СЮЖЕТ СТАРОГО АНЕКДОТУ (або кілька слів про передвиборчу рекламу КПУ)

 «Дурень думкою радіє, нею він і багатіє»

( народна приказка )

Незважаючи на норми чинного виборчого закону, ЦВК цього не помітила. Чому?

Моя відповідь на це та деякі інші питання ведення нинішньої кампанії в новій статті з циклу «Психологія абсурду», яка є логічним продовженням написаних раніше «Маніпулятори і провокатори», «Глухі та сліпі королі», «Хто платить той замовляє музику» та «Невидима частина передвиборчих гасел».

Людині з громадянською позицією знайти відповідь на питання про відсутність реакції ЦВК на порушення виборчого законодавства частиною учасників виборчих перегонів  легко. Легко, знаючи психологію очільників влади: «Друзям – преференції, всім іншим – закон». Звідси випливає, що політична сила Медведчука, Королевської та Симоненка є дружніми чинній владі.

Народу, 79% якого за даними ООН живе в злиднях, це має бути сигналом про те, що прихід цих політичних сил в парламент нового скликання його життя не покращить. Не покращить так само, як не покращило обрання того, хто обіцяв «Україна для людей» та «Покращення життя вже сьогодні». Переконаний, що Янукович, Медведчук, Королевська та Симоненко є продуктом адміністративної партійно-номенклатурної системи і діють за відомим в ті часи принципом: кажемо те, що хочуть чути, робимо те, що наказують згори, думаємо про те, що ми з цього будемо мати.

В тому, що всі згадані політичні сили кажуть те, що хоче чути населення, сумнівів не виникає. Однак, на моє переконання, їх гасла мають нову особливість, бо в кожної з політичних сил вони спрямовані не на весь народ, а на певні його частини. На відміну від гасел Партії регіонів та партії «Україна – вперед», гасла Медведчука та Симоненка викладені російською мовою і спрямовані на російськомовне населення. Що хто з них буде мати передбачити не важко. Партія регіонів залишиться при владі і матиме змогу традиційно, за безцінь, розпродати «своїм людям» українські землі, порти, залізницю та інші стратегічні ресурси, перетворивши народ в рабів «своїх» та іноземних олігархів.  Допомагати їй буде проросійська політична сила на чолі з Медведчуком. Останній подбає, щоб цікаві для Росії українські ресурси потрапили контрольованим російською владою олігархам. «Україна – вперед», провівши до парламенту амбітну молодь з несформованими політичними поглядами, яка не має великого життєвого і взагалі будь-якого політичного досвіду, авторитарними засобами легко перетворить її на здатних співробітничати зі злочинною владою «тушок». Про те, що матимуть функціонери КПУ та пан Симоненко та їх політичну рекламу окрема мова – вона має свою специфіку.

Почну зі старого відомого мені з часів юності анекдоту, що гуляв теренами СРСР. «Чапаєвська дивізія зайняла село. Чапаєв і Пєтька  зайшли в благеньку ізбушку, в якій жили старенькі дід та баба. Васілій Івановіч питає у діда: «У вас корова єсть?». «Нєт», – відповідає йому дід, – «бєлякі забралі». – Піші, Пєтька: корову дєду от советской власті. – А свінья? - продовжує Чапаєв. – Нєт, бєлякі забралі. – Піші, Петька: свінью дєду от совєтской власті. –  А ти с бабкой спішь? – роздратовано питає Васілій Івановіч, дивлячись на порожній стіл (не догадались господарі щось туди поставити). – Нєт... у меня ужє засох, - сумно відповідає дід. - Піші, Пєтька: хрєн дєду новий от советской власті..., а всьо остальноє – вичєркні».

Порівнюючи текст старого анекдоту та згаданий вище принцип колишньої (?) партійно-адміністративної номенклатури з тим, що робили у парламенті фракції КПУ, принаймні – останніх трьох скликань та гаслами чергової виборчої кампанії, легко прийти до висновку про їх відповідність саме таким принципам. Безперечно, дії функціонерів КПУ розраховані на відповідну до взятої за епіграф народної приказки поведінку українського «лохторату».

Звертаю увагу на той факт, що КПУ, статут якої декларує захист інтересів трудового народу, за останні 10 років фактично цю частину народу зрадила  і, починаючи з кінця 2004 року, була  і продовжує нині бути в коаліції з партією олігархічного клану, боротися проти якого її зобов’язує цей же статут.

Не менший подив у трудового народу має викликати кількість об’єднаної під спільним гаслом «Верньом страну народу» політичної реклами КПУ, яка не поступається кількості реклами Партії регіонів. Потрібно бути надзвичайно довірливим, аби повірити, що члени партії трудівників, які живуть у злиднях, власними силами можуть зібрати такі кошти на рекламу. Допомогти КПУ грошима можуть підконтрольні або владі українській, або владі сусідньої «братської» держави олігархи. Таким чином, останні можуть віддячити Петру Симоненку за активну участь його фракції в прийнятті колоніального «мовного» закону. Зважаючи на викладене вище, вважаю своїм обов’язком попередити членів та прихильників цієї партії про небезпечні, насамперед – для них самих, наслідки голосування за КПУ. Небезпечні, адже психологія поведінки людей змінюється дуже повільно і вочевидь, що вона в функціонерів КПУ зовсім не змінилися.

Наслідки для тих, хто повірить в їх чергові обіцянки і за неї проголосує, в кращому випадку будуть такими, як у діда з бабою в згаданому вище анекдоті. Немає сумніву, що під тиском  своїх спонсорів функціонери  КПУ, всупереч статуту, знов злигаються з партією олігархів і на довгі роки, замість захисту, затягнуть трудящих у ярмо олігархів «братньої» держави. Не дарма в народі кажуть: «Хто платить – той замовляє музику». Для членів та прихильників КПУ це означає, що функціонер Петро Симоненко буде виконувати не їх волю, а волю спонсорів з числа українських та закордонних олігархів, які є головними грабіжниками трудящих. Так вже було і є, але – не повинно бути далі, адже черговий прихід до влади шахраїв, злодіїв, зрадників та їх поплічників дуже небезпечний. Наслідком стануть колонізація України і чергове перетворення українців на рабів та «гарматне м'ясо» для «братньої» країни. Бережи, Боже, українців від цього! Хай щастить!

Леонід Тартасюк, інженер та винахідник