Сьогодні: Вт, 05.11.2024 05:27:30
| ЖЖ інфо » Статті » Авторская колонка » Юрій Градовський |
Оповідання про крайовєдів, ч. 7, революційна
Автор: , 17.10.2015, 17:42:13
|
Юрій Градовськийвсе статьи автора |
На одному з перших видань «Кобзаря», кінця 19 ст., в передньому слові написано «Наконец Государь Император сумел выполнить Волю великого Кабзаря – дал волю крестьянам…»
О? Виходить Цар знав про «Волю» і думав, як саме і коли поділитися «інтелектуальною власністю». «Кріпосне право», як «інтелектуальна власність» була різною в імперіях, різною в еміра Бухари, баїв Казахів та імамів Кавказу. Інакшим було право на землю в кубанських, донських козаків. Габсбурги взагалі із вдячності за лояльність жителів Галичини, Буковини і Карпат в часи, коли постала революція 1848 р., вирішили з них зробити опору династії. Їм дозволили сплатити «розстрочку» за звільнення від феодалізму до 1940 р.!!!
Під ударами офіцерів-заколотників, писак-філософів, «всіляких там «бомбистів» і бунтів, імператори розуміли, що власністю доведеться ділитися. А щоб добре «продумати», щоб і вовки ситі і вівці цілі, пробували «протягти» трохи довше «лєнту часу».
Час був потрібен для того, щоб винайти варіант конституційної монархії з парламентом – Думою і щоб не діждатися «Свого Вашінгтона». Тому що «Вашінгтон» означало імпічмент, а він, як відомо – завжди суворий. Бо і Робесп’єр поїхав на підводі зі своєю головою, відрубаною гільйотиною, згідно свого ж указу. Ніксон теж собі і наступним президентам підписав і описав свій вихід «з посади», після концерту «ліверпульської четвірки»… З цитатою Джона Леннона «Війна може бути закінчена якщо ви цього бажаєте». Музики «Жуки» звернулися до народу і він показав «дулю» Ніксону, тому що захотів. І почепив, що «дулю»- можливість імпічменту, послідуючим «освіченим монархам», любителям покерувати, після помилок. Відкинувши гнівно «А хто ще крім мене?!!», «Лише двоє», «Лише в один тур».
Але чому «Переднє слово Кобзаря» вказує волю селянам, а не пастухам чи садівникам-виноградарям?
А тому, що зміна, перерозподіл, революція «кріпосного права» означало дати «волю», це «дати землю селянам».
«Інтелектуальна власність» – питання хитре. Можна бути в стані війни, але вашу «власність» ніхто не зачепить, навіть після санкцій англійський футбольний клуб ніхто не зачепить. Або після знищення «Градами» будівель, комунікацій, обладнання – не переходить противнику, а «дешевше коштує». Горе тому, хто не покаже нотаріусу дві довідки – на землю і на будівлю. Якщо не прислали тобі файл, чіп, формулу на диску – не вийде в тебе наступна модель мобільного, комп’ютера. Навіть груша, огірок чи картопля не виросте, бо вони «на щепленні» і «спеціально вирощені», але авторські права не в тебе, не дивлячись, що ти першим мав компас і папір.
Кажуть через це в автоматах Шмайсера можуть лише змінити дерево на пластмасу, трактор «Бєларусь» не зменшують до мотоблока, а скільки не билися над «Узі» – все одно «Чеська Зброярка» виходить.
Тому зараз «інтелектуальна власність» носить назву «секонд хенд» і краще її купувати як застарілу чи випускати по «старій» ліцензії, ніж випускати ноутбук вагою 10 кг. Саме через це республіка Бєларусь є «бюджетною організацією» Росії, а держава Ізраїль – США. Там гонорар за три військові бази, а там військовий контроль, блок-пост за суходільним шляхом, між Європою, Африкою, Азією?! Але може це помилка? Вони обходяться без секонд хенду, ще й конкурують? Може випускають свій мобільний, свою рослину? Свій «Голлівуд», свої «фестивалі», «своє письменство», «своє крайовєдєніє»?
Світ глобалізовано, відбулася «споживацька революція». Населення, електорат розуміє, що «рідкі шпалери» кращі килима, що старе «секонд-хендівське» авто краще «Запорожця», теж застарілого «хенда». Це воно зв’язує особисто з собою. Багато ще хто сумнівається, що краще: «ферма чи колгосп», «електробаян чи електрогітара»? І несміливо шепче «Навіщо нам Євросоюз?», хоча знає, що через «три місяця» перекритого кордонами «секонд-хенду» все СНД заходить в кирзових чоботах і кортових штанах, отримуючи дві буханки хліба «в одні руки» раз в три дні».
Ось тут пильні «крайоведи» зразу скажуть: «Ми це знали, ми з цим боролись, боремося, будемо боротися. Це відоме всім: моральне дисидентство – рраз!, «тлєтворноє вліяніє Запада» – два!, «Експорт імперіалізма» - три.
Це ми вінілову платівку били на голові так, що зараз не купити її навіть в «Глобалі». Це ми глушили радіо Монако, з його електронними звуками. Доки не замінили на ФМ, не далі однієї адміністративної області, і то в «маршрутці». Це ми кабацький жанр Михайла Кола назвали французьким шансоном, щоб кожному захотілося, аби «пароход заревів, мов «завалений мент». Знаючи, що в мєнтів від «завалювання» все є – в’язниця, собаки, газ і кайдани. «Хай живе російський бунт, без сенсу і жахливий». Аби не вимагали «споживацьких реформ» – прокляті «антисовєтчики».
Як відомо українці мають Першого Пророка – Гоголя і три малих – Шевченка, Франка, Українку.
Гоголь вчив пильно дивитися, куди докотиться колесо історії Русі. Чи до асиміляції в Московському царстві, чи до автономії в Петербурзькій імперії. Остерігав, що Вавилонське чудовисько «Вій» – все побачить, зрозуміє і знищить. За що труїли кишківник Пророкові. Пильно слідкував за писаннями Гоголя академік Пушкін, великий друг Бенкендорфа, шефа жандармів. Але вбито його за зраду декабристів, на «дуелі», як Кушнарьова «на полюванні». Поховали з зіркою «зрадника» на могилі, в монастирі. Немає кому дивитися за Гоголем. Навіть православний отець Матей, помер від «хвороби кишківника» – вказує В.Вересаєв. Не боїться нікого Гоголь-Яновський. Піднімає дух Тараса Бульби, вказує, що козаки то не втікачі, а лицарі, лицарський орден, а що ж робити з селянами, які знають, що вони не козаки, не росіяни, не поляки, і не жиди. Але не знають, хто вони самі.
Задумалося Кирило-Мефодіївське товариство – що робити з селянами, що отримають волю, що отримають землю. І за кого будуть голосувати на виборах в парламент, в думу? І як хто? Малороси, українці, чи просто селяни звільнені з податку «панщини»?
Бо як не усвідомлять себе нацією, то залишаться спеціалістами – селянами, без роду, племені, мови і історії.
Всі звільнені з феодальної залежності отримали назву – нація. Так було в англійців. А територію, що належить нації – називали «ленд». Дойч-ланд, Рейн-ланд… Тому й нація після надання «волі» - повинна зватися «у-краї-нці». Ті, що живуть у краї, ленді,Україні.
Братство – розігнали, мову заборонили і до друку, і до слова, і в Церкві. Найрадикальнішого заслали в солдати, щоб не чекав Президента «Нового Вашингтона», а демобілізувався при конституційній монархії, якщо не вдасться при абсолютній. Тому й дав цар «Волю селянам», але не українцям і назву «ленд» забороняв, тобто народ проживаючий там не мав ні самоназви, ні назви своєї території, ні народної мови. Назвавши його просто «охрещені в рабовласність селяни», аби «христіянє», «крестьянє», «крещьониє сєлянє». Виборчі права залишалися тому в кого вони і до цього були – в лицарів, в «Русі», в знаті, в шляхти. А знать ця була російська, польська, єврейська чи козача. Територію підтримали «Володіння Русі», або Мала Русь, щоб зрозуміло було, що там такі виборчі права, як і в Великій Русі – вибирати можемо лише серед знаті, а хто проскочить, то «скисне в діжці солоних огірків, як зелений огірок, що туди один потрапив» - бо ніяка ти не «Русь».
Зраділи крайовєди: «От бачите вас по-одному переб’ють. Правити повинні лише ті хто знає базову іноземну і прізвища має з закінченням на «-цький», «-ман», або на «-єв», чи «-ін»!!!
Ми навіть споруди таким чином станом ставимо і вогні запалюємо тим, що загинув за таке! Щоб постійна пам'ять була про це, перед очима і двомовну пресу читайте. На цій мови оцим, а на цій «переклад» - оцим, з прізвищами на «-юк», і «-ко». Про високі матерії – політику – російською, а про жуків колорадських і шампунь – українською. Бо на підхваті МП стоїть, так ті ще і «ять» і «твердий знак» заставлять зрозуміти – не будуть вінчати і хоронити..?! Головне не вчіть англійську… Але не тут-то було…!? З’явилося «Братство Тарасівців», РУП, УНП і Міхновського засудили за сепаратизм. Автор детективів «Про Чіпку», «Про Гулящу» Панас Мирний «підло» вдарив по Валуєвському указу, ще до цих пір поліція і жандарми шукають «хто то такий?». Не могли здогадатися, що чиновник високого рангу пише «таке…»?! Бунти за виборчі права 1905-07 рр. привели, що «Царь іздал маніфест Мьортвім – свобода, живіх – под арєст». Царський міністр Столипін поділився землею під хутори і «нєісходімою Сибіррю». Але пише бородатий Грушевський, як відбирали інтелектуальну власність «Волю» і що історія Київської Русі і Володимира–на–Князьмі – різні. В Москві журналіст Симон Петлюра додумався в лишень подумати «Украйнской жізні» до «московських вошей». Тут недалеко й до «Декалога» М.Міхновського. Потрібна війна, щоб об’єднати підданих навколо «атєчєствєнной вайни», за «царя і атєчєство». Війна відбулася, перспектива з «православними» Балканами – провалилася «всьо рухнуло». «Інтелектуальна власність» - нікуди не ділася.
Вручає низькоголосий цар Микола ІІ пакет з маніфестом про оголошення війни німецькому послу, а той не бере, ховає руки за спиною. Плаче: «Навіщо Ви це робите? Ви уб’єте мільйони людей… не буде у Вас власності на Балкани, на Константинополь…». Так і почалася Перша Світова з пакетом в зубах у заплаканого посла Німеччини.
І все це. Через відсутність імпічменту і прав націй на самовизначення і недоторканість територій, через неможливість скарати за першу помилку, і зробити її останньою.
По зреченню Миколи власність ділили по різному. Російські «есери» на Поволжі проголосили «Республікою», але населення її не стало нацією. Лозунг був хороший, але не національний, а професійний – «Землю селянам». Її «задушили» «голодом на Поволжі».
Анархо-комуніст князь Кропоткін написав цікаву книжку «Взаємодопомога серед тварин і людей, як засіб виживання». Вказуючи на те, що вовки спільно воюють, як корови спільно захищають потомство, ставши в круг. Як обоз запорожців, що відстрілює кінноту, чи каре у Наполеона.
Щоб люди одне-одному допомагали, анархісти Щусь і Махно роздали пожиттєві сертифікати на землю – за цей «рубалися» махновці із своїм штабом наполовину із євреїв. І пізніше плануючи разом із армією УНР, есерами і кубанцями вдарити із Польщі на Холодний Яр, де повстанська боротьба затихла під ударами Голодомору. Не було набоїв в Петлюри, не віддала Румунія, вже оплачене. І повстанці-«холодноярці» не знали про інтерновану армію.
В першому «ленінському» уряді найбільш грамотним був «Йосип». Його заарештовано за пограбування казначейства, за три місяці до отримання диплома і взято під варту в тому місці, де вчать священників. Всі оцінки «на відмінно», або «майже». Всі практики пройдено, найулюбленіші предмети – «логіка» і «громадянська історія». Звичайно така людина мріє стати або «Патріархом Всєлєнскім», або «Папою Римським». Але, як всім відомо «календарні науки» вчать – є теїзм, деїзм, пантеїзм. А чому б не стати самому творцем «нової релігії» - атеїзму, тобто тої, що «проти теїзму». Наприклад внизу – Мавзолей – Вавілонський Зіккурат. А на небі триєдиний Бог – «Маркс, Енгельс, Лєнін». Справжнісіньку мумію в Мавзолєй. А по календарному колу розкидати «чотири стовпи» героїв революції – Щорса, Чапаєва, Котовського і мученика Революції піонера Павліка Морозова, якого по-звірячому зарубав власний домашній теїст куркуль дід.
Тоді на землі можна не керувати, а «богувати», як намісник «триєдиного бога», через просте поклоніння ритуалами, парадами, знаменами і табличками крайовєдів.
Чому Лєніна на мумію, а «хто перший вдарив, той від меча і загине». Святе писання написане – «Історія ВКП (б)». Залишилося зробити революцію – переділити власність земної кулі, не забуваючи про інтелектуальну – релігію.
Кмітливі крайовєди зразу ж підхопили: «Давайте поставимо споруду присвячену великому менеджеру Сталіну, за те, що він вирізав «ленінську гвардію». У нас і таблички є – всім його оповідникам – і Постишеву, і Косіору, і Войкову, що особисто застрелив царя Миколу …?!»
Так-то воно так! Але, як вчить Вища партшкола, Ілліч останнім часом давав маху – чи то два інсульти вплинули, чи й справді труїли грибами за «100 тис. розстріляти, знищити клас» – це без ГУЛАГу, без Дахау, без крематоріїв. Провалив Лєнін політику на селі – ввів «військовий комунізм» з продрозверсткою і комунами, це як монастирі, або кібуци – підприємства рабовласницького ладу. Йосип ввів ще «панщину» кріпосну – продподаток і колгоспи із трудоднями, ТРУДАРМІЮ.
Це пережиток феодалізму – але так зручно «охрестити» в нову атеїстичну віру.
Експерименти вдалися, особливо подібний до Вавилонського від якого втекли євреї в Єгипет – Голодомор. Він настільки вдався, що в 1941 Тарас Бульба-Боровець написав «Диво-дивне діється в Україні. 5-мільйонна армія пре на ворога з піднятими вгору руками». Україна стала безперспективною для Червоної Армії територією.
Ну що далі, було можна прочитати в «Націократії» Миколи Сціборського – там все є, а також Лева Шанківського і Василя Сірського.
Там порівнюються різний лад і причини лютого спротиву селян в лавах УПА.
Електронне зображення з екрану Президента Кравчука сказало: «Земля продаватися не буде». На ваучерах підприємств було написано – «Заборонено до продажу»
Ось і стоїть все «не продано», віддане в оренду, з розваленими будівлями «копанками» вугілля і бурштину.
А що буде, якщо «не в один тур»? Якщо викреслити геть усіх? А нічого страшного – змінять кандидатів, змінять програми. Але потрібні зміни в програмах, щось має бути дописано і виписані «справжні біографії».
«Ви не зрозуміли, що я вам дав. За тисячу років, я дав вам можливість вибирати» М.С. Горбачов – «Михайло Мічений».
О? Виходить Цар знав про «Волю» і думав, як саме і коли поділитися «інтелектуальною власністю». «Кріпосне право», як «інтелектуальна власність» була різною в імперіях, різною в еміра Бухари, баїв Казахів та імамів Кавказу. Інакшим було право на землю в кубанських, донських козаків. Габсбурги взагалі із вдячності за лояльність жителів Галичини, Буковини і Карпат в часи, коли постала революція 1848 р., вирішили з них зробити опору династії. Їм дозволили сплатити «розстрочку» за звільнення від феодалізму до 1940 р.!!!
Під ударами офіцерів-заколотників, писак-філософів, «всіляких там «бомбистів» і бунтів, імператори розуміли, що власністю доведеться ділитися. А щоб добре «продумати», щоб і вовки ситі і вівці цілі, пробували «протягти» трохи довше «лєнту часу».
Час був потрібен для того, щоб винайти варіант конституційної монархії з парламентом – Думою і щоб не діждатися «Свого Вашінгтона». Тому що «Вашінгтон» означало імпічмент, а він, як відомо – завжди суворий. Бо і Робесп’єр поїхав на підводі зі своєю головою, відрубаною гільйотиною, згідно свого ж указу. Ніксон теж собі і наступним президентам підписав і описав свій вихід «з посади», після концерту «ліверпульської четвірки»… З цитатою Джона Леннона «Війна може бути закінчена якщо ви цього бажаєте». Музики «Жуки» звернулися до народу і він показав «дулю» Ніксону, тому що захотів. І почепив, що «дулю»- можливість імпічменту, послідуючим «освіченим монархам», любителям покерувати, після помилок. Відкинувши гнівно «А хто ще крім мене?!!», «Лише двоє», «Лише в один тур».
Але чому «Переднє слово Кобзаря» вказує волю селянам, а не пастухам чи садівникам-виноградарям?
А тому, що зміна, перерозподіл, революція «кріпосного права» означало дати «волю», це «дати землю селянам».
«Інтелектуальна власність» – питання хитре. Можна бути в стані війни, але вашу «власність» ніхто не зачепить, навіть після санкцій англійський футбольний клуб ніхто не зачепить. Або після знищення «Градами» будівель, комунікацій, обладнання – не переходить противнику, а «дешевше коштує». Горе тому, хто не покаже нотаріусу дві довідки – на землю і на будівлю. Якщо не прислали тобі файл, чіп, формулу на диску – не вийде в тебе наступна модель мобільного, комп’ютера. Навіть груша, огірок чи картопля не виросте, бо вони «на щепленні» і «спеціально вирощені», але авторські права не в тебе, не дивлячись, що ти першим мав компас і папір.
Кажуть через це в автоматах Шмайсера можуть лише змінити дерево на пластмасу, трактор «Бєларусь» не зменшують до мотоблока, а скільки не билися над «Узі» – все одно «Чеська Зброярка» виходить.
Тому зараз «інтелектуальна власність» носить назву «секонд хенд» і краще її купувати як застарілу чи випускати по «старій» ліцензії, ніж випускати ноутбук вагою 10 кг. Саме через це республіка Бєларусь є «бюджетною організацією» Росії, а держава Ізраїль – США. Там гонорар за три військові бази, а там військовий контроль, блок-пост за суходільним шляхом, між Європою, Африкою, Азією?! Але може це помилка? Вони обходяться без секонд хенду, ще й конкурують? Може випускають свій мобільний, свою рослину? Свій «Голлівуд», свої «фестивалі», «своє письменство», «своє крайовєдєніє»?
Світ глобалізовано, відбулася «споживацька революція». Населення, електорат розуміє, що «рідкі шпалери» кращі килима, що старе «секонд-хендівське» авто краще «Запорожця», теж застарілого «хенда». Це воно зв’язує особисто з собою. Багато ще хто сумнівається, що краще: «ферма чи колгосп», «електробаян чи електрогітара»? І несміливо шепче «Навіщо нам Євросоюз?», хоча знає, що через «три місяця» перекритого кордонами «секонд-хенду» все СНД заходить в кирзових чоботах і кортових штанах, отримуючи дві буханки хліба «в одні руки» раз в три дні».
Ось тут пильні «крайоведи» зразу скажуть: «Ми це знали, ми з цим боролись, боремося, будемо боротися. Це відоме всім: моральне дисидентство – рраз!, «тлєтворноє вліяніє Запада» – два!, «Експорт імперіалізма» - три.
Це ми вінілову платівку били на голові так, що зараз не купити її навіть в «Глобалі». Це ми глушили радіо Монако, з його електронними звуками. Доки не замінили на ФМ, не далі однієї адміністративної області, і то в «маршрутці». Це ми кабацький жанр Михайла Кола назвали французьким шансоном, щоб кожному захотілося, аби «пароход заревів, мов «завалений мент». Знаючи, що в мєнтів від «завалювання» все є – в’язниця, собаки, газ і кайдани. «Хай живе російський бунт, без сенсу і жахливий». Аби не вимагали «споживацьких реформ» – прокляті «антисовєтчики».
Як відомо українці мають Першого Пророка – Гоголя і три малих – Шевченка, Франка, Українку.
Гоголь вчив пильно дивитися, куди докотиться колесо історії Русі. Чи до асиміляції в Московському царстві, чи до автономії в Петербурзькій імперії. Остерігав, що Вавилонське чудовисько «Вій» – все побачить, зрозуміє і знищить. За що труїли кишківник Пророкові. Пильно слідкував за писаннями Гоголя академік Пушкін, великий друг Бенкендорфа, шефа жандармів. Але вбито його за зраду декабристів, на «дуелі», як Кушнарьова «на полюванні». Поховали з зіркою «зрадника» на могилі, в монастирі. Немає кому дивитися за Гоголем. Навіть православний отець Матей, помер від «хвороби кишківника» – вказує В.Вересаєв. Не боїться нікого Гоголь-Яновський. Піднімає дух Тараса Бульби, вказує, що козаки то не втікачі, а лицарі, лицарський орден, а що ж робити з селянами, які знають, що вони не козаки, не росіяни, не поляки, і не жиди. Але не знають, хто вони самі.
Задумалося Кирило-Мефодіївське товариство – що робити з селянами, що отримають волю, що отримають землю. І за кого будуть голосувати на виборах в парламент, в думу? І як хто? Малороси, українці, чи просто селяни звільнені з податку «панщини»?
Бо як не усвідомлять себе нацією, то залишаться спеціалістами – селянами, без роду, племені, мови і історії.
Всі звільнені з феодальної залежності отримали назву – нація. Так було в англійців. А територію, що належить нації – називали «ленд». Дойч-ланд, Рейн-ланд… Тому й нація після надання «волі» - повинна зватися «у-краї-нці». Ті, що живуть у краї, ленді,Україні.
Братство – розігнали, мову заборонили і до друку, і до слова, і в Церкві. Найрадикальнішого заслали в солдати, щоб не чекав Президента «Нового Вашингтона», а демобілізувався при конституційній монархії, якщо не вдасться при абсолютній. Тому й дав цар «Волю селянам», але не українцям і назву «ленд» забороняв, тобто народ проживаючий там не мав ні самоназви, ні назви своєї території, ні народної мови. Назвавши його просто «охрещені в рабовласність селяни», аби «христіянє», «крестьянє», «крещьониє сєлянє». Виборчі права залишалися тому в кого вони і до цього були – в лицарів, в «Русі», в знаті, в шляхти. А знать ця була російська, польська, єврейська чи козача. Територію підтримали «Володіння Русі», або Мала Русь, щоб зрозуміло було, що там такі виборчі права, як і в Великій Русі – вибирати можемо лише серед знаті, а хто проскочить, то «скисне в діжці солоних огірків, як зелений огірок, що туди один потрапив» - бо ніяка ти не «Русь».
Зраділи крайовєди: «От бачите вас по-одному переб’ють. Правити повинні лише ті хто знає базову іноземну і прізвища має з закінченням на «-цький», «-ман», або на «-єв», чи «-ін»!!!
Ми навіть споруди таким чином станом ставимо і вогні запалюємо тим, що загинув за таке! Щоб постійна пам'ять була про це, перед очима і двомовну пресу читайте. На цій мови оцим, а на цій «переклад» - оцим, з прізвищами на «-юк», і «-ко». Про високі матерії – політику – російською, а про жуків колорадських і шампунь – українською. Бо на підхваті МП стоїть, так ті ще і «ять» і «твердий знак» заставлять зрозуміти – не будуть вінчати і хоронити..?! Головне не вчіть англійську… Але не тут-то було…!? З’явилося «Братство Тарасівців», РУП, УНП і Міхновського засудили за сепаратизм. Автор детективів «Про Чіпку», «Про Гулящу» Панас Мирний «підло» вдарив по Валуєвському указу, ще до цих пір поліція і жандарми шукають «хто то такий?». Не могли здогадатися, що чиновник високого рангу пише «таке…»?! Бунти за виборчі права 1905-07 рр. привели, що «Царь іздал маніфест Мьортвім – свобода, живіх – под арєст». Царський міністр Столипін поділився землею під хутори і «нєісходімою Сибіррю». Але пише бородатий Грушевський, як відбирали інтелектуальну власність «Волю» і що історія Київської Русі і Володимира–на–Князьмі – різні. В Москві журналіст Симон Петлюра додумався в лишень подумати «Украйнской жізні» до «московських вошей». Тут недалеко й до «Декалога» М.Міхновського. Потрібна війна, щоб об’єднати підданих навколо «атєчєствєнной вайни», за «царя і атєчєство». Війна відбулася, перспектива з «православними» Балканами – провалилася «всьо рухнуло». «Інтелектуальна власність» - нікуди не ділася.
Вручає низькоголосий цар Микола ІІ пакет з маніфестом про оголошення війни німецькому послу, а той не бере, ховає руки за спиною. Плаче: «Навіщо Ви це робите? Ви уб’єте мільйони людей… не буде у Вас власності на Балкани, на Константинополь…». Так і почалася Перша Світова з пакетом в зубах у заплаканого посла Німеччини.
І все це. Через відсутність імпічменту і прав націй на самовизначення і недоторканість територій, через неможливість скарати за першу помилку, і зробити її останньою.
По зреченню Миколи власність ділили по різному. Російські «есери» на Поволжі проголосили «Республікою», але населення її не стало нацією. Лозунг був хороший, але не національний, а професійний – «Землю селянам». Її «задушили» «голодом на Поволжі».
Анархо-комуніст князь Кропоткін написав цікаву книжку «Взаємодопомога серед тварин і людей, як засіб виживання». Вказуючи на те, що вовки спільно воюють, як корови спільно захищають потомство, ставши в круг. Як обоз запорожців, що відстрілює кінноту, чи каре у Наполеона.
Щоб люди одне-одному допомагали, анархісти Щусь і Махно роздали пожиттєві сертифікати на землю – за цей «рубалися» махновці із своїм штабом наполовину із євреїв. І пізніше плануючи разом із армією УНР, есерами і кубанцями вдарити із Польщі на Холодний Яр, де повстанська боротьба затихла під ударами Голодомору. Не було набоїв в Петлюри, не віддала Румунія, вже оплачене. І повстанці-«холодноярці» не знали про інтерновану армію.
В першому «ленінському» уряді найбільш грамотним був «Йосип». Його заарештовано за пограбування казначейства, за три місяці до отримання диплома і взято під варту в тому місці, де вчать священників. Всі оцінки «на відмінно», або «майже». Всі практики пройдено, найулюбленіші предмети – «логіка» і «громадянська історія». Звичайно така людина мріє стати або «Патріархом Всєлєнскім», або «Папою Римським». Але, як всім відомо «календарні науки» вчать – є теїзм, деїзм, пантеїзм. А чому б не стати самому творцем «нової релігії» - атеїзму, тобто тої, що «проти теїзму». Наприклад внизу – Мавзолей – Вавілонський Зіккурат. А на небі триєдиний Бог – «Маркс, Енгельс, Лєнін». Справжнісіньку мумію в Мавзолєй. А по календарному колу розкидати «чотири стовпи» героїв революції – Щорса, Чапаєва, Котовського і мученика Революції піонера Павліка Морозова, якого по-звірячому зарубав власний домашній теїст куркуль дід.
Тоді на землі можна не керувати, а «богувати», як намісник «триєдиного бога», через просте поклоніння ритуалами, парадами, знаменами і табличками крайовєдів.
Чому Лєніна на мумію, а «хто перший вдарив, той від меча і загине». Святе писання написане – «Історія ВКП (б)». Залишилося зробити революцію – переділити власність земної кулі, не забуваючи про інтелектуальну – релігію.
Кмітливі крайовєди зразу ж підхопили: «Давайте поставимо споруду присвячену великому менеджеру Сталіну, за те, що він вирізав «ленінську гвардію». У нас і таблички є – всім його оповідникам – і Постишеву, і Косіору, і Войкову, що особисто застрелив царя Миколу …?!»
Так-то воно так! Але, як вчить Вища партшкола, Ілліч останнім часом давав маху – чи то два інсульти вплинули, чи й справді труїли грибами за «100 тис. розстріляти, знищити клас» – це без ГУЛАГу, без Дахау, без крематоріїв. Провалив Лєнін політику на селі – ввів «військовий комунізм» з продрозверсткою і комунами, це як монастирі, або кібуци – підприємства рабовласницького ладу. Йосип ввів ще «панщину» кріпосну – продподаток і колгоспи із трудоднями, ТРУДАРМІЮ.
Це пережиток феодалізму – але так зручно «охрестити» в нову атеїстичну віру.
Експерименти вдалися, особливо подібний до Вавилонського від якого втекли євреї в Єгипет – Голодомор. Він настільки вдався, що в 1941 Тарас Бульба-Боровець написав «Диво-дивне діється в Україні. 5-мільйонна армія пре на ворога з піднятими вгору руками». Україна стала безперспективною для Червоної Армії територією.
Ну що далі, було можна прочитати в «Націократії» Миколи Сціборського – там все є, а також Лева Шанківського і Василя Сірського.
Там порівнюються різний лад і причини лютого спротиву селян в лавах УПА.
Електронне зображення з екрану Президента Кравчука сказало: «Земля продаватися не буде». На ваучерах підприємств було написано – «Заборонено до продажу»
Ось і стоїть все «не продано», віддане в оренду, з розваленими будівлями «копанками» вугілля і бурштину.
А що буде, якщо «не в один тур»? Якщо викреслити геть усіх? А нічого страшного – змінять кандидатів, змінять програми. Але потрібні зміни в програмах, щось має бути дописано і виписані «справжні біографії».
«Ви не зрозуміли, що я вам дав. За тисячу років, я дав вам можливість вибирати» М.С. Горбачов – «Михайло Мічений».
Юрій Градовський | 17.10.2015 | Переглядів: 2122 |
Редакція сайту може не розділяти думку автора статті
та відповідальності за зміст матеріалу не несе.
та відповідальності за зміст матеріалу не несе.
Читайте також на цю тему:
Коментарів: 0