Навколо Вісли – “Warsaw Half Marathon”

Після вдалого пробігу 21 кілометру у Катовицях в 2017 році, я, повний натхнення, загорівся думкою зробити такі заходи невеличкою традицією у своєму житті. Коли я почав шукати, чим відкрити біговий календар 2018 року, вибір упав на півмарафон у Варшаві. Він розпочинався досить рано, одразу після закінчення зими, тому чудово підходив. Не сказав би, що відповідально готувався до нього, – декілька разів бігав у Києві приблизно по 6 км, щоб хоча б ноги згадали, що воно таке той біг.

Warsaw Half Marathon – історичний з точки зору кількості людей, які беруть в ньому участь (близько 14 000 осіб, щороку набуває все більшої популярності). Варшавські пів марафон та марафон – багато років популярними серед українців: бувало, що деякі з них ставали переможцями.

Варто зазначити, що українські спортсмени в 2014 році в цьому півмарафоні приймали участь на честь інших спортсменів, які були вбиті або поранені на київському Майдані.

Оскільки на кордоні часто можна застрягнути, поїхав потягом, бо ризикувати не хотілось. Приїхав до Варшави, здав основні речі в камеру схову у вокзалі, залишивши лише найнеобхідніші речі для бігу. Та біда – як завжди умудрився забути полотенце та тапочки 
  Як показує практика, в мій список необхідних речей вони не входять.

Варшава зустріла привітно: надворі стояв теплий, спокійний сонячний день, сніг вже майже зійшов. Номери та стартові пакети видавали на PGE Narodowym. Набрав адресу у навігаторі і вирушив. Все тоді було прекрасно – не міг не насолоджуватись прекрасними видами Варшави та спокійною Віслою.

Мене чекав сюрприз: щоб отримати стартовий номер, треба було пройтись червоною доріжкою. Заглиблюючись у середину стадіону, всюди виднілись інформаційні стенди найрізноманітніших марафонів з усього світу, тут і була виставка спортивного інвентарю для бігу. Дуже тішило душу, що серед усіх стендів був і один, що розповідав про марафони в Україні. Було приємно на чужині поспілкуватись з українцями.

Ішовши далі, зустрічав представників різних міст: Білостока, Лодзя, Берліну, Нью-Йорку, Кракова – кого тільки тут не було. Гріх було не взяти їх брошури, було дуже цікаво з усіма ознайомитись. Оминаючи виставки футболок та бігових доріжок, я пішов собі за стартовим номером. Коли отримав, мій шлях лежав до хостелу Chillout Hostel. Хотів ще погуляти, проте купа речей не дозволяли це зробити. Хостел вибирав завчасно, усе продумуючи, адже як показав забіг в Катовіце, усяке в житті буває, тому для мене було важливо, аби він знаходився близько від місця старту марафону. Сервіс та стан хостелу був на високому рівні. Не очікував тієї чудової атмосфери всього за 71 злотих, яку просили за 2 ночі.

Поселився, зібрався та відправився шукати затишне місце, де б можна було пообідати, після чого з радістю зайшов би в музей.  Тоді мій погляд пав на ресторан китайського фаст-фуду. Ви навіть не уявляєте, які ж то смачні були ті пельмені з сиром та рис з куриними фрикадельками! А той супу з води та листя я зрозуміти так і не зміг. Загалом сервіс чудовий був, обслуговування такого ще пошукати треба. Далі мій шлях проліг до Muzeum Narodowe w Warszawie. Колекція дійсно варта уваги,проте очікування мої не виправдались, було занадто багато старовинних пейзажів полювань, портретів різних вельмож та королів, а також різні церковні утворі, алтарі та статуї  додавали відчуття нудьги.

Наступний день і був відзначений зірочкою. Півмарафон розпочинався о десятій на вулиці Konwiktorska. Прокинувшись о сьомі та зібравшись, настав час вирушати. Йти треба було не дуже далеко – всього 3,5 км. Провівши невеличку розминку, я пішов займати місце на старті, милуючись стюардесами з LOT, котрі розповідали правила проведення PZU PÓŁMARATON WARSZAWSKI. Учасників було дуже і дуже багато, понад 14000. Це стало причиною великого скупчення людей на перших 8 км, було досить важко бігти. Місцями мені навіть доводилось обганяти їх по узбіччю. Хоч людей у наступні 10 км стало і менше, та все одно було багато.  Доволі часто це приводило до великих незручностей. Добігши до другого пункту з водою, я випив ізотоніка та продовжив свій шлях.

На 16 кілометрів уже почав відчувати, що не тренувався, мені довелось зупинитись, щоб перепочити. Та навіть з вимушеною зупинкою, я втискався в час, що поставив собі за мету, коли був у Катовицях. Я б хотів пробігти краще, за 1:50 чи 2, але розумів, що сили не вічні та поступово залишають мене. Коли дістався останнього пункту, з апетитом з’їв банан, щоб додати трішечки сил, та випив ще ізотоніка. Коли прийшов на фініш, мені здавалось, що усі сили вичерпались остаточно.

Але воно було того варте. Особливо сподобалась бігти у тунелі. Та і узагалі траса марафону була добре продумана, було декілька підйомів та спусків, пролягала через мости Вісли. Додавала сили і шалена підтримка жителів Варшави, простих пересічних зустрічних людей, музичні колективи, яких розташували упродовж усього нашого нелегкого шляху.

Як закінчив, уже по традиції отримав медаль, воду, протеїновий коктейль та безалкогольне пиво. Відпочивши та перевівши подих за чашкою ароматного, теплого чаю та мискою зупи, я помалу почимчикував забирати свій плесак.

Ось так, друзі, і закінчився другий у моєму житті півмарафон. Тоді я поставив особистий рекорд, здобув черговий безцінний досвід у пробігах.

Загалом все дуже сподобалось. Приєднуйтесь!

Джерело: androshchuk.com/blog