Знайомство з Кіпром - "Larnaka Marathon"

Розпочати своє знайомство з марафонами Кіпру, а разом з тим і самим островом у мене було заплановано ще минулого року. Своє знайомство з Кіпром вирішив розпочати з участі в “Larnaka Marathon”, але через особливості минулого року цю бігову пригоду прийшлось відкласти на майбутнє. Очікувати настання майбутнього довго не прийшлось і вже під кінець цьогорічного бігового сезону на мене очікував маленький сюрприз, а саме змога пробігти вуличками міста Ларнаки під час місцевого марафону на який у мене залишилась реєстрація ще з минулого року.

Реєстрація

Зареєструватись на “Larnaka Marathon” можна через офіційний сайт марафону larnakamarathon.com, де учасники можуть обрати одну з трьох дистанцій, а саме основну дистанцію – 42 кілометра, або дистанції по менше – 21 або 10 кілометрів.

Основна дистанція “Larnaka Marathon” складається з двох кіл, малого – 11 кілометрів та великого – 31 кілометр. Маршрут марафону частково кружляє вулицями, набережною та околицями міста, тому учасники марафону можуть під час бігу насолоджуватись, як місцевою архітектурою так і навколишньою природою. Покриття траси асфальтне, але зустрічається декілька невеличких ділянок з бруківкою, крім цього на маршруті трапляються невеличкі підйоми та спуски. Пункти харчування розміщуються кожні 5 кілометрів, де на можна відновити свої сили за допомогою води, ізотоніка, коли та бананів.

Біг

Дорога на чергові бігові пригоди розпочалась зранку п’ятниці в аєропорті “Київ” та з усіх моїх закордоних стартів такого скупчення бігунів в аєропорту, а потім на одному рейсі навряд чи зможу згадати. І напевне, якщо цього ранку серед пасажира рейсу Київ – Ларнака провести опитування, то скоріш за все виявилось, що більшість пасажирів рейсу – летять на марафон.

Що ж стосується особливостей при вильоті та по прильотові, то можна назвати, що на реєстрації на рейс потрібно було пред’явити сертифікат про вакцинацію або ПРЛ – тест та заповнити форму на платформі CyprusFlightPass, де потрібно було вказати один з варіантів вакцина, ПРЛ-тест або антитіла та готель, де будеш зупинятись. По прильоті перевіряли тільки сертифікат про вакцину або ПРЛ – тест, якщо ні того ні іншого немає, то ПРЛ – тест можна було здати перед проходженням паспортного контролю. Сертифікат про вакцину або ПРЛ – тест у мене питали тільки в ресторанах та при отримані стартового пакета на марафон.

Повітряні ворота Ларнаки зустріли сонячною погодою, що радувало і напевне це один з найзручніших аеропортів, які мені траплялось відвідати в плані інфраструктури, бо підійшовши до автобусної зупинки, переді мною був список з майже 10 автобусів, які їдуть у Ларнаку і підходящий автобус не потрібно було довго очікувати (ціна 2.5 євро). Крім того летовище розташоване приблизно за 5 кілометрів від Ларнаки і вздовж дороги є облаштований тротуар, що дозволяє при бажані прогулятись або зробити пробіжку та помилуватись солоним озером, яке розташоване між летовищем та містом.

П’ятничний день в основному пройшов у знайомстві з містом та його архітектурою, а основну задачу, отримання стартового пакету відклав на суботу. Видача стартових пакетів розпочиналась за чотири дні до марафону на території “Passengers Hall of the Larnaka Port”, крім того у день проведеня марафону учасники теж могли отримати свій стартовий пакет за дві години до старту видача проходила в стартовому містечку “Larnaka Marathon”. Що б отримання свій стартовий пакет (номер, футболка, рюкзак ) потрібно було пред’явити документи (закордонний паспорт) та сертифікат про вакцинацію (ПРЛ – тест).

Найцікавіше розпочиналось о 7 годині недільного ранку, а саме старт “Larnaka Marathon”. Тут все проходило по класичному сценарію, спочатку стартують учасники основної дистанції – марафону, а після них по черзі півмарафон та забіг на 10 кілометрів. З особливостей, які не помічав на інших цьогорічних марафонах у яких приймав участь, це в стартовому коридорі потрібно було стояти на відповідних наліпках (між учасниками було 1.5 метра) і волонтери за цим слідкували, тому звичного скупчення, яке відбувається перед стартом не було.

Після закінчення стартового відліку учасники вирушили підкорювати трасу марафону в Ларнаці. Початок марафону для мене вийшов непоганим, перше коло (11 кілометрів) вдалось пробігти за 59 хвилин, долав його в основному у компанії Олександра Грицина зі Львова. Крім того на маршруті марафону можна було часто зустріти інших українців, а це робило біг більш комфортним та легким. Єдине, що доставляло невеликий дискомфорт на малому колі це боковий вітер на набережній.

Після подолання малого кола, прийшла черга долати основне коло марафону довжиною в 31 кілометр, тут в основному біг на самоті милуючись набережною та навколишньою природою Ларнаки. Так як погода була пасмурною, то дистанція в основному долалась досить комфортно (16.3 км. – 01:24:42, 26.8 км. – 02:26:58, 32.7 км. – 03:05:06). Єдина неприємність, під яку прийшлось потрапити, десь на 30 кілометрі раптово до вітру додалась ще злива, яка досить класно освіжила, але з іншої боку повністю відбила бажання бігти.

Довго боротись з думками бігти далі чи ні не прийшлось, бо десь за 7 кілометрів до фінішу мене наздогнав Педорченко Артем і ми разом підтримуючи один одного розмовою продовжили біг та рахувати кілометри, що залишались до арки з написом “Фініш”. Перетнути ж фінішну лінію у мене вийшло з часом 4 години та 18 хвилин і це виявився на даний час мій найкращий результат на марафоні. Що в свою чергу трішки порадувало, бо збираючись до Ларнаки більше розраховував на звичний для себе результат (біля 5 годин), бо це був вже третій марафон за осінь не рахуючи інших стартів, останній марафон в сезоні і очікувати на якийсь цікавий для себе результат точно не міг.

Враження

“Larnaka Marathon” чесно кажучи мене порадувала своєю організацією, вона тут досить непогана. Хоча мені і не хватало звичних для марафону подій, таких як, “SportExpo” та “PastaParty”. Маршрут марафону був повністю перекритий та цікавим, бо проходив повз основні архітектурні пам’ятники міста, набережною та вздовж солоного озера. Що ж стосується підтримки учасників марафону жителями та гостями міста, то вона тут теж досить гарна, але найбільше підіймала настрій підтримка від українських вболівальників. Бо коли біжиш і бачиш прапор рідної країни та крики “наш” одразу підіймається настрій та забувається кілометри, які залишились до фінішу.