Путінська пропаганда за бюджетний кошт?

В Кіровограді вже тривалий час не вщухають пристрасті стосовно перейменування міста. Власне, почалось усе ще на початках Української незалежності. Проте, реальний шанс отримати нову назву місто отримало лише з прийняттям закону «про декомунізацію».
І от зараз дискусії вибухнули з новим розмахом. А якщо бути точним – то ніякої дискусії не відбувається. Зараз в нашому місті йде потужна пропаганда за повернення російської імперської назви «Єлисаветград». Повернення цієї назви просувається місцевими політиками з двох причин: по-перше, як частина виборчої кампанії двох кандидатів на посаду міського голови, по-друге, як виконання зобов’язань перед московськими попами з УПЦ МП. А останні, в свою чергу, виконують довгострокове завдання своїх кураторів з ФСБ.
Зрозуміло, що використання перейменування міста в політтехнологіях місцевих виборів – це другорядне питання. Воно взяте як привід для того, щоб залучити як можна більше ресурсів недалеких в ідеологічних питаннях кандидатів.
Головною ж метою останніх активностей «єлизаветофілів», не помітною для більшості містян, та й самих агітаторів за імперську назву, є ні що інше, як ідеологічна диверсія «руського міра» в центрі України. Адже саме цього перейменування російські спецслужби домагались вже понад 20 років. Саме за цей варіант агітують московські ідеологи та пропагандисти, а останнім часом навіть терористи з ДНР та ЛНР.
Проте, сьогодні пропаганда стала вишуканішою. Нам вже намагаються продати не тільки стандартний набір міфів про назву «на честь святої Єлисавети» чи про «прихильність» цариці Єлизавети до українського козацтва. Сьогодні Єлисаветград намагаються подати як суто українську назву.
За нього агітують з біл-бордів та лайт-боксів дівчатка у вишиванках, саму назву пишуть на фоні національної вишивки, неодмінно додаючи до неї слово «український». У кожному випуску новин чи статті в газеті, ніби ненароком, згадується або саме слово «Єлисаветград», або свята Єлисавета, або фортеця її імені.
У школах проводяться тематичні уроки, «соціологи» оприлюднюють результати своїх опитувань, у яких ця назва має приголомшуючі рейтинги, в соцмережах поширюються відеоролики та хештеги, «почесні громадяни міста» (типу Кобзона) підписують звернення до Верховної Ради, а кандидати в депутати збирають підписи за цю назву.
Фактично, в Кіровограді знову точиться боротьба між добром та злом, між чорним та білим. І дехто вперто намагається видати чорне за біле…
Але останні рішення міської ради переплюнули все. Нагадаю, згідно з цим рішенням в Кіровограді має відбутись т.зв. «громадське опитування щодо перейменування міста», на яке з міського бюджету вже виділено 600 тис.грн.
Це опитування матиме не більшу легітимність, ніж псевдореферендуми самопроголошених «Народних Республік», однак за них заплатять самі громадяни. Протести громади не дали бажаного результату. Опитування відбудеться. Але як?
Воно відбуватиметься за межами виборчих дільниць, адже ЦВК не дозволила заважати виборчому процесу. Намети і людей забезпечуватимуть самі депутати міськради, які за це рішення голосували (фактично, це будуть їхні ж агітатори, які здійснюватимуть непряму агітацію в день голосування).
Комісії не матимуть списків виборців, тому будь-яка людина, що має паспорт, зможе «проголосувати» безліч раз. Голосування не буде таємним, адже можливості поставити якісь кабінки не буде. Переконаний, результат даного голосування вже написаний заздалегідь. Його залишилось лише оголосити. Відповідальності за фальсифікацію цього, з дозволу сказати, плебісциту – жодної.
Юридичної легітимності процесу – також нуль. Проте, політичне значення ця подія матиме неабияке. Місцеві ЗМІ вже давно почали формувати громадську думку, ніби Верховна Рада зобов’язана «почути Кіровоград» (нічого не нагадує?). От вам і третє завдання путінської агентури. Якщо у парламенті вистачить мислячих людей, які не підтримають повернення імперської назви місту, і основний план не вдасться, буде задіяно план «Б» - дестабілізація…
Тому всі ці ризики необхідно розуміти і готуватись до їх нейтралізації. Обізнаний – значить озброєний.
Дмитро Сінченко