Патріотизм переможе!

1917-1923 Перший чекістський терор -200 тис. вбитих українців;

1921-1922 Перший голодомор -2 млн. померлих українців;

1922 -підписання без будь-якого обговорення і згоди народу так званого «союзного договору»;

1923-1930 Другий чекістський терор -більше 500 тис. вбитих українців;

1927-1930 Розкуркулення села -750 тис. вбитих і репресованих українців;

1930-1933 Другий голодомор -6 млн. померлих українців;

1937-1938 Єжовщина -більше 400 тис. вбитих українців;

1946- Третій голодомор -близько 1 млн. померлих українців;

1960-ті -Арешти та розправа над українською інтелігенцією;

1979-1989 Війна в Афганістані -3,5 тис. загиблих українських юнаків;

1986 Аварія на ЧАЕС.

Практично в кожній родині в Україні є вбиті, померлі від голоду або репресовані під час радянської влади. Можливо, ви навіть і не знаєте про це. Копнути вглиб на два-три покоління і ви переконаєтеся, що це стосується і вашої родини. Відзначати свято 7 листопада для нас, для українців, все одно, що поздоровляти з днем народження людину, що вбила вашу матір, батька або сестер та братів. Вбила з холодним розрахунком і неймовірною жорстокістю.

Але знайдуться ті, хто скаже "це історія" і "давайте дивитися в майбутнє". Давайте. То що ми маємо зараз? Посткомуністичний період став логічним, якщо так можна сказати, продовженням нищення української нації. Одну космополітичну ідеологію - комунізм, замінила інша - лібералізм. "Червоний капітал" змінив "Золотий капітал". Колишні голови обкомів, райкомів, горкомів КПРС пересіли в банківські кабінети, чиновницькі крісла, стали демократами. керівниками партій як і лівого, так і правого напряму. І вони нам постійно підсовують альтернативу без варіантів - не подобається капіталізм осьвам комунізм, не подобається комунізм - значить буде у вас капіталізм! Чи можуть люди з таким політичним багажом звинувачувати когось в злочинах?

Насправді, всі вони, це дві сторони однієї меділі, вони нерозривні і взаємоповязані. А вихід треба шукати там, де його шукали націоналісти всіх країн: в корпоративізмі і солідарності нації, в поєднанні приватного підприємництва з державним контролем і монополією на корисні копалини і стратегічні підприємства. Ми вимагаємо повної заборони комуністичної ідеології та компартії України! Українська молодь починає повертатися обличчям до соціального націоналізму. Ми не збираємось віддавати Україну ані лібералам, ані червоним. Ми зробимо Україну українською, ми зробимо Україну Великою!

Слава Україні!