| ЖЖ » Новини » Люди і Суспільство » 2011 » Июнь » 16 » 14:14:26 |
В Житомире издан справочник «Житомир многонациональный»
15 мая в пресс-центре Житомирского городского совета состоялась презентация информационного справочника «Житомир многонациональный».
Справочник включает материалы о национально-культурных обществах, которые существуют и работают в Житомире.
Создателями справочника являются начальник управления городского совета по связям с общественностью Ольга Билобровец и ведущий специалист управления городского совета по связям с общественностью Ю. Огирчук.
С вступительным словом на презентации справочника выступил мер Владимир Дебой, а саму презентацию провела секретарь Житомирского горсовета Наталья Леонченко.
На событии присутствовали представители Житомирской областной общественной организации «Русское содружество», независимое религиозное общества прогрессивного иудаизма «Штерн», представители греческой, немецкой, польской, организации и объединения лємков.
Для издания справочника из 24 национально-культурных обществ Житомира информацию предоставили о себе только 14.
Сегодня в Житомире проживает примерно 29 тыс. русских, 13,8 тыс. поляков, около 1,5 тыс. белорусов и евреев. Всего есть представители около 100 национальностей.
В справочнике можно ознакомится с деятельностью организаций, их руководителями, и контактными данными для связи.
Это только первый шаг. Городские власти предложили присутствующим представителям национально-культурных обществ Житомира провести Фестиваль национальной кухни, до или во время празднования дня города, на что последние охотно откликнулись.
Представительница польского сообщества «Полония» В.Лясковская-Щур подняла вопрос о возможности переименования улицы Котовского на улицу Падеревского, на что Н.Леонченко дала следующий ответ:
«Дело в том, что В.Лясковская-Щур уже не в первые обращается в городской совет насчет переименования улиц, почтения памяти Я. Падеревского. Я хотела, чтобы мы четкого поняли одну вещь: развитие национально-культурных обществ и сохранение традиций и памяти национальных не должно порождать межнациональную рознь. И когда сегодня некие общественные или политический организации, силы очень активно противостоят и реагируют на определенные фамилии, в том числе на Падеревского, то нужно выносить решение вопроса сначала в том направлении, чтобы сесть за стол переговоров, договориться, найти какой-то компромисс, найти взаимопонимание, а только потом решать вопросы, которые касаются жизни общества. Потому-то мы власть, и мы ставим себе цель сохранить мир в доме, под названием «Житомир»»
Также поднимался вопрос, чтобы создать «Дом национальностей». По мнению представителя Житомирской областной организации Всеукраинского общества «Лемківшина» Ярослава Теплого для этого можно было были использовать кинотеатр «Жовтень».
Леонченко ответила, что для этого нужно найти того, за чей счет буде произведена реконструкция и кому кинотеатр передать на содержание. Поэтому национально-культурных обществам будет предложено разместится в городском Дворце культуры.
Презентация закончилась неожиданным выступлением детей, участников Житомирского сообщества греков.
Сергей Харчук, «Журнал Житомира»
Тэги:
Котовский палач и уголовный преступник. В дореволюционное время бессарабский вор (криминальный авторитет).
Вещи нужно называть своими именами - отсылаю вас к компетентному источнику - Савченко В.А. Григорий Котовский: из уголовников в герои // Авантюристы гражданской войны: Историческое расследование. — Харьков: АСТ, 2000. — 368 с. — ISBN 5–17–002710–9. Если Вам лень, то погуглите, как минимум почитайте российскую Википедию про Котовского - там много серьезных ссылок.
Житомирянам должно быть стыдно, что их улицы называют именами таких персонажей.
Потомок польских шляхтичей Котовский был откровенным уголовным бандитом и в честь его названа улица, а другой потомок польських шляхтичей из Житомирского уезда Игнаци Ян Падеревский польський деятель и музыкант.
Власти он неугоден, только потому, что был прем"ер-министром Польщи в 1919 году. Той Польши, которая в 1920 году в союзе с Армией Украинской Народной Республики (генералы Безручко, Удовиченко, Омеляновичем Павленком) сражалась с нелегитимными большевистскими захватчиками за свободу Украины! Так вот премьер-министра этой союзной страны, уроженца Житомира, не хотят чтить, а бессарабского бандита Котовского чтят и блюдут как зеницу ока.
И никому не стыдно, к сожалению, что улицы наших городов носят имена тех, чьими деяниями с общечеловеческой точки зрения гордится просто непристойно.
Позор!!!
Скажете ніякого? Не зовсім так...
Про їхні діяння в Житомирі красномовно свідчать цифри. Зокрема, про населення Житомира на початку ХХ століття:
До більшовицького загарбання Житомира, попри війни (світову, громадянську, національно-визвольну), які тривали з 1914 до 1920 року, населення Житомира зросло із 88-ми до 100 тисяч осіб.
Натомість за перші вісім «мирних» років більшовицької окупації кількість мешканців міста зменшилася на 43 тисячі й у 1929 році становила лише 57 тисяч осіб.
Коментарі, як то кажуть, зайві...
І ці діячі вшановані в житомирській топоніміці?!
І ще інформація до відома:
ОБСЕ приравняла сталинизм к нацизму
Парламентская ассамблея ОБСЕ вынесла резолюцию, в которой приравняла сталинизм в СССР к нацистскому режиму в Германии.
Резолюция, названная «Воссоединение разделенной Европы» подчеркивает, что оба тоталитарных режима нанесли серьезный ущерб Европе, в обоих режимах наблюдались проявления геноцида и преступления против человечества.
Одним из требований резолюции ОБСЕ было прекращение восхваления советской эпохи и раскрытие доступа к ряду секретных документов.
а вот идея с этим домом здравая....просветительская....и я уверен там бы было всегда много людей....даже тех кому на первый взгляд это кажется неинтересным...но и они втянулись бы....место то проходное...
и скажу вам....такой ход обезоружил бы и коммунистов и свободу....
потому что мы живем в УКРАИНЕ.
Ще негрів добавить,і прочіє...
========================
В 1920 году поляки с украинцами пытались освободить Украинскую Народную Республику от большевистской оккупации.
Политинформация для тех, кому не нравятся слова "советская оккупация":
В 1917 году в Украине произошли демократические выборы во Всероссийское Учредительное собрание. Результат - партии выступающие за украинскую независимость получают 90% голосов. Большевики - 10%. Это на территории Украины. В России большевиков поддержали 25% избирателей.
Советы рабочих и солдатских депутатов в Украине тоже выступили против большевистского переворота. Причем, даже на Донбассе - в сепаратистской, так называемой, Донецко-Криворожской республике, Советы поддерживающие большевиков были в меньшинстве.
Поэтому, большевики разогнали законно избранное и легитимное Учредительное собрание, незаконными силовыми методами узурпировали власть, развязали войну против Украинской Народной Республики и оккупировали Украину, создав на ее территории уродливое детище большевизма - марионеточную УССР.
Большевики захватили Украину силой и вопреки воле ее народа и даже Советов, за власть которых они якобы выступали. Следовательно их "власть" не была (выразителем народного волеизъявления), тобишь не была легитимной...
У 1920 році, внаслідок підписання Варшавського договору, уряд УНР був союзницьким урядом Речі Посполитої (Пілсудського).
У 1920 році поляки і українці змагалися пліч о пліч проти болшевицьких загарбників.
Цю історію знають навіть діти... ;-)
==У 1920 році, внаслідок підписання Варшавського договору, уряд УНР був союзницьким урядом Речі Посполитої (Пілсудського).==
А в 1921 внаслідок підписання Ризького договору Росія та Польща поділили Україну. Гарні союзники. Це знають навіть діти.
Просто є питання історії, які для мене є принциповими. Зокрема, трактовка Варшавської угоди 1920 року. Для мене це приклад співпраці, який сучасні українці повинні намагатися наслідувати.
Іменем Падеревського можна назвати будь-яку іншу вулицю. ;-)
ВІДЕО: 1921 рік (рік подвигу Героїв Селища Базар). Пілсудський, який прагнув відвоювати українську незалежність, але був затиснутий польською партією миру, вибачається перед солдатами Армії Української Народної Республіки.
Фрагмент фільму: http://www.istpravda.com.ua/videos/2011/05/24/40185/
ПІЛСУДСЬКИЙ ВИБАЧАЄТЬСЯ ПЕРЕД СОЮЗНИКАМИ УКРАЇНЦЯМИ ЗА РИЗЬКИЙ МИР, ЗА УГОДУ З БІЛЬШОВИКАМИ. Ось про що мова.
Може ви натякаєте на Волинь і Галичину? Так вони увійшли у склад Речі Посполитої внаслідок Версальської угоди, а також Варшавського договору Української Народної Республіки з Другою Річ Посполитою 1920 року.
Ви чудово знаєте, що це сталося після того як Українська Галицька Армія перейшла частково на бік деннікінців, а частково на бік більшовиків. Хто мав ЗУНР боронити після цього? Наддніпрянці у яких своїх проблем вистачало, з тими ж денікінцями та більшовиками?
Який Падеревський окупант? Про що ви говорите? Мирна, толерантна та інтелігентна людина. Піаніст, музикант...
До речі, усі герої селища Базар тоді ж у 1920 році також пліч о пліч з польськими братами по зброї воювали проти більшовиків, а потім продовжили цю відчайдушну боротьбу під час Листопадового рейду 1921 року.
Друже, про що ви говорите? Це ж відверті пересмикування...
Яка загарбницька війна проти УНР, коли з 1920 року уряд УНР перебував у Тарнуві (в екзилі)?
Діяння уряду Падеревського:
Цим урядом жодним чином не передбачалась незалежна Українська держава, лише федерація у складі Польщі, Литви, України та Білорусі, тобто відновлення фашистської шовіністичної держави Річь Посполита. Наслідком цих діянь стало вкладання Ризького мирного договору 1921 року, який санкціонував поділ українських земель між Польщею та Совєцькою Росією. Шляхом укладення окремого таємного договору недавніх колег по загальноросійській соціал-демократії Пілсудського (очільником уряду якого був пан Падеревський) з Лєніним був здійснений план негласної допомоги більшовикам для перемоги над УНР.
За свідченнями шефа генерального штабу польської армії генерала Тадеуша Кутшеби, які він дав лише після смерті Пілсудського, восени 1919 року до Микошевич, поблизу Луцька, прибула совєтська місія «Червоного Хреста» під проводом польського комуніста, колишнього польського соціаліста і доброго знайомого з Пілсудським, Юліуша Мархлєвського. Мархлєвський через довірену особу нав'язав контакт з Пілсудським, який визначив для переговорів капітана Бернера. Бернер свідчить, що Пілсудський через нього передав Лєніну пропозицію припинити бойові дії, встановити лінію розмежування польських і більшовицьких російських військ, а також утворити між ними нейтральну смугу шириною 10 кілометрів. 21 листопада Мархлєвський привіз із Москви позитивну відповідь Лєніна, який лише вимагав збереження переговорів у таємниці. Тактикою таємної допомоги для Совєтської Росії Пілсудський добився того, що червоні по черзі розбили Дієву Армію УНР, а потім Добровольчу армію Денікіна. Прийшов час використати ситуацію, що склалася, для здійснення плану відновлення Польщі в межах 1772 року (для початку) зі східним кордоном по Дніпру. З метою юридичного прикриття свого походу в Україну Пілсудський змусив Українську місію у Варшаві підписати декларацію про українсько-польський воєнний союз. При цьому польський уряд наполіг, щоб скоротити (реформувати) Армію УНР лише до трьох дивізій. Пілсудський і його штаб прагнули після вдалого походу на Київ і Одесу встановити свій повний військовий контроль над Правобережною Україною, а Уряд УНР звести до становища безправного (беззбройного) сателіта.
То чим же відрізняється Падеревський від Якіра? Лише національністю. І не на користь їх обох, бо жоден з них не був українцем. Маючи абсолютно спільні погляди щодо майбутнього України, вони змагались між собою тільки за те, хто відірве найбільш ласий шматок для своїх імперій. То чому ці шовіністи мають бути визнані в Україні? Адже кожен з них має свою землю – Росію та Польщу – нехай там і вшановуються. Яке відношення має Падеревський до Житомира? Лише те, що 1890 року купив на тодішній вулиці Подільській будинок для свого батька. То що, вшануємо всіх, хто придбав будинки в місті?..
ВАША ЦИТАТА: "Давайте шанувати культурних діячів, політиків, які визнавали Україну, Качинського, врешті-решт"...
=====================================================
Так у цьому ж питанні наче вже домовилися з Вами, причому давненько. ;-)
Чому решта Полонійних організацій не підтримала цю ідею варто з"ясувати у них персонально.
Я прагнув, щоб вони підтримали, але у них свої сценарії... Може ще підтримають...
Отут про Качинського також пишеться... Дуже цікаво.
Цікава стаття про геополітичні мрії Юзефа Пілсудського. Читайте тут: http://zn.ua/articles/22923
Том 2. Цитата:
«Західня Україна.
4-го січня 1918 року УНРада ухвалила проект договору про злуку Західньо-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою в єдину суверенну Українську Народну Республіку. 22-го січня 1919 року в Києві урочисто проголошено злуку Галичини Буковини, Угорської Руси й Наддніпрянської Великої України в Народну Республіку. ЗУНР з того часу стала зватися ЗОУНР (Західня Область Української Народної Республіки). Проте, фактичної злуки не відбулось: організація влади ЗОУНР не змінилася й обидві держави надсилали кожна свої окремі місії за кордон.
Були поважні причини, на підставі яких ЗУНР не поспішала фактично об'єднатися з Наддніпрянською Україною. У січні 1919 року обидві республіки спільно вислали делегацію на Мирову Конференцію до Парижу, але на тій конференції справи 4-ох частин України розглядали окремо. Найкращим було становище Галичини, бо з розвалом Австрії всі народи, що входили до її складу, дістали права на будування власного життя, власних держав.
Але таким залишалося питання в теорії. На практиці воно виглядало інакше. Уряд ЗУНР негайно, ще в листопаді 1918 року, повідомив президента Вілсона про своє оформлення і просив його захисту проти намагань Польщі анектувати Галичину.
Польський Комітет Народовий, дипломатичний представник Польщі перед Мировою комісією, вживав різних заходів, щоб довести світові, що українські війська були під командою німецьких старшин і що створення України було в інтересах Німеччини та Австрії. Прем'єр Польщі, Падеревський, інформував Мирову комісію про Галичину, плутаючи її навмисне з большевиками і не відкидаючи інсинуацій щодо німецької участи.
Польська програма охоплювала не тільки Східню Галичину, по Збруч, але також і Холмщину, Підляшшя, Полісся та Волинь — по річку Случ — і Проскурівський та Кам'янецький повіти.
А тепер, наша пісня гарна й нова... ;-)
Краще почитайте ось цю статтю: http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/10/18/568/
А тут польський плакат 1920 року: http://niepoprawni.pl/files/images/Bij%20Bolszewika%20polski%20plakat%20propagandowy.jpg
;-)))
А наші з Вами дискусії дають змогу владі підтримувати статус кво.
Знаєте, я дуже не люблю говорити про ці речі, але історія настільки складна і заплутана, що можна її інтерпретувати як завгодно і пересмикувати як завгодно. І все виглядатиме як правда, бо все це грані історії. Грані правди.
Взагалі то вся наша з Вами дискусія дещо деструктивна і контрпродуктивна.
Взагалі то я писав більше про Котовського, а Падеревського згадав лише у порівнянні із ним. Обидва нащадки польської шляхти, а ви завелися невідомо чого.
Національна пам"ять для мене теж святе. Тому я і проти будь-яких пересмикувань...
Все своє життя вони боролися проти ідеї незалежної України, з "українським буржуазним націоналізмом", як вони казали. Все своє життя вони по холуйськи плазували перед імперським центром і боролися з українцями.
Народ їхній імперії зла виніс вирок 1 грудня 1991 року, коли здійснив власне волевиявлення про відродження Незалежності України, але вони, як бачимо, не заспокоїлись... Їм на наше волевиявлення начхати, вони свою волинку тягнуть!
Он і червоні ганчірки розвішували, АНТИКОНСТИТУЦІЙНІ, як сьогодні з"ясувалося. А хто відповідатиме за провокацію протистояння в суспільстві цими ганчірками?!