Чим гірше - тим краще!

Звістка про розпад Демократичної коаліції наздогнала мене лише сьогодні вранці. Останнім часом все я все менше спостерігаю за боротьбою божків на політичному  олімпі...

Ситуація на жаль, не віщує нічого екстраординарного (в позитивному плані). Але сьогодні вранці, з каналу новин "24" я почув оцінку Президента стосовно причин розпаду "помаранчевих". Розпаду як факту. Не скажу, що був шокований, але здивування було (це здивування подібне до того, коли ти 100% знаєш, що із-за повороту хтось має вийти, і коли хтось виходить, все одно сприймаєш це як несподіванку). Грішним ділом, спочатку подумав, що ця очікувана подія трапилась із ініціативи ЮВТ, проте формально це виявилось не так.

Те, що Ющенко і Тимошенко буквально з початку 2005 почали грати один проти одного - розуміли всі, з того ж таки 2005 року. І те, що Ющенку значно комфортніше працювати з прагматичним Януковичем, ніж з провокативною Тимошеко; і те, що Тимошенко не втамувалася б до кінця своєї політичної кар'єри весь час грати роль другої скрипки.

Персональні розбіжності безпосередньо між помаранчевими були значно глибші, ніж ідеологічні розбіжності між кимось із помаранчевих та білосиніми. Конфлікт особистостей мав перекинутися й на оточення антагоністів. Сучасний політикум знову продемонстрував - в Україні відсутня ідеологічна структуризація політичних сил. Вожді, ех, одні вожді...

Не маю бажання оцінювати наслідки події, що склалася, оскільки дану ситуацію передбачали, і відповідно було дано безліч прогнозів на майбутнє. Хоча не можу не звернути увагу, наскільки тактично сильнішою виявилась Тимошенко (в принципі як завжди). Ініціювали питання про вихід не БЮТ, а НСНУ (та й по-суті, із коаліції вийшли лише НУ, а НС не підтримали їх рішення). По-друге, вихід був достатньо істеричний - В. Кириленко на протязі всього засідання телефонував Гаранту - мабуть узгоджував майбутнє рішення команди... По-третє, звинувачення БЮТу були голосними, проте дутими і демагогічними - зрада, гра проти Президента, прийняття антидемократичних законів (суть яких була в послабленні позицій Президента). На справді вагомі підстави - порушення коаліційної угоди (базового документа коаліції!), яке виявлялося в неузгоджених діях зі сторони БЮТу, неявку на засідання коаліції - зважали мало.

Та це мене нині мало обходить. Деструктив, який я спостерігаю в лавах бувшої помаранчевої команди став тотальним. Тому, якщо ситуація кардинально не змінитися до 2010 року (а надій на це мало, ой як мало) - я приймаю рішення ігнорувати "битву гігантів" - будь це "Тимошенко vs Ющенко" чи "Тимошенко vs Янукович". А точніше не ігнорувати, а всіляко демонструвати свою антипатію до грядущих президентських виборів. Не маю бажання копатися в лайні - і вибирати краще. Лайно - воно на метафізичному рівні лайно.

Я пропоную всім висловити своє неприйняття сучасних політичних реалій - не йти на вибори (як варіант - голосувати "проти всіх").

Не просто не йти, а закликати підтримати свою позицію всіх небайдужих і критичномислячих. Вийти у день виборів на вулиці із гаслами - "Голосуй не голосуй - в результаті буде ...", "Зроби вибір - не вибравши нікого", "В Україні є політики (як суб'єкти), але немає політики (як об'єкта)"...

Залишаючи все як є, вибираючи із того, що нам нав'язується - ми консервуємо проблему. Лише масова неявка може продемонструвати рівень відчуження населення, і це при парадоксальній політичній активності! Потрібно вимагати альтернативи. Потрібно ставати альтернативою.

Мені можуть дорікнути - "це вдарить в першу чергу по кандидатам від бувшої Демократичної команди, прихильники Дона стійкі в своїх вподобаннях!" Згоден. Швидше за все - так і буде. В результаті несподіваної поразки, і команді ЮВТ, і команді ВАЮ доведеться робити серйозні реформи всередині свої політичної команди, зробити не лише кадрову перестановку, а змінити базові принципи власного функціонування, сформувати ідеологічну, а не персональну, основу свого руху. За час перебування в опозиції до реакційних ПР буде над чим замислитися. Принцип "чим гірше, тим краще" - не завжди однозначно поганий. Іноді він постає у вигляді шокової терапії.

Можливо, і БЮТ, і НСНУ як формальні утворення взагалі відійдуть в небуття, але на їх базисі постануть нові сили, більш молоді, і в той же час більш досвідчені, менш корисливі, і більш принципові. І не з таким сумнівним шлейфом з совковою біографією.

Я прихильник прогресивних, демократичних сил, але інфляцію демократичного руху можна зупинити, лише знищивши його сучасних дискредитованих "представників".

І взагалі, нехай живе Анархія!