По лісам по полям

Wild North Way мені сподобався одразу, як тільки я дізнався про нього. Він, є одним з небагатьох зимових забігів України, яким хотілось би розпочати новий біговий сезон. Хоч дистанція не дуже велика – усього 20 км. За декілька тижнів до старту організатори зробили сюрприз учасникам, продовживши її на 4 км. Від цього стало лиш цікавіше: літом минулого року я уже біг дистанцію у 25 км на Трухановому острові, то ж це мене ні краплі не засмутило. Wild North Way – перший із чотирьох трейлових забігів серії «Wild».
Це був уже не перший зимовий біговий івент у моїй практиці: у грудні минулого року я бігав по пересічній місцевості у Win Ternopil Trail, а також за день до Wild North Way несподівано взяв участь в дистанції у 12 км Salomon Wint Cross. Обидва вимальовували для мене хорошу перспективу, аби випробувати свої сили, – загальна дистанція складала 36 км на пересічній місцевості. Це справді для мене було новим, від чого інтерес ставав ще більшим.
У січні я повернувся до тренувань: після зимових свят треба було повернутись у форму.

Реєстрація

Тут нічого нового: я швиденько зареєструвався на сайті vseprobegi.org. Були доступні такі дистанції: 10 (12) км та 20 (24) (два кола по 12 км). Забрати стартовий пакет можна було як за день, так і безпосередньо в день забігу за декілька годин до старту.

Дорога

Стартове містечко розкинули в Будинку Культури у Конча-Заспі. Дістатись туди можна було з м. Вирлиця на маршрутці у сторону Обухова. Добирався до стартового містечка з м. Вирлиця на маршрутці в сторону Обухова. Приїхав туди досить таки рано: уже о 9 годині я був на місці, а стартували ми аж о 12 годині. Часу було більш, ніж вдосталь, аби витратити його на милуванням місцевим лісом.

Забіг

Як я уже писав вище, були доступні дві дистанції: 10 (12) та 20 (24) км. Учасники обох дистанцій стартували одночасно. 10 (12) км. мали пробігти одне коло, а 20 (24) км два.Цікаве було те, що друге коло ми мали бігти у зворотному напрямку – це мене, чесно кажучи, трохи насторожило.

Пролунав старт, усі побігли назустріч пригодам. Перші 8 миль дались мені добре – я подолав їх за 1 годину 28 хвилин. Для порівняння, попереднього дня на таку ж дистанцію я витратив на 16 хвилин швидше.

Маршрут був дуже гарним: він пролягав лісом, навколишніми полями та болотами, також була асфальтована ділянка у самій Конче-Заспі. Це давало змогу не тільки насолодитись природою, але й трохи помочити ноги у болоті. Точки гідрації чекали на бігунів на 6 та 8 милях, де я підкріпився водичкою та бананом.

Усе було б добре, якби я після першого кругу, як завжди, не побіг не туди та опинився на фініші 10 (12) км. Я одразу зрозумів, що щось не те, адже я знав, що на мене чекає цілий круг. Я швидко почав розбиратись, що і до чого, та відправився на нове коло пригод.

Наступні 12 кілометрів не були легкими для мене. На 9 милі уже добре проявлялась втома від цього та попереднього забігу, бажання бігти почало пропадати, не мотивували навіть краєвиди. Ноги вже відмовлялись слухатись, а у голові блукали думки про фініш. Особливо не поспішаючи, думаючи про прекрасну природу навколо, я помаленьку наближався до чергового пункту гідрації, який чекав на мене аж на 18 кілометрі. Там я затримався доволі надовго, мабуть, хвилин на 15, відновлюючи сил за рахунок печива, фруктів та води. Які ж вони були смачними після 18 кілометрів полів та боліт!

Добігав свої останні кілометри я, зізнаюсь чесно, з останніх сил, як мені здавалось. Та все ж через 3 години та 21 хвилину я опинився на лінії фінішу, про який я мріяв останні 5 км. Там мені швиденько налили кружечку запашного чаю.
Мене переповнювало почуття щастя, адже за два дні мені вдалось пробігти цілих 12 та 24 км! (А від того, що у найближчі дні мені не доведеться бігати, і можна буде трішки відпочити, це почуття ставало ще сильнішим).

Враження

Я отримав море позитивних емоцій та вражень. Забіг дав мені змогу насолодитись чарами зимового лісу, побігати засніженими полях та болотами, уже не говорячи про випробування себе на дистанції у 24 км по пересічній місцевості.

Джерело: Забіг Wild North Way