Хто почистив «закрома Родины?»

Мені та моїм друзям завжди здавалося, що комуністична ідеологія та все пов’язане з нею з кожним роком повинні зникати з нашого з вами життя.

Комуністів та їх прибічників повинно ставати все менше і менше, їх ідеї мають піти  у небуття,  і через певний проміжок часу переможуть  інші цінності і т.і. Але не так сталося, як гадалося.

Після здобуття незалежності  комуністи нікуди не пішли, по швидкому склепали КПУ, а інші, хто був більш гнучкий, стали фарбованими лисами. В своїх  шкіряних кабінетах вони просто замінили червоні прапори на жовто-блакитні та голосніше всіх почали кричати замість «союз нерушимый» «Ще не вмерла …».

Більшість партійних номенклатурщиків зараз на коні сучасної політики. Ну і, звісно, невмирущий потенціал людей «старой закалки», які до сьогодні вважають себе радянськими людьми, і яким по барабану, як ми будемо тут жити через декілька років. І як наслідок  - несподівані результати парламентських виборів 2012 року. КПУ набирає більше 13 %.

Це означає, що дуже багато людей віддало їм свої голоси. Тобто, всі, хто ностальгував за «сталінським порядком», дешевою ковбасою та низькими комунальними тарифами, суворою мораллю та відсутністю криміналу, повинні бути задоволені цими виборами. Але чи згадають вони переповнені радянські тюрми, паплюження релігії, переслідування патріотів, загальну соціальну нерівність, повальну бюрократію.

У той час  думати можна було тільки у встановленому  «партией родной» порядку, від голоду вмирали мільйони людей. Все це, я так розумію, до уваги не береться і нікого не цікавить. Українофобія не важлива у порівнянні з дешевою ковбасою. Все частіше на вулицях можна побачити молодь у майках «СССР», яка навіть не уявляє, що то була за країна. Бабця сказала, що їй було добре, ну і майку вже можна одягнути. Логічно.

Тотальна недовіра до влади, до олігархів,  штовхає збіднілий та знесилений народ до комуністичної лівої ідеології, де громадяни сподіваються знайти правду та чесність. Але чи є комуністична партія України саме такою, якою її бачать виборці? І чи є КПУ лівою партією взагалі? Адже ліва це аж ніяк не шикуюча та занадто багата партія. Чи не так? За твердженням лівих, їх ідеологія - це соціальна рівність, підтримка вразливих верств населення, захист робітників і селян. Міцна влада, що працює на людину та соціально забезпечує її… «Ми повернемо країну народові…» - чуємо ми з екранів рекламу КПУ. Але це тільки гарне гасло. Ви пам’ятаєте, щоб наші комуністи ефективно підтримували страйки шахтарів та студентів, вчителів та чорнобильців, афганців та робочих? Звичайно, є і винятки, але дуже рідкі. Тому ми про ці випадки і не чули. Чи пригадаєте ви комуністів, які протистояли рейдерству, загарбанню культурних територій, духовних об’єктів тими олігархами, з якими вони «борються» з екранів ТВ?

А чи протистоять вони дискримінації? Ми бачимо, що ці заяви не є правдою. Зате правдою є те, що від них постійно лунають дискримінаційні заяви. Особливо у бік Західної України. Заявляти перед виборами, що «вбивають село!»  і треба «вбивати буржуазне фермерство», звичайно, легше, аніж відстоювати права селян на законодавчому рівні. Вони вже всіх дістали зі своїми пам’ятниками радянської епохи, складається враження, що проблема істуканів минулої епохи важливіша за проблеми живих людей.

Не знаю, якими є фанатичні рядові комуністи, але їх лідери зовсім не нехтують дорогими авто, шикарними маєтками, фешенебельними квартирами, супермодними годинниками. І при цьому розповідають виборцям, що живуть на одну зарплату. З біллбордів закликають нас боротися зі злочинною владою, а в парламенті червоні голосують з цією владою одностайно. Великий бізнес і комуністична партія – це єдине ціле. Виходить, що хтось все ж таки почистив «закрома Родины»? Рядові компартійні симпатики вірять їм, як колись вірили Леніну, який теж «втирав окуляри» популістськими гаслами. Скільки вже можна брехати?

 Комуністи в Україні самі собі суперечать, розповідаючи про рівність, братерство та справедливість, але їх самих це ніби не стосується. Заспокоює лише одне, що українці все одно рано чи пізно відкриють очі і тоді полетять всі наші псевдокомуністики зі своїми чесними гаслами, справедливими рішеннями та кам’яними істуканами Ульянова-Бланка на смітник історії. Де їм і місце.