Живий Журнал
 
ЖЖ » Новини » Люди і Суспільство » 2013 » Ноябрь » 6 » 11:39:45

Увидев реакцию житомирян на памятник Падеревскому, поляки написали письмо мэру

06.11.2013, 11:39:45 8778 121
Увидев реакцию житомирян на памятник Падеревскому, поляки написали письмо мэру

Недавно «Журнал Житомира» рассказывал своим читателям, что Житомирский горисполком принял решение разрешить установить в историческом центре Житомира пьедестал с памятником польскому государственному деятелю, музыканту Яну Игнацию Падеревскому общей высотою в 5,5 метра.

С разрешением об установке к властям Житомира обратилось Генеральное консульство Республики Польша в Виннице. 

Памятник хотят установить на перекрестке ул. Киевской и Театральной на месте нынешней клумбы рядом с костелом. Согласно представленному проекту 2,5-метровый памятник будет возвышаться на 3-метровом пьедестале.

Публикация этой информации на «ЖЖ», а также на других сайтах Житомира вызвала реакцию, преимущественно негативную, со стороны активных пользователей Интернета. В частности на «ЖЖ» читатели в комментариях возмущались, почему бы вместо него не установить памятник Святославу Рихтеру, Олегу Ольжичу, или Николаю Сциборскому, или английской королеве, или еще занятнее – Патрису Лулумбе.  

Вот примеры некоторых комментариев (орфография и стилистика сохранена в оригинале):

  • Cobalt "... установят 5,5-метровый памятник польскому деятелю..." А мы шо, уже в польшче?! Бля, мы что-то пропустили?
  • анатолий толян  да нэхай ставят.... у себя в польШах
  • Ivanna Laffka неее,это полный писец, город в разрухе, а они памятники польским деятелям, слов нет
  • Александр Sams2 Хочу памятник Патрису Лумумбе! Или как там его.... Причем прямо возле горисполкома, на крыльце, чтобы двери подпирал
  • ЕросБандерос або дошка або пам"ятник - щось одне!!! З.І. скільки пам"ятників українським поетам стоять по польських воєводствах?
  • Марина Hoakina А чё мелочится? Давайте уже 10-метровый.
Кроме того, комментаторы смотря на исторический аспект, поддавали сомнению вопрос увековечивания в Житомире польского деятеля, который, как сказала заместитель мэра Наталья Леонченко «это был деятель, который мечтал видеть Украину в составе Польши. Просто называйте вещи своими именам».

На эту реакцию интернет-сообщества отреагировал Житомирский областной союз поляков Украины (ЖОСПУ), а точнее ее председатель – Виктория Лясковская-Щур. Она написала открытое письмо на имя мэра Владимира Дебоя. Кстати его на заседании горисполкома, где было принято решение об установки памятника – не было, тогда председательствовала его первый заместитель – Галина Семенец.

В своем письме Лясковская-Щур говорит, что вопрос о Падеревском в Житомире и городской власти обсуждался последние 10 лет. «За это время все заинтересованные и неравнодушные житомиряне имели возможность изучить не только краткие биографические справки о Игнация Яна Падеревского, но и разобраться в его многогранном и исключительном по масштабам и значимости деяний жизни.», - пишет председатель ЖОСПУ

Также в письме она утверждает, что памятник Падеревскому будут финансировать поляки, а кто профинансирует памятник Ольжичу, Сциборскому, Огиенку?, - задается вопросом Лясковская-Щур.

Что именно она хочет от мэра Житомира - в письме не говорится, видимо, чтобы он поддержал поляков в установке памятника Падеревскому.

Мы публикуем полную версию самого письма:



ЖИТОМИСЬКА ОБЛАСНА СПІЛКА ПОЛЯКІВ УКРАЇНИ
№ 212 від 31.10.2013 
Відкритий лист до Житомирського міського голови
Володимира Дебоя 

Шановний Пане Володимире Михайловичу !
В черговий раз на інтернет-сайтах порушується питання про постать Ігнація Яна Падеревського та увічнення пам’яті цієї особистості світового масштабу в Житомирі. Безпосередньою причиною цього стало офіційне звернення Житомирської обласної організації ОУН (Житомирський провідник ОУН Олександр Прищепа) до Житомирського міського голови Володимира Дебоя з приводу намірів встановлення пам’ятника Падеревському в Житомирі.
Протягом принаймні останніх десяти років це питання обговорювалось у громадських організаціях, у пресі та на засіданнях Житомирської міської ради. За цей час всі зацікавлені та небайдужі житомиряни мали можливість вивчити не тільки короткі біографічні довідки про Ігнація Яна Падеревського, а й розібратися в його багатогранному та винятковому за масштабами та значущістю діянь житті. Беззаперечно: це постать світового рівня, а тому Житомир має честь бути причетним до його діяльності. Тим більше, що І. Я. Падеревський шанував цю землю, пам’ятав, що саме на Житомирщині здобув музичну освіту, яка стала основою його світового успіху. Тільки за це одне варто увічнити його пам’ять у Житомирі. Продемонструвавши, між іншим, свою освіченість, культурний рівень і повагу до світової мистецької спадщини.
На цьому тлі дещо незрозумілими та «натягнутими» виглядають закиди шановного пана Олександра Прищепи щодо того, що «Житомир, як і вся Україна, ще не позбувся наслідків жахливої совєцької окупації: вулиці названі іменами окупантів, на них встановлені монументальні символи комуністичної держави СССР». Це дійсно так. Однак І. Я. Падеревський аж ніяк до «совєцької окупації» не причетний.
Інший закид: «Місто має своїх національних діячів, які боролись за незалежність України, але досі не вшановані подібними пам’ятниками». Беззаперечно. Однак пам’ятники – це дуже дороге задоволення. Хто профінансує цю прекрасну ідею поставити пам’ятники Івану Огієнку, Олегу Ольжичу, Миколі Сциборському? Наскільки нам відомо, фінансування пам’ятника І. Я. Падеревському бере на себе польська сторона, що цілком природно, адже кожна країна може пишатися таким сином, як І. Я. Падеревський.
Ще зауваження. «Виконком приймає рішення для діячів іншої держави, яка вела загарбницьку політику щодо України в минулому, адже саме Падеревський керував урядом речі Посполитої під час анексії Західної України в 1919 році». Дійсно, керував. Однак документально підтверджені факти полягають у тому, що 24 березня 1919 року уряд І. Я. Падеревського підписав з урядом С. Петлюри польсько-українську угоду, в якій українська сторона відкликала свої претензії щодо Східної Галичини в обмін на допомогу Польщі в боротьбі УНР проти більшовиків[1].
У цій ситуації С. Петлюра чітко визначив позицію, на якій можливе зближення з Польщею. В одному зі своїх листів він писав: «Польща має визнати нас, але, очевидно, за дорогу ціну. В кожному разі без того чи іншого порозуміння з Польщею ми не можемо одновити нашої державної праці». Переговори закінчилися підписанням 21 квітня 1920 року політичної, а 24 квітня – військової конвенцій, що дістали назву Варшавського договору. Згідно з ним, кордон між Польщею і Україною мав пройти по р. Збруч. Пізніше, відповідаючи на обвинувачення в «продажі України полякам», С. Петлюра писав: «Угода, підписана урядом УНР з Польщею, є логічним наслідком тої зрадницької розкладової праці, що її провадили збольшевичені елементи українського громадянства на користь Москви в момент української національної боротьби з нею. Уряд УНР пішов на тяжку жертву в інтересах державних, але він ніколи не відрікся від ідеї державної самостійної України»[2].
Отже, не І. Я. Падеревський винен в трагічній ситуації, що на той час склалася. Тим більше, що офіційна політична діяльність його тривала лише рік – з січня до грудня 1919 року і була коротким епізодом в тяжкій історичній ситуації, яка склалася в Європі після Першої світової війни. До речі, сенс і гіркота боротьби за незалежність своєї країни знайомі І. Я. Падеревському як нікому іншому. Адже цій боротьбі він присвятив своє життя.
Таким чином, залишмо історію фахівцям та самі будьмо коректними з фактами, на які посилаємося. В уже цитованому зверненні шановного пана Олександра Прищепи читаємо про «наміри міської ради Перемишля перейменувати вулицю імені Йосафата Коциловського» і посилання на сайт http://vgolos.com.ua/blogs/zahystymo_imya_vladyky_117743.html. Однак в матеріалі йдеться не про наміри влади міста Перемишль, а про вимоги до неї певних осіб та організацій. Різниця значна. Рішення влади і вимоги до неї – не одне й те саме. От і пан Олександр Прищепа висловив свою думку, а інші люди спокійно та виважено висловили свою. Нормальний обмін думками в демократичній державі. А от образи та погрози в дискусіях інтелігентних людей абсолютно неприпустимі – лише логіка та виваженість думок.
Встановлення ж пам’ятника світовому генієві І. Я. Падеревському в Житомирі за кошти його рідної країни – приклад, вартий поваги та наслідування.
З повагою,
Голова Житомирської обласної Спілки поляків України
Заслужений діяч польської культури Лясковська-Щур В.А.
Заслужений діяч польської культури Копоть І.Є.

[1] Kraków – Ignacemu J. Paderewskiemu. – Kraków, 2000. – S. 46.
[2] http://otherreferats.allbest.ru/history/00028407_0.html

Тэги: памятник, союз поляков, критика, реакция, Падеревский, Житомир, поляки

Схожі новини:


Комментариев: 119
Berserk80
1 63rS3rK (Berserk80)   • 11:48:46, 06.11.2013 [Материал]

http://my.mail.ru/video/bk/elenacarmen710/2427/2314.html#video=/bk/elenacarmen710/2427/2314
Admiral8
94 Misha (Admiral8)   • 23:16:10, 06.11.2013 [Материал]

идите в ЖОСПУ! =))

не на 1
Юрко
2 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:01:19, 06.11.2013 [Материал]

Жодних обговорень щодо встановлення пам'ятника Падеревському серед громадських організацій не проводилось не те, що 10 років, а і взагалі. Оприлюднили проєкт 15-го, прийняли 16-го жовтня. Яке обговорення? Було б дуже цікаво почути, коли саме це питання обговорювалось на засіданнях Житомирської міської ради? Хоча, мабуть саме рада повинна приймати рішення, адже під монумент виділяється ще й земельна ділянка. Не висітиме ж він в повітрі?
Petro
3 Петро (Petro)   • 12:07:43, 06.11.2013 [Материал]

Как "вовремя" всё начинается: именно перед подписанием ассоциации с Евросоюзом нам предлагают ненавязчиво (в городе, где наибольшая в Украине польская община) начать гнобить поляков. Уж слишком тут "смахивает" на то, что происходит в России "Россия для русских." Как будто бы по одному сценарию заказуха.
Юрко
4 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:17:48, 06.11.2013 [Материал]

Віроломно, користуючись міфічним підписанням асоціації, польські шовіністи нам нав'язують пам'ятник окупантові. Чому саме зараз? Не здогадуєтесь? Тому що з'явився додатковий важідь залякування - не візьмемо в ЕС. "Третя сторона" працює потужно.
Petro
6 Петро (Petro)   • 12:24:45, 06.11.2013 [Материал]

Да уж... Неужели других дел в Житомире мало? У нас, что "идеальная история" страны? Вон хотя бы снести памятник немецкому агенту на Соборном майдане... Или какая разница между 5 метрами или 50 сантиметрами и поставить у кого-то дома? Это так существенно?... Нет я не поляк, и корней польских никогда не было.
Flint2000
5 sergey (Flint2000)   • 12:22:02, 06.11.2013 [Материал]

До чого тут гноблення поляків. У всякому випадку громада повинна вирішувати необхідність встановлення пам’ятнику.
Petro
7 Петро (Petro)   • 12:27:35, 06.11.2013 [Материал]

Да не смешите мои ботинки. Какая громада? Приведите пример хоть одного вопроса, решённого при участии громады? Тарифы? Водоснабжение? Качество питьевой воды? Строительство котеджей в лесопарковой зоне? ТТУ? Беспредел маршрутчиков?... О чём вы говорите?
Petro
8 Петро (Petro)   • 12:36:07, 06.11.2013 [Материал]

Назарій Томчук пише: "....Сподіваюсь, мер таки перегляне це рішення без загострення конфлікту, адже, вибори на носі. І як чоловік відреагує на виклик:хто ж українським відомим поставить хоч щось?..."

Это о Чём? Мысль не понял. Кто-то ставит за свои деньги памятник, а вы предлагаете, чтобы он поставил ещё дюжину для украинцев, евреев, татар, узбеков, россиян...??? Странновато как-то. Шото я не слышал, чтобы запрещали собирать пожертвования на памятники. Собирайте деньги, получайте разрешения и ставьте... Кто ж против? Это малость потруднее чем кричать: "Ганьба".
Юрко
10 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:41:39, 06.11.2013 [Материал]

Оце і є визначальним в позиції поляків - гроші! Аж сичить з того листа: "Ви хлопи злиденні, звідки ви гроші візьмете? А ми вже виготовили пам'ятник і ніхто вам не дозволить домогтися його невстановлення. Він вже виготовлений, затрачені величезні кошти. А ви, хлопи злиденні, бунтуєте."
Petro
12 Петро (Petro)   • 12:46:55, 06.11.2013 [Материал]

Если так рассуждать, то кто же виноват, что мы бедные? Тогда "пропишите" в уставе города, что при предоставлении положительного решения для установки памятника (например) - 30% в доход города. Вот и получим полтора метра уже какого-то национального изваяния. И так с миру по нитке - голому .... Ну дальше понятно. А проще говоря - будут гнуть, пока будем гнуться.
БандЕрос
20 ЕросБандерос (БандЕрос)   • 13:18:55, 06.11.2013 [Материал]

на 9. Томчук все правильно пише.

З позиції архітектора додам, що домінантою на тому місці куди "клепають" пам"ятник є костел. А 5-ти метрова "бандура" вноситиме дисгармонію. Щоб більш-менш місце мало нормальний вигляд доведеться зрізати ялини.
Але суть не в тому...
krevetka20
9 Елена (krevetka20)   • 12:41:23, 06.11.2013 [Материал]

Так еще ж не где нибудь, а в центре города!!! Наглости польской общины нет предела!
Это просто возмутительно. Я надеюсь, если его и установят, то он не долго простоит.

А почему бы не установить на этом месте ракеты, которые валяются возле музея космонавтики? http://www.zhitomir.info/news_127825.html
Юрко
11 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:45:14, 06.11.2013 [Материал]

Тому що ніхто не протестує! А поляки трусять паперами з 4-ма тисячами підписів "за".
krevetka20
13 Елена (krevetka20)   • 12:48:24, 06.11.2013 [Материал]

ну так собрать подписи "против". только на сайте сколько не довольных. кто возьмется за сбор подписей?
Юрко
14 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:54:22, 06.11.2013 [Материал]

Тут дійсно, збирати нікому. Дві організації направили листи зі своєю позицією. Кожен, хто проти, міг би написати коротенький лист "я проти пам'ятника Падеревському" і зареєструвати в міськраді.
bandershtat
15 bandershtat (bandershtat)   • 12:54:39, 06.11.2013 [Материал]

а давайте на кафедральній біля костелу поставим памятник повстанцям коліївщини яких катували та знищили поляки. А чого - справедливо буде!!!!
Юрко
16 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:54:42, 06.11.2013 [Материал]

«Тим часом галицька делегація в Парижі робила гарячкові заходи, щоб мирова конференція зайнялася галицькою справою. Заходи ті мали успіх, хоч Франція стояла на боці Польщі. 19-го березня закликала Рада Чотирьох через радіо обі сторони, щоб припинили бої на основі тодішньої лінії фронту і чекали вирішення справи Східньої Галичини мировою конференцією. Поляки на цей заклик не відповіли зовсім. Вимушеного д-ром Панейком зобов’язання польського представника в Парижі Падеревського, що поляки не будуть нести офензиви проти української армії та не вжиють створеної і знаменито озброєної в Франції польської армії ген. Галлера на українському фронті, польський уряд не дотримав. Створена Радою Чотирьох окрема комісія для складення перемиря під проводом бурського ген. Боти наказала 13-го травня знову обом арміям перемиря та визначила нову демаркаційну лінію, що лишала Львів по польські, а нафтовий басейн по українському боці. Українська делегація погодилась на неї, але поляки її відкинули. Два рази перекладала ще сама Начальна Команда на доручення мирової конференції полякам перемиря, але вони на ці пропозиції не відповідали. Видно було, що поляки хочуть використати свою перевагу на фронті і зліквідувати галицьку армію та зайняти Галичину.» (Сидір Ярославин. Визвольна боротьба на Західньо-Українських Землях у 1918-1923 роках. Филаделфія, 1956.)
Юрко
17 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:57:13, 06.11.2013 [Материал]

«На заході розгорілася українсько-польська війна за Галичину і Волинь. Тільки-но відновлена німецькими руками незалежна Польща стала на шлях збройної агресії проти українського народу і його держави. Дискусія між двома польськими політичними таборами: націонал-демократами на чолі з Р.Дмовським і пілсудчиками (прихильниками Ю.Пілсудського) про визначення меж польської експансії і форму прилучення чужих земель до Польщі завершилася прийняттям наступної програми.
«…Східні області (тобто українські і білоруські землі – авт.) є нашою колонією, вони в певній мірі були завжди нею та мусять так залишитися . . . Ми маємо собі відкрито сказати: «Коли ми говоримо про «наші східні області», то ми розуміємо під тим, що ці області, які нині не є заселені поляками, в короткім часі мусять бути ними заселені. Якщо нам удасться ці плани здійснити, щоб дістати значно більшу область на Сході й шляхом полонізації злити її з Польщею, тоді ми здобудемо таку позицію, яка нам дозволить по кількох десятиріччях хапати землі ще далі аж до наших історичних кордонів». Це значить, що у першій чверті ХХ ст. поляки прагнули відновлення збройним або дипломатичним шляхом Речі Посполитої в історичних кордонах 1648 року, а не в етнічних межах польського народу!
Для здійснення цієї програми польський уряд, що його репрезентували разом ендеки і пілсудчики, виробив відповідну тактику. Вона полягала в тому, щоб всіма силами і засобами негласно допомагати більшовикам осягнути перемогу над УНР і Денікіним. Цей план був здійснений шляхом укладення окремого таємного договору Пілсудського з Лєніним. Обом, ще недавнім колегам по загальноросійській соціал-демократії, зробити це було нескладно.
Подробиці переговорів і договору розкрив шеф генерального штабу польської армії генерал Тадеуш Кутшеба лише після смерті Пілсудського. Він засвідчив, що восени 1919 року прибула до Микошевич, поблизу Луцька, совєтська місія «Червоного Хреста» під проводом польського комуніста, колишнього польського соціаліста і доброго знайомого з Пілсудським, Юліуша Мархлєвського. Мархлєвський через довірену особу нав'язав контакт з Пілсудським, який визначив для переговорів капітана Бернера. Бернер свідчить, що Пілсудський через нього передав Лєніну пропозицію припинити бойові дії, встановити лінію розмежування польських і більшовицьких російських військ, а також утворити між ними нейтральну смугу шириною 10 кілометрів. 21 листопада Мархлєвський привіз із Москви позитивну відповідь Лєніна, який лише вимагав збереження переговорів у таємниці.
Тактикою таємної допомоги для Совєтської Росії Пілсудський добився того, що червоні по черзі розбили Дієву Армію УНР, а потім Добровольчу армію Денікіна. Прийшов час використати ситуацію, що склалася, для здійснення плану відновлення Польщі в межах 1772 року (для початку) зі східним кордоном по Дніпру. З метою юридичного прикриття свого походу в Україну Пілсудський змусив Українську місію у Варшаві підписати декларацію про українсько-польський воєнний союз. При цьому польський уряд наполіг, щоб скоротити (реформувати) Армію УНР лише до трьох дивізій. Пілсудський і його штаб прагнули після вдалого походу на Київ і Одесу встановити свій повний військовий контроль над Правобережною Україною, а Уряд УНР звести до становища безправного (беззбройного) сателіта.
Юрко
18 Юрій Градовський (Юрко)   • 12:57:58, 06.11.2013 [Материал]

Похід Пілсудського в Україну провалився. Москва і Варшава, погодилися на мир коштом поділу України і Білорусі. Польський уряд зламав свій договір з Урядом УНР й уклав з росіянами 2 листопада 1920 перемир'я. Цей черговий акт віроломства уможливив командуванню Червоній армії сконцентрувати всі свої сили проти українців. Під тиском переважаючих сил ворога 20 листопада 1920 Армія УНР була змушена перейти в Західну Україну, зайняту поляками. Тут поляки роззброїли українських військовиків і замкнули в концентраційних таборах.
Варшавський «Роботнік» помістив у № 339 від 16 жовтня 1919 статтю «Табори полонених», в якій сказано: «Відносини, які панують в таборах для полонених в Модліні й Берестю Литовськім (Бресті) переймають жахом.
Табір для полонених в Бересті Литовськім — це гидь, це ганьба для польської держави. Умови в берестейських «Бугшопах» або у форті Берга можуть довести спостерігача до розпачу. В Бутшопі розміщено українців. Це давні російські табори і хліви та бараки, побудовані німцями, в деяких не має навіть т. зв. нар або дощок, тільки долівка і це приміщення бранців. Про солому нема й мови, долівку вистеляють полонені бадиллям та будяками. Вікон не має, одвірки навіть понищені.
Ці умови в поєднанні з голодуванням (денно 1/3 жовнірського хліба й трохи брудної води), якого розміри більшали через крадіжки військових функціонерів (кількох офіцерів і підофіцерів, які тепер сидять у тюрмі, незаконно привласнило собі близько півмільйона марок), витворили з табору полонених прямо табір трупів. Два місяці тому з табору, що налічував близько 6000 полонених, виносили кожного дня 50 – 100 трупів. Розпалилася тоді дизентерія, яка вбивала голодуючих. В одному місці при епідемічному шпиталі трупи лежали майже три тижні не похоронені, так, що щурі їх пообгризали. Померлих хоронять так мілко, що тіла виступають із землі, – наслідком чого дизентерія й тиф постійно ширяться, так, що самі жовнірі, які виконують службу в таборі постійно переносять заразу недуг до своїх відділів. Так, як тепер виглядають українські бранці в таборі, можна собі уявити тільки смерть. Деякі й говорити не можуть. Не хочуть їсти – чому? Бо ці вже й не ворухнуться і до смерті, – так вони знесилені. До одного з них приїхала ненька зі східної Галичини – говорить по-польські, бо полька. Син її лежить на будяках на кам’яному тоці в таборі, де вітри гуляють. Очі стоять стовпом, зуби вищирені ... «не хворий, гарячки не має...» Ненька сидить біля нього наче закаменіла, безпорадна – що ж має робити? Там знову дружина – привезла харчі чоловікові. Ледве з великим трудом допросилася дозволу, щоби в табір увійти, бо тяжко туди дістатись... З'їв і... помер!
Коли всі виходять з табору за їжею і стають рядом, – справжній похід смерті. Голодні і померзлі. Б'ються і штовхають тих, що товпляться біля кухні над викиненою жовнірами лушпиною, їдять чорні ягоди з дикого бузку, навіть траву. Вибирають неперетравлені зерна з кінських кізяків і печуть їх з лушпинами. Вночі дрижать з холоду, бо тільки нужденне лахміття і власна шкіра криє їх кості. Кілька разів розложили вогонь в таборі, то жовнірі розігнали їх прикладами, а вогні погасили, бо від диму «можна трупом пасти». Ледве йдуть, коли на наказ мусять йти, оправдуються, що годі їм скоріше йти й дістають за це прикладом. А б'ють жовнірі здорово, бо й що ж з нього, «коли і так не виживе». Від ударів кількох умерло, – заслабі були, не витримали. Деколи просить такий: «вбий, паночку, остогиділо голодувати». Познаньчик (поляк з м.Познань – авт.) – плютоновий (взводний – авт.) постійно ходить з палицею, б'є, де попаде, тут трафить у голову, там в очі, – кільком навіть очі повибивав. З розпуки кількох скочило в Буг, де потонули, кількох підрізало собі горло.
Страшне!...
Були там комісії з польського сейму, ситуація мала поправитися. Кількох злочинців ув'язнено, а коли вдруге мало початися слідство, скоро зроблено порядок. Та, попри те, тривають дальше ці страшні відносини, а з приходом зими вони ще погіршаться...»
Так описала табори полонених й інтернованих українців польська газета!
Мирні переговори між Москвою і Варшавою відбулися в Ризі. Головним предметом торгу було питання УНР і Галичини. Москва, за ціну розриву польської сторони союзу з УНР, поступалася Польщі своїми зазіханнями на Західну Білорусь, Північно-Західні Українські Землі, Волинь та Галичину. Врешті торг завершився підписанням 18 березня 1921 р. мирного договору між обома окупантами українських земель Польщею та Росією. Знову, як у 1667 році в Андрусові, Польща і Росія роздерли єдине тіло України навпіл.» (Роман Круцик. Урок історії польським шовіністам. 18 березня 2010 року, інформаційно-аналітична газета «Контраст» http://www.kontrast.org.ua/news/1101.html)
krevetka20
19 Елена (krevetka20)   • 13:14:27, 06.11.2013 [Материал]

Это все мы знаем. давайте по делу. что делать? и кто делает?
Юрко
21 Юрій Градовський (Юрко)   • 13:23:02, 06.11.2013 [Материал]

Направляйте звернення до міського голови. Я звернувся до прокуратури щодо скасування цього рішення через порушення статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Відповіді ще немає. Дві організації звернулись до міського голови. Звернення опубліковані. Можна брати їх за основу, підкориговувати та направляти до міського голови.
krevetka20
22 Елена (krevetka20)   • 13:29:25, 06.11.2013 [Материал]

скиньте ссылку, где эти звернення напечатаны, пожалуйста
Юрко
25 Юрій Градовський (Юрко)   • 13:33:20, 06.11.2013 [Материал]

Та ось є:

http://zhzh.info/blog/2013-11-01-10992#.UnTUpXC8B8Y

http://zhzh.info/publ/4-1-0-6142
krevetka20
29 Елена (krevetka20)   • 13:51:46, 06.11.2013 [Материал]

Спасибо, я конечно, ОУН не поддерживаю, но и памятник какому-то поляку тоже не хочу видеть в городе. так что в этом мы будем вместе.
Юрко
46 Юрій Градовський (Юрко)   • 21:08:17, 06.11.2013 [Материал]

Дякую. Майже так само сказав Петлюра щодо договору з Польщею.
Berserk80
33 63rS3rK (Berserk80)   • 15:55:06, 06.11.2013 [Материал]

ЮРКО вот тут я Вас как Националиста (не нациста) поддерживаю!
Польша -исторически была врагом Украины.
krevetka20
37 Елена (krevetka20)   • 16:16:55, 06.11.2013 [Материал]

Поддерживаю. И не только была...
Юрко
48 Юрій Градовський (Юрко)   • 21:10:16, 06.11.2013 [Материал]

Дякую. Я не нацист.
as
59 Сегрій (as)   • 21:26:25, 06.11.2013 [Материал]

Вас не настораживает то чью поддержку вы имеете в этом вопросе?
Вы действительно считаете, что те кто Вас тут поддерживает беспокоятся о Украине?
Юрко
64 Юрій Градовський (Юрко)   • 21:38:47, 06.11.2013 [Материал]

Я дуже добре знаю, хто тут за що переживає.))
as
65 Сегрій (as)   • 21:48:38, 06.11.2013 [Материал]

И Вам комфортно с ними по одну сторону барикады ?
Юрко
72 Юрій Градовський (Юрко)   • 21:59:47, 06.11.2013 [Материал]

Ми не на барикадах. Якщо будемо - гадаю, буде комфортно.
as
82 Сегрій (as)   • 22:18:33, 06.11.2013 [Материал]

Ну да с ними вы здобудете державу и они помогут установить памятники Ольжичу, Сциборскому, Бульбе Боровцу и многим другим патриотам
Юрко
84 Юрій Градовський (Юрко)   • 22:20:53, 06.11.2013 [Материал]

Непереконливо. Поляки також не допомогають встановити Ольжича чи Сціборського.
as
87 Сегрій (as)   • 22:34:12, 06.11.2013 [Материал]

Поляки(граждане Польши) не помагают и нам дольжно бы быть стыдно если бы они помагали, но многие житомиряне, которые этнические поляки помогут. А вот те кто Вас тут поддерживает посмотрите как взвоют когда дойдет до памятника Ольжичу. И думаю они тогда точно напишут письмо Свидереку с просьбой недопустить хвашизма.
Юрко
89 Юрій Градовський (Юрко)   • 23:00:24, 06.11.2013 [Материал]

А тут до чого Свідерек буде? Вони писатимуть Рижуку. А питання Ольжича зараз дійсно лише в коштах.
Berserk80
98 63rS3rK (Berserk80)   • 23:22:52, 06.11.2013 [Материал]

Елы палы. Вы о чем вообще? Я думаю случись прямая агрессия против Украины от той же Польши -все местные "враги" бы забыли о своих противоречиях. Можно не сходится во взглядах на политику и даже на историю, но это не помешает сидеть по одну сторону баррикады. как то так. Да свое общестов и дружбу никому не навязываю, только выссказал свое мнение. Можете и дальше плеваться в мою сторону.
БандЕрос
23 ЕросБандерос (БандЕрос)   • 13:29:33, 06.11.2013 [Материал]

1. земельній комісії міської ради, а далі депутатському корпусу не голосувати ЗА виділення земельної ділянки під пам"ятник.
2. вимагати пакет документів оформлених згідно спільного наказу держбуду і мінкульту України "Про затвердження Порядку спорудження (створення)пам'ятників і монументів" від польської сторони.
3. У випадку відсутності таких документів - звертатися до прокуратури про визнання недійсним рішення сесії
Юрко
24 Юрій Градовський (Юрко)   • 13:31:46, 06.11.2013 [Материал]

Так саме ж цікаве, що депутатські комісії навіть не розглядали цього питання, а протягнули його по злодійськи через виконком. Дякую за підказку.
aurum
26 Антон (aurum)   • 13:33:39, 06.11.2013 [Материал]

Шкода що коментатори нерозуміються на історії України, лише лепечуть пальцями по клаві. Особливо Градовськи, малограмотний та взагалі телепень. Ну хочуть поляки ставити памятник то нехай ставлять, адже гроші польські і хоть краще памятник ніж очередний АТБ. Якщо хочете поставити памятник Ріхтеру- непроблема Юрко якщо ви зможете фінансувати то будь ласка, але ні, ви як собака гав і в кущі. Самі нінащо нездатні то незаважайте людям прикрашати моє місто. Ви і такі як ви вже загадили місто ганделиками, кіосками та магазинами. Культура нації визначається ставленням нації до своєї історії та до історії оточуючих. Польська община найбільша в нашому місті і місце біля костелу. Он Рижук той за рахунок людей взагалі хтів якомусь жопосиду монумент возвести, то ви сиділи як обкакані.
Юрко
28 Юрій Градовський (Юрко)   • 13:39:14, 06.11.2013 [Материал]

Дякую надто письменному та нетелепню Антонові Золото))) Подивіться на кількість помилок у власному коментові. І може більше розповісте про пам'ятник Кременицькому - хто ж саме домігся відміни фінансування його з обласного бюджету?) Буде дуже цікаво.
1-10 11-20 21-21
Оголошення на ЖЖ інфо: