ВСЕРЙОЗ ПРО ГОЛОВНЕ

ВСЕРЙОЗ ПРО ГОЛОВНЕ - Саме так називається програма, що час від часу виходить в ефірі радіостанції «КРОК Радіо» (102,2МГц) – темами якої зазвичай стають гострі питання місцевого самоврядування – комунальне господарство, проблеми міського транспорту, екології, нераціональне господарювання та/або відверта корупція.

«Корупція (від лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства.»
(Вікіпедія – вільна енциклопедія)

Програма виходить, кілька днів залишається «на слуху» і… забувається. Що й не дивно – наше життя чи не щодня приносить величезну кількість інформаційних подразників, «переварити» які не здатен жоден нормальний мозок.

Саме для того, щоб поставлені запитання не залишилися без відповіді, а відповіді не пішли у забуття, я, головний редактор «КРОК Радіо», екс-депутат Житомирської міської ради п’ятого скливання Ігор Іваницький, 20.03.2010р. зробив першу спробу друку цього своєрідного «бюлетеню», до якого й надалі планую вміщувати вже опубліковані матеріали своїх журналістських досліджень – можливо він ще не раз впаде вам у очі, і, рано чи пізно – Ви скажете й своє слово?

З деякою затримкою (сьогодні, 07.04.2010р., вже виходить другий випуск)

Інтернет-версія бюлетеню пропонується і до уваги читацької аудиторії "Журналу Житомира" - варто зауважити, що, попри затримку, викладена в ньому інформація не втратила своєї актуальності.

На відміну від численної кількості різноманітних «викривальних» листівок і подібної пропагандистської макулатури, будь-які мої, зокрема і вміщені тут, публікації – не анонімні. Тому я відповідаю за кожне викладене в них твердження, користуючись лише інформацією, що не викликає сумнівів у її достовірності, ілюструючи свої розрахунки, висновки тощо фрагментами відповідних документів з тих, що є у моєму розпорядженні.

Отже, в цьому випуску:

---

Укладання кредитного договору з ЄБРР змусить «Житомиртеплокомуненерго» майже НА ТРЕТИНУ ПІДНЯТИ ТАРИФИ НА ТЕПЛО та гаряче водопостачання?

---

Міська влада наполягає: без залучення зовнішніх інвестицій реконструкція «Житомиртеплокомуненерго» неможлива – немає резервів. Попри те, вузькому колу «своїх» ГРОМАДСЬКА ЗЕМЛЯ РОЗДАЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО

---

Натомість на переважну більшість нагальних потреб житлових будинків комунальної власності (у т.ч. на ремонт дахів, внутрішніх мереж, дворів, під’їздів тощо) на 2010-й рік міською владою НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ЖОДНОЇ КОПІЙКИ

---

---

КРЕДИТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО БАНКУ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ –
СПАСІННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ,
ЧИ ЗРАДА ІНТЕРЕСІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ?

Теплоенергетична галузь Житомира, безумовно, потребує суттєвої реконструкції – зношені мережі, застаріле обладнання тощо, - все це с кожним роком все більше й більше позначається на якості і вартості послуг з постачання населенню тепла та гарячої води. Безумовно також, що радикальна реконструкція неможлива без залучення інвестицій.
Але якою ціною?

«ЕБРР выделит Житомиру 15 млн. евро на замену теплотрасс и оборудования.

Вера Шелудченко провела очередной этап переговоров с представителями Европейского банка реконструкции и развития. Темой переговоров стало выделение кредита в 10 миллионов евро под беспрецедентно низкий процент и 5 миллионов евро грантовых средств от европейских правительств, которые не нужно будет возвращать… Благодаря внедрению современных технологий город будет экономить на доставке тепла в дома 1,5 миллиона евро в год, - порадовалась Вера Шелудченко.»

З повідомлень у місцевих ЗМІ, кінець січня – початок лютого цього року

(http://zhzh.info/news/2010-02-03-6660)

Дійсно, як тут не порадіти? «Беспрецендентно низкий процент», «не нужно возвращать», однієї економії – ого-го! І вже 2-го березня цього року відбулася тридцять сьома сесія Житомирської міської ради п’ятого скликання, на якій переважною більшістю голосів затверджено рішення «Про надання дозволу Комунальному підприємству «Житомиртеплокомуненерго» на отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку під гарантію Житомирської міської ради».

Порадів би й я… якби не вмів трохи рахувати. А порахувавши… не знаю, чим думали міські депутати, та й навіть чи думали взагалі – бо ж навіть поверхове вивчення умов кредитного договору дозволяє зробити висновок про те, що реальні втрати міста по обслуговуванню такого кредиту суттєво вищі, ніж про те публічно проголошується міською владою.

Відразу пропоную не згадувати про «економію» - бо жодних техніко-економічних обгрунтувань наведеної цифри ні я, ні хто інший, з ким мені довелося спілкуватися з цього приводу – не бачили. В цінах же добре знайомого мені 2007-2008 років це близько половини річного бюджету КП ЖТКЕ (без врахування вартості газу) – особисто мені якось важко уявити… А от витрати – досить чітко прописані.
Переліком умов фінансування так званої Програми приорітетних інвестицій за рахунок Кредиту ЄБРР в сумі 10 000 000 євро та Гранту в сумі 5 000 000 євро передбачено відсоткову ставку по кредиту як 6-місячну ставку Euribor + Маржа, і встановлено 6%-й розмір маржі.

Дійсно, з початком світової фінансової кризи Європейським ценральним банком було рекордно знижено облікову ставку, внаслідок чого відповідна європейська міжбанківська ставка пропозиції (Euribor) з не так давно звичних 3-3,5% знизилася до коливань в межах 1%. Я не фінансист, тому не беруся пророкувати – як воно буде, коли криза таки скінчиться… припустимо, що так воно й залишиться, припустимо – 7%. Але ж то лише, так би мовити, «чистий» відсоток – до цього умовами кредитного договору встановлюється одноразова комісія (яка повинна бути сплаченою у повному обсязі ще до початку фінансування) в розмірі 1%, та комісія за резервування в розмірі 0,5% від суми наступних траншів по кредиту.



Таким чином очевидно, що лише заявлена умовами фінансування вартість обслуговування кредиту, за найкращих обставин, вже потягне щонайменше за 8% – умови ж можливого зниження розміру маржі… не стану чіпати питання «кредитного рейтингу України», а от стосовно «досягнення Позичальником показників тарифів, зборів платежів» – ці моменти ми розглянемо значно детальніше.

Відразу зауважу – документи, якими я користувався, потрапили до моїх рук аж ніяк не офіційним шляхом, хоча пізніше достовірність їх таки була підтверджена. Більше того, з подивом дізнався, що й переважна частина депутатів ні цих, ні інших подібних – обов’язкових у якості невід’ємної частини рішення ради, документів – в очі не бачила. З чого б то воно така секретність?

Взагалі, за більш ретельного вивчення запропонованих Житомиру умов фінансування, доречність заяв міської влади щодо «безпрецендентно низького відсотку» – не витримує жодної критики, бо навіть на перший погляд очевидна цифра у 8% не враховує цілої низки прихованих платежів, розмір яких взагалі не визначено конкретно:




З іншого боку, до розділу «Використання коштів» (як кредитних, так і грантових) включено рядок «Дизайн та моніторинг» у розмірі 3% від сум фінансування (а до Гранту ще й 50 тисяч євро на «тренінги» накинули… то «святе» - хто ж від закордонних відряджень відмовиться?)





Щоб не нариватися на звинувачення у перебільшеннях, варто припустити максимально ідеалізований варіант – що саме ця цифра, на думку розробників проекту фінансування, відображує передбачуваний розмір вищезгаданих прихованих платежів, але і у цьому випадку мінімальні витрати на обслуговування кредиту складуть не менше 12% (відповідно і від Гранту 4% відломиться).

І навіть якщо, знову ж таки – припустити, що кошти Гранту будуть надаватися одночасно з коштами Кредиту (чітко прописаних умов надання Гранту, наскільки мені відомо, немає і в розпорядженні потенційного Позичальника – КП ЖТКЕ, існуюча ж непідтверджена інформація більш ніж суперечлива) – то й у цьому разі середньозважений розмір витрат на обслуговування загальної суми фінансування (Кредит + Грант) ніяк не виявиться нижчим 9,33%. Тобто не 7% - як на тому наголошує міська влада, а, залежно від обставин – 9,33-12%, відчуйте різницю.


Але найгірше у цьому всьому – валюта. Валюта кредиту – Євро, тобто всі розрахунки по кредиту доведеться здійснювати в Євро. Збирання ж плати за надання послуг ЖТКЕ здійснюється в гривні – яка, за існуючої в Державі економічної ситуації, об’єктивно не має перспективи до зміцнення відносно основних світових валют. Той, хто і посьогодні не розрахувався за взятий до осені 2008-го року валютний кредит, добре розуміє, що то означає – фактично повертати доводиться майже вдвічі більше. Так і у нашому випадку – за елементарними розрахунками послаблення курсу гривні лише в межах 20-25% призведе до гривневої вартості кредиту на рівні 31-37%.


Якою ж буде реальна вартість кредиту ЄБРР на існуючих умовах?
Питання зовсім не риторичне – адже умовами кредитування передумовою здійснення першої та подальших виплат коштів передбачено встановлення тарифів на рівні, який забезпечує повне відшкодування витрат:




Простіше кажучи: не буде підвищення тарифів – не буде і кредиту.
Враховуючи ж цілу низку інших положень, до розміру тарифів доведеться включати ще й покриття сум субвенцій – різниці між тарифом і фактичною собівартістю, відшкодувань за пільговиків тощо, недоотримуваних від Держави – таким чином, навіть за умови курсової стабільності гривні, реально існуючі тарифи мають зрости ще до початку отримання залучених коштів, за різними розрахунками – на третину, а то й більше (і це не враховуючи вартості газу, який вже цього року може подорожчати більш ніж на 38%).

Цікавий н’юанс. Один з депутатів міської ради – авторитетний підприємець, член постійної депутатської комісії з питань бюджету та комунальної власності, - у переддень сесії розповідав мені про деякі підрахунки, з яких випливало – якщо вже від подорожчання ніде дітися, то механічне підвищення тарифів на 20% дало б фінансовий результат, аналогічний очікуваному від того способу фінансування реконструкції ЖТКЕ, що ми його розглядаємо – але без ризиків, зокрема і наведених фінансових. Підрахували… але проголосували таки на підтримку кредитування.

Усвідомлюючи наступне: умовами кредитування передбачено не просто пряме втручання в фінасово-господарську діяльність ЖТКЕ – фактично міська влада повністю втрачає контроль над підприємством на весь термін дії кредитного договору. При цьому окремі з вимог (Гарантом по Кредиту визначено Місто) дають всі підстави для припущень стосовно не просто втрати контролю, а й можливості втрати Підприємства взагалі.




Якщо ж до цього додати обов’язковість гарантування монопольного становища ЖТКЕ в місті (прямої заборони діяльності будь-яких інших операторів, в т.ч. й локальних) у поєднанні з вимогою забезпечення 95%-го рівня збирання плати за надані ЖТКЕ послуги, що очевидно абсолютно неможливо - важко уявити собі, що з підвищенням тарифів платіжна дисципліна населення зросте, крім того – хто покриватиме хронічну заборгованість бюджетних установ і організацій, яка лише на початку року складала близько 12 мільйонів гривень? - підстава ж для припинення фінансування, з усіма відповідними наслідками, щонайменше фінансовими – достатня…







Чи є альтернатива такому «фінансуванню»?

Фахівці-комунальники посилаються на досвід Новоград-Волинського – де реконструкція міського водоканалізаційного господарства здійснюється за рахунок подібного кредиту, але не від ЄБРР, а від Світового банку – при цьому навіть офіційно оголошена вартість його обслуговування суттєво нижча від запропонованої Житомиру – 4,02%. Схожа ситуація й в Черкасах – 4,5%. При цьому Світовий банк не встановлює ні одноразової комісії (у нашому випадку 1% + 0,5% резервування), ні комісії за дострокове погашення (у нашому випадку – вже згадувані 2%). І кредитує – на 20 років.


Та й не лише кредитування… до речі, чи звернули ви увагу на пункт «а» вимог до Угоди про надання гарантій? Той самий, де визначено, що Гарант, тобто «Місто», повинен включити до міського бюджету кошти, достатні для забезпечення гарантійних зобов’язань – а це, фактично, забезпечення повернення суми кредиту з відсотками. Якщо ж врахувати, що покриття будь-яких витрат в бюджеті може передбачатися лише за рахунок реальних надходжень – то, виходить, місту у будь-якому випадку доведеться знаходити джерела коштів у відповідному обсязі. Чи не логічно спитати себе – навіщо позичати, коли є джерела власних коштів?
Хоча, зрозуміло, то вже тема для окремого дослідження – в якому вирішальним критерієм вибору шляхів модернізації стратегічних підприємств комунальної сфери міста повинна стати не особиста зацікавленість певних можновладців та/або бізнесменів,



а фаховий висновок незалежних консультантів, можливо і широке громадське обговорення – «не корову ж купляємо»?


А тим часом – механізм оборудки запущено. 2-го березня 2010 року.
Чим скінчится все – залишається здогадуватися. Варто лише підкреслити – перша публикація на цю тему з’явилася в ефірі «КРОК Радіо» ще 13-го лютого (http://krokradio.zt.ua/audio/20100213.mp3).

Одночасно – в інтернет-мережі (http://zhzh.info/publ/12-1-0-1922), а перед сесією – прес-конференція:
http://www.zhitomir.info/news_55395.html
http://zhzh.info/publ/12-1-0-1971
http://zhzh.info/news/2010-03-02-6856

Жодної реакції, не дивлячись навіть і на пропозиції публічно спростувати (у тому ж ефірі «КРОК Радіо») мої висновки і припущення – якщо я дійсно помиляюся, - але спростувати аргументовано, на підставі конкретних документів и цифр…
Просто – не звернули уваги, як на недоречну маячню.

І депутати проголосували «за»… чи не «тому що»? (див. наступний матеріал)

---

ОБНАРОДОВАН СПИСОК ЖИТОМИРЯН ПОЛУЧИВШИХ «САДОВЫЕ УЧАСТКИ» НА СКАЛЕ ЧАЦКОГО.


Публікація саме з такою назвою з’явилася на інтернет-сайті «Журнал Житомира» 13.01.2010р. (http://zhzh.info/news/2010-01-13-6511)

Власне кажучи, відповідна інформація вже досить детально висвітлювалася упродовж попередніх місяців, зокрема й неодноразово у ефірі «КРОК Радіо»:
http://krokradio.zt.ua/audio/20091126_skelya_chatskogo_prokuror.mp3
http://krokradio.zt.ua/audio/20091128_senokos.mp3
Але, на мій погляд, тут варто навести її зміст повністю:

На сессии Житомирского городского совета, которая состоялась 23 декабря, Житомир лишился более 2 гектар земли на скале Чацкого в пользу «садоводов».

Как оказалось, искусство садоведения стало интересно многим житомирским чиновникам после того, как любители флоры поняли, что на землях отведенных «под садоводство» можно по закону построить «садовый домик», но тут уже на сколько этажей у кого хватит фантазии, пишет Василий Багрий газета "Субота".

Вопросом №37 в повестке дня сессии был определен список из 21 фамилии, которые попали под действие программы, получив участки в Житомире на скале Чацкого. По странному стечению обстоятельств, практически всех из них можно разделить на две категории: окружение Веры Шелудченко и депутаты от Партии регионов.

Назовем лишь несколько из «отмеченных» счастливчиков: Анатолий Мельник, Николай Туфанов, Владимир Бирюченко - все депутаты-регионалы, избранные житомирянами в городской совет. Далее - двое родственников мэра - Ирина Петрова и Виктор Любоха, Елена Мендельсон, по информации газеты "Субота" - гражданская жена заместителя городского головы Игоря Гундича. Виктор Любоха и Елена Мендельсон связаны между собой, оба - являются соучредителями предприятия «Леверанс».

Следующими в списке экс-доверенное лицо Веры Шелудченко на выборах городского головы 2006 года - Алексей Ясюнецкий, сейчас он возглавляет юридический департамент городского совета, и Юрий Руденко - сын главного архитектора города.

Кстати, по информации нардепа-бютовца Сергея Пашинского, на некоторых из участков строительство уже в самом разгаре.

Напомним, по генеральному плану эта земля находится в пределах рекреационной зоны города, некоторые участки расположены за 100-170 метров от воды, решение не прошло экологической экспертизы.

Власне кажучи, масовий потяг до сільськогосподарських робіт охопив місцеву «еліту» значно раніше, і перші «дяди Федоры и коты Матроскины» ще за кілька місяців до того відхопили собі по шматочку землі у тому ж районі – з приводу чого навіть зробила спробу втрутитися міська прокуратура протестом щодо «відведення земельних ділянок для передачі у власність для ведення городництва та сінокосіння громадянам Мельнику А.Г., Пащенко Ю.В., Петровій І.В., Руденку Ю.С., Мендельсон О.М., Францу А.Ю., Білошицькій Т.М., Хоцькій І.І., Гришину Є.О. та Гасан С.В.» – як бачите, більшість з «найдостойніших» (виділено) вирішили не обмежуватися лише «сінокосінням і городництвом», додавши собі-улюбленим до цього ще й можливість «деревце посадити»… мічурінці.

Прокуратура, як то стало вже житомирською народною депутатською традицією, отримала відкоша – тому залишається лише ознайомити решту громадськості з іменами майбутніх передовиків присадибного господарства. Знайомтесь – ось вони, наша гордість:






Ну що додати?

Прокурорські протести – відхилено. Екологічна експертиза… та хто їх, екологів, питати буде? Та й чи варто перейматися? Тетерівське узбережжя – то переважно чагарники, а подекуди й дерева (і зовсім навіть не фруктові – повноцінний ліс), це ж і косу поламаєш не одну, і заступом не дуже розмахнешься… і ось в таких несприятливих, без перебільшення – важких умовах доведеться кращим людям міста боротися за достойний врожай. Можна лише поспівчувати і побажати, щоб родило добре і регулярно – на кожній черговій сесії, може наїдяться вже коли?

От тільки від пункту 7.1 на сльозу пробиває – як уявляю собі той бульдозер, що через десять років, у зв’язку із закінченням терміну оренди, приїде зносити житловий будинок разом із господарськими будівлями і спорудами… уявляю, уявляю – ніяк уявити не можу. Фарс?


А в цей час – міська влада впевнено будує «ефективне та надійне житлове господарство» (див. наступний матеріал)

---

«ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА НАДІЙНІСТЬ» - ЧИ ДЕМАГОГІЯ І ЗНУЩАННЯ?

2-го березня зранку до редакції «КРОК Радіо» зателефонувала слухачка зі скаргою на те, що дах, з якого вже котрий місяць заливає її квартиру, обіцяють відремонтувати не раніше вересня… цього ж дня, на 37-ій сесії Житомирської міської ради п’ятого скликання, депутати затвердили Програму розвитку житлового господарства міської ради на 2010-2012 роки "Ефективне та надійне житлове господарство - мешканцям міста", пункт 1.1 якої (Проект «Капітальний ремонт, реконструкція житлового фонду міської ради») вміщує зокрема і наступне:



Зрозуміло, що чекати на ремонт даху вищезгаданій слухачці доведеться ще не один рік.

А от скільки ліфтів можливо капітально відремонтувати за 800 тис.грн.? Скільки замінити лампочок, розподільних щитів, проводки, засувок, вентилів тощо, та ще й опалювальних систем промити – на 350? І що таке «мільйон» для капітального ремонту будинкових інженерних мереж?

І, головне – яким місцем думають депутати міської ради, голосуючи за «нулі»?
На ці, у тому числі – на винесене до заголовку, запитання я найближчим часом спробую отримати конкретні відповіді від фахівців. Поділюся набутими знаннями і з вами – як в ефірі, так і в черговому випуску цього бюлетеню. То ж – далі буде.

---

ТРИ ТЕМИ – І ЗАПИТАННЯ, ЗАПИТАННЯ… ЧИ ВІДПОВІСТЬ ХТО НА НИХ?

Близько трьох мільйонів гривень на весь рік – обслуговування житлового господарства, і більше чотирьох – на фонтан і сквер, що котрий вже місяць поспіль так вдало «прикрашають» центр міста високоестетичним парканом. Це що? «Нормальна інвестиція» - як то вважає заступник міського голови Ігор Петрович Гундич? Чи безумовний «конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця (громади – прим.редактора)»?

Роздарена собі-улюбленим лише за дві останні сесії «елітна» земля, ринкова вартість якої, за найобережнішими оцінками, ніяк не нижча за суму, передбачену на утримання комунального житла впродовж трьох років – а це що? Раціональне господарювання? Чи та сама корупція – «конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства», зокрема з боку міських депутатів та їх очільниці?
Два з половиною роки поспіль я, як депутат міської ради – вимагав, випрошував, вимолював шість мільйонів гривень на добудову 2-го майданчика очисних споруд міської каналізації – який сьогодні працює «на чесному слові» і на професіоналізмі його керівника, і вже не раз був на межі зупинки, а це – припинення водопостачання міста… «не знайшли». Хоча проблему вочевидь можна було б з легкістю вирішити, лише продавши ту сумнозвісну землю усього-навсього за півціни (а ця земля – лише верхівка айсбергу розтягнутого громадського добра), але ж… чи проголосували б за кредит ЄБРР, який, поза усяких сумнівів – жорстоко вдарить по гаманцям житомирян, і, без перебільшення, становить загрозу інтересам територіальної громади міста – чи заплющили б на це очі депутати, не «підкормлені» землями, об’єктами комунальної власності, посадами для себе і своїх родичів та знайомих?
«Підкупність і продажність громадських і політичних діячів» - це не про них хіба мова?


Найсумніше, що з часом всі вони добре усвідомили – немає за ними жодного контролю.

І впливу на них – немає. Прикриті партійними списками, практично невідомі широкому загалу, «представники громади» приймають «колегіальні рішення», відповідальність за які просто не передбачена чинним законодавством… ну як тут ім утриматися? І якби ж то просто крали – corrumpere, псування усього, до чого дотягнуться загребущі руки – за принципом «чого не з’їм – те понадкусую».
Вони живуть своїм, окремим, життям – час від часу збираючись на сесії з метою зміцнення свого власного добробуту. Ви – своїм, навіть не уявляючи, що відбувається насправді за лаштунками влади, і дивуючись – чого ж воно так все не «до ладу»?


Я, екс-депутат Житомирської міської ради Ігор Іваницький, стверджую: коли вас запевняють у тому, що наші негаразди суть «об’єктивні наслідки несприятливих обставин» - то є цілковита нісенітниця, нерідко – свідома брехня. Наші негаразди – результат поєднаної із загребущістю некомпетентності існуючої влади, до того ж помноженої на її, влади, безвідповідальність.

Можливо, таки колись відбудуться місцеві вибори, і знову від вас залежатиме – поставите ви за звичкою хрестика навпроти абстрактної «ідеї», чи пильно приглянетеся до кожного, хто «ідею» ту представлятиме – адже зазвичай за «ідеями» просто ховаються ті ж самі злодії і хапуги, і лише одна Ідея не користується у них популярністю – добробут громади.


Скажете – погано видно, відразу і не розбереш?

Дійсно, нікому розплющити вам очі. ЗМІ – переважно або некомпетентні, або зазвичай виконують замовлення на «позитив» - так легше, безпечніше, ще й копійка якась перепадає. Політичні або громадські організації… не раз пробував звертатися до тих або інших – їм цікаво, начебто: обурюються, сплескують руками, дехто і краще за мене поінформований, але… є більш звичні і традиційні засоби агітації, та й «обережність» – не останній чинник в діяльності пересічного політика…


Я, головний редактор «КРОК Радіо» Ігор Іваницький, не пропоную утворювати чергове лялькове «громадське об’єднання», не претендую на посади, за мною не стоїть жодна політична сила, кримінальне або фінансове угрупування – відповідно не маю необхідних адміністративних і матеріальних ресурсів, тому вже й не беруся «судитися», скаржитися, оскаржувати тощо.

Моя справа – інформування громади, об’єктивне і незаангажоване інформування. Піднімати повіки, скидати полуду з очей громадськості, сьогодні саме це – мій внесок в місцеве самоврядування.

Тому з радістю прийму відповідну допомогу від будь-кого небайдужого – поінформоване суспільство, то вже озброєне суспільство. І не важливо, хто ви, яких політичних або релігійних уподобань притримуєтесь, головне – небайдужість і розуміння, що на корупційному болоті ні нам, ні нашим дітям нічого доладнього не побудувати – то ж треба… осушувати це болото – власними силами.


Одне лише безумовно:

АНТИКОРУПЦІЙНИЙ РУХ – не може бути офіційним, хто ж сам себе обмежуватиме?
Тільки небайдужі і незалежні здатні врятувати місто від остаточного розграбування.
Приєднуйтесь: 413-714, 47-00-60 (в робочі дні з 9:00 до 18:00)
Як кажуть в народі: «разом і батька легше бити».

З повагою
ІВАНИЦЬКИЙ ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ.