Написав рапорт на звільнення. Вже другий день, як я більше не поліцейський.

Написав рапорт на звільнення.
Вже другий день, як я більше не поліцейський.

Писати було важко, дуже багато віддав службі, але й чимало отримав. 

6 років, 7 місяців і 20 днів, величезний шмат життя, величезний досвід. Ох.. мало з якої позиції можна побачити всю прозу і драму життя, як не з-під козирка кепки із восьмикутною зіркою і гербом.

Я не став виключенням, як і всі поліцейські побачив багато зламаних життів, хворих людей, яких так багато навколо і яких ми майже не помічаємо у своїй повсякденності, у своїх бульбашках.

Бачив дуже багато смертей, байдужості, жорстокості, цинічності, наївності, обману, дурості. І, звичайно, це якось вплинуло на мене. Кожен поліцейський свідомо чи не дуже приймає цей вибір і цей відбиток.

Затримував з колегами серійних ґвалтівників, грабіжників і розбійників. Вбивць, до речі, не затримував, не довелось. Так само, як і не довелось, на велике щастя, жодного разу застосувати чи використати на службі табельну вогнепальну зброю, жодного разу не застосував газовий балончик чи гумовий кийок, що скоріше можна списати на щасливий випадок, бо таких ситуацій у патрульних виникає багато і часто. 

Кайданки, звичайно, застосовував десятки разів.

Ніколи не хотів і не мріяв стати поліцейським.

Прийшов спробувати реформувати міліцію у 2015 році і був готовий в будь-який день написати рапорт на звільнення, як тільки відчую обман чи профанацію, а зсередини побачив важку цілодобову роботу патрульних, яка дуже низько цінується. Ну ок, не завжди, на початку  реформи нас всіх любили просто так! Але ця любов дуже швидко у багатьох  вивітрилась, у когось після першої постанови (а що ви мені не зробите попередження на перший раз, що я на червоний проїхав? Зрада!) та від надмірної уваги ЗМІ і невиправдано завищених сподівань (пересічний українець не юрист і не розуміє повноважень патрульного, але бачить перед собою представника влади і хоче вирішення своїх проблем) поза компетенцією звичайного патрульного, але ти візьми і зроби! 

"- Як не можеш штраф на автомобіль неправильно запаркований написати? 
- Та я і авто п'яного вже евакуювати не можу."

Були і наші помилки, рішення доводиться приймати швидко, під тиском і часто маючи недостатньо інформації, звичайно, будуть траплятись помилки. Але їх ніхто не намагався замовчувати, їх розбирали, вивчали і перетворювали в досвід.

Десятки разів мене знімали на відео різні активісти, але жодної сенсації спровокувати так і не вийшло, то ж зіркою ютуба я теж не став.

1 рік від присяги я відпрацював звичайним патрульним в звичайному екіпажі. 

Трохи більше 1 року відпрацював командиром роти, мабуть, ключова посада у структурі патрульної поліції, інколи отриуючи протягом дня під 250 дзвінків, не рахуючи кілометрів переписок у месенджерах.

І трішки більше 4 років мав честь очолювати дуже крутий і потужний Третій Батальйон з обслуговування правого берега поринувши у вирішення більш стратегічних цілей, періодично вриваючись на лінію згадати молодість, забезпечити охорону громадського порядку чи розрулити конфлікт, хоча при цьому щастило і крадіїв з погонею ловити і виявляти осіб з наркотичними речовинами. Але це крапля в морі порівняно з об'ємом роботи, яку через себе пропускають патрульні на лінії.

• Жодного компромісу із своєю совістю.
• Жодного хабаря.
• Жодного зауваження від керівництва, яких би високих цабе ми не зупиняли і не штрафували.
• Жодного відпущеного п'яного за кермом, жодної вказівки когось штрафувати чи не штрафувати.
• Жодного разу службове авто не заправляв, не обслуговував, не змінював покришки за свої гроші. Забезпечення базових потреб на 100%. 

Дякую платникам податків.
Дякую керівництву, що вірили в мене, довіряли мені і підтримували. 
І я вас  намагався не підводити.
Дякую Колегам за службу пліч-о-пліч, за врятовані життя, за впійманих злочинців і за ваші нерви і безцінне здоров'я віддані службі. Ви круті і ваша служба дуже цінна!
Честь.
І дякую всім вам, Друзі, за підтримку. Вона була дуже цінною і потрібною, особливо в темні часи. 

Чи вдалась реформа патрульної поліції?

Питання риторичне.
А Ви згадайте, як було "до".
Так, вже всі звикли до іншого рівня, завжди мало і  є куди рости.
І законодавству.
І забезпеченню матеріально-  технічному.
І патрулю, звісно.
Але і рівень довіри з 3% до 45% це ой, як не мало!
Тому воно того варте і точно не даремно.

А мені час робити новий відповідальний крок, який був би неможливий без дуже цінного досвіду здобутого в патрулі.

Слава Україні.
 

---