні знижка. Вам порізати чи шматком? Дякую. приходьте ще."

Ні. Тобі просто дають (за гроші) два кілограми порубаної з кістками невідомої ху..ні. При чому більшість м'яса вже "украдєно до нас". Тому кісток явно більше ніж м'яса. Пам'ятаєте шарика із Простоквашино: "мясо лучше в магазине покупать там костей больше".

Сука, це не торгівля. Це йо..на роздача гуманітарки!!

Олія була тільки на розлив, - вже "не дуже". І виглядала вона гірше ніж сучасне мастило моєї автівки. Більш схожа на "отработку". Будь-яку крупу перед приготуванням було потрібно перебрати від камінців і сміття. Потім промити від піску і пилу. Будь-яке борошно - просіяти. Зараз я часто готую з борошна, але у мене в господарстві навіть немає сита! Борошно я беру "на розвєс" найдешевше.

Зараз дуже подібна ситуація у Венесуелі. Режим націоналізував всі великі підприємства найбагатшої на континенті країни. Всі дрібні закрив або розорив. Але з пафосом роздає населенню дуже дешеву їжу. Їжа дешева, але населення голодує. Найкращих карателів нагороджують грамотою і двома рулонами туалетного паперу. І в усьому винуваті теж капіталісти-американці. І спекулянти.

Зараз подібна ситуація в ДНР.
Прийшли освободітєлі від капіталістів-фашистів. Декілька заводів вивезли в РФ-ію. Решту розпиляли на брухт і теж вивезли. У приватних підприємців віджали навіть дрібний і середній бізнес і теж порізали на брухт.

Тепер пафосно роздають гуманітарку з єб...ми благодійників. А населення зі сльозами полегшення цілує їх чоботи як українці 1934 року.

Павло Марчук