ЖЖ інфо » Статті » Місто, Україна |
Довів свою професійність, зберігши підприємство
В
95 році на хвилі націоналізації були передані права власності на
підприємства територіальним громадам. В перелік таких потрапила
«Ремпобуттехніка», яка того ж року була передана в управління
громадській організації «Житомирський обласний фонд соціального захисту
інвалідів», який і на той час і зараз очолює Володимир Станіславович
Прушківський. Голова Фонду - людина на Житомирщині відома: учасник
бойових дій із шістьма орденами, колишній афганець, який втратив на
війні зір і частину руки, заслужений працівник соціального сфери. Він
був єдиною людиною, яку міністр оборони залишив в армії не дивлячись на
тяжку інвалідність в силу високих моральних якостей. Його знають у всій
області і наводять як приклад, коли високому начальству потрібно
показати рівень соціального захисту інвалідів.
В той час, як інші
підприємстві через непрофесійне керівництво або навмисно втрачали
власність і розвалювались, Прушківському вдалось зберегти
«Ремпобуттехніку», створити на її базі інші підприємства інвалідів, при
цьому повністю зберігши майновий комплекс за основним напрямком
діяльності.
Без мене мене...
В
2002 році, коли право власності на майно підприємства вже було
зареєстроване, на частину нерухомості поклав око один з орендарів
приміщень «Ремпобуттехніки». Спочатку Фонду пропонували продати
орендовану площу, але отримавши відмову вирішили вдатись до інших
методів «розділу» майна. А за сприянням звернулись до керівництва
області. Можновладці на відмову Фонду пригрозили, що право власності у
організації інвалідів відберуть своїм рішенням, не дивлячись на
незаконність таких дій. Та в результаті з інвалідами повелись ще гірше
- право власності скасували обманом.
Вказавши на технічну помилку в
документах на право власності Фонду, пану Прушківському порадили
поміняти документ. Та як тільки він віддав документ на виправлення, без
підстав та законного механізму право власності, говорячи мовою
оригіналу, «погасили».
Державні рейдери
Внаслідок
зазначеної комбінації обласна рада оформила майно «Ремпобуттехніки» на
себе, і віддало його частину у користування Фонду. Щоправда, аби
втихомирити Фонд напередодні парламентський виборів 2002 року, йому
пообіцяли з часом повернути все «на кола свої», принаймні те, що
залишилось від майна «Ремпобуттехніки».
Наступним кроком для
обласної влади постало питання забрати у своє використання
підприємство, реорганізувавши його у комунальне. Напряму діяти не
зважились, натомість пішли на відверте шахрайство - протокол зборів
керівного органу Фонду (який виступав засновником «Ремпобуттехніки»),
про згоду на реорганізацію підприємства підробили. Забігаючи наперед
скажемо, що пізніше цей документ експертиза визнала фальшивим. На
основі сфабрикованого документу «Ремпобуттехніка» відійшла у комунальну
власність.
Не особливо переймаючись достовірністю наданих документів, міська рада зареєструвала зміни.
Дійшли до суду
Цікавий
факт, щойно обласна рада заволоділа майном, протягом місяця його
частина була продана, зрозуміло, що власниками стали ті самі орендарі,
яких цікавило придбання приміщень. Намагаючись залишити людям
можливість працювати, Фонд, не дивлячись на обурення колективу таким
брутальним обманом, вирішив не воювати з владою. Але врешті стало
зрозуміло, що обласна влада під різними приводами просто тягне час.
Перетнувши трирічний термін, який не дає можливості оскаржити дії,
обласна влада почала вимагати майно, що було надане на правах
управління.
Відповідне рішення було прийняте в 2005 році. Фонд
зрозумів, що відступати не має куди і було подано два позови: один про
визнання права власності на майно, другий - про повернення прав
управління підприємством «Ремпобуттехніка».
Судовий розгляд за
другим позовом, через шалений тиск відповідачів від влади, тривав
більше року, і закінчився в грудні 2006 року рішенням скасувати
реєстрацію комунального підприємства і повернути «Ремпобуттехніку»
Фонду як його засновнику і власнику. Рішення було відстояне і в
Апеляційному суді. В лютому 2007 року були отримані виконавчі листи і
рішення суду було виконане всіма органами реєстрації - комунальне
підприємство «Ремпобуттехніка» перестало існувати, повернувши статус
колективного.
Обласна рада «продала» повітря
Не
дивлячись на те, що суд скасував реєстрацію комунального підприємства
«Ремпобуттехніка» і віддав його в управління Фонду в квітні цього року,
депутати обласної ради на сесії стали учасниками дивного спектаклю.
Шляхом досягнення закулісних домовленостей на посаду керівника вже не
існуючого комунального підприємства «Ремпобуттехніка» був призначений
депутат Житомирської міської ради від соціалістичної партії Анатолій
Бенівський.
Більше того, за інформацією джерела в обласній раді, за
цю посаду велась боротьба і давались обіцянки. По суті призначення на
«міфічну» посаду стало наслідком цілого ланцюга кулуарних
домовленостей. Імовірно, голова обласної ради Ірина Синявська, повинна
була б знати про рішення суду стосовно «Ремпобуттехніки», де орган
місцевого самоврядування виступав одним із відповідачів. Тим не менше
рішення ради було прийнято.
Встигли покерувати неіснуючим підприємством
Після
повернення на підприємство законного керівника Миколи Шекери, його
першим розпорядженням став наказ головному бухгалтеру з вимогою
дотримання фінансової дисципліни. З огляду, на те що головбух не
квапився виконувати рішення, керівництво підприємства було змушене
звернутись з листами до міліції та прокуратури з попередженням про
можливість вчинення незаконних дій особами, які чомусь вирішили
виконувати накази директора неіснуючого підприємства та ігнорувати
рішення суду.
Прокуратура, провівши розслідування підтвердила
правомірність документів на повернення «Ремпобуттехніки» в управління
Фонду і ініціювала проведення аудиторської перевірки. Вона повинна
встановити наявність зловживань з боку осіб, які не дивлячись на судове
рішення трохи більше двох місяців встигли покерувати підприємством. У
разі знаходження таких фактів, вони стануть підставою для відкриття
кримінальних справ.
Наприклад за те, що пан Бенівський мав
можливість отримувати готівку з орендарів, не маючи жодної змоги
покласти її на неіснуючі рахунки, а отже - привласнювати кошти
підприємства.
На роботу через вікно
Саме
так змушені були діяти працівники «Ремпобуттехніка» декілька днів
поспіль на початку червня. Директор підприємства пан Шекера, готуючись
до аудиторської перевірки, вирішив опломбувати двері приміщення, де
зберігаються документи. Імовірно, це і викликало раптову появу Анатолія
Бенівського. Він почав фізично перешкоджати опломбуванню дверей.
Врешті, працівники «Ремпобуттехніки» змушені були повідомити міліцію
про хуліганські дії, але хуліган з депутатським мандатом одразу зник.
Поки працівники підприємства давали пояснення, пан Бенівський, як
засвідчили працівники, закрив із середини двері однієї з будівель, в
якій ще працювали люди, дротом. Сам він вийшов через двері орендованого
у цій же будівлі, свого магазину. До речі, термін дії договору його
оренди наближується до кінця. Це, імовірно, і стало причиною інтересу
пана Бенівського до підприємства і бажання за будь-що стати керівником
«Ремпобуттехніки» навіть в такій формі власності, яка вже припинила
своє існування.
Робочий день підходив до завершення і для того,
щоб потрапити додому, люди виходили крізь вікна, і так само змушені
були наступного ранку повертатись на роботу. Метаморфози із замками
тривали декілька днів, аж доки на дверях вночі не з'явилась табличка за
підписом А. В. Бенівського з повідомлення, що підприємство припиняє
роботу на невизначений термін.
Колектив обурився таким діям пана Бенівського і засудив їх на проведених в той же день зборах.
Влада закриває очі
Протягом
останніх тижнів колектив «Ремпобуттехніки» робить все можливе для
налагодження роботи підприємства. Вже було направлено декілька листів з
проханням до представників влади не закривати очі на біду у якій
опинились десятки працюючих інвалідів. Відповідного листа направили і
на ім'я голови обласної ради Ірини Синівської, сподіваючись на
виправлення помилок і подальше невтручання в життя колективу.
Всі
намагаються робити вигляд, ніби нічого не відбувається. Депутати та
політичні партії, напевне, переймаючись більше політичними баталіями
зовсім забула про свої, імовірно, не більше, ніж декларативні обіцянки
представляти інтереси кожного жителя області. Кому цікаві інваліди,
якщо на кону стоять десятки чиновницьких кар'єр в області?
Марина Ковальчук 20.06.2007
Автор: Марина Ковальчук, Антикримінал, редактор рубрики "Місто" на ЖЖ.info
Я не в курсі всієї ситуації, але з ряду опосередкованих факторів можу говорити, що стаття більш-менш об'єктивна.
"Опосередковані факти" - то щось на зразок "осетрины второй свежести". Чутки і плітки - краще називати речі своїми іменами. А "говорити" - лише виходячи з КОНКРЕТНИХ фактів, у реальності яких маєте абсолютну впевненість.
>> Володимир Станіславович Прушківський. Голова Фонду - людина на Житомирщині відома: учасник бойових дій із шістьма орденами, колишній афганець, який втратив на війні зір і частину руки, заслужений працівник соціального сфери... Його знають у всій області і наводять як приклад, коли високому начальству потрібно...
Саме так - "коли високому начальству потрібно". А ще - прикриваються його авторитетом звичайнісінькі махінатори. Саме про це велася мова у т.ч. й у моїх ефірах середини 2007-го року (за якими була спроба аж три судових позови до мене порушити - швидко зрозумівши безперспективність вимахувань, т.з. "інваліди" - дай боже всім такого здоров'я, як у тих, що до мене ходили з "претензіями" - "скрылись в трубе").
А суть конфлікту того часу була дуже простою: певні хитровани (списочок з документальними підтвердженнями, як зазвичай - у наявності ;)), прикриваючись інвалідами, намагалися прибрати до рук майно усьго комплексу "Ремпобуттехніки".
Що суперечило взятому тим складом обласної ради курсу на повернення контролю за комунальним майном взагалі (до того облрада виконувала, як власне і зараз, лише декоративні функції - повноваження по керуванню майном громади були практично повністю делеговані держадміністраціям, тобто - окремим чиновникам в їх складі).
Саме це і стало причиною конфлікту: облрада - намагалася залишити "Ремпобуттехніку" в комунальній власності (комплекс був і не може не бути прибутковим), - певне ж коло осіб (серед яких фігурували зокрема й свого часу пов'язані з відомим житомирянам старшого віку угрупуванням "ювелірів") - ... скажімо так: "мали власні плани".
Не вийшло ні того, ні другого.
З одного боку - суди таки що скінчилися на користь облради. З іншого - майно комплексу було розпорошено, частину повернено в управління ОДА і, кінець кінцем - виведено "куди треба" (зокрема це стосується будівлі на Сінному). Решту, за очевидною домовленістю вже не двох, а значно більшої кількості сторін - передбачалося "приватизувати шляхом викупу трудовим колективом" (кому тра пояснювати суть згаданої схеми?). Але й тут не склалося, певно домовленості виявилися не досить... процес "приватизації" загальмувався.
Тому ніц дивного в історії з підпалом авто Бенівського немає - "питання ху із Бенівський нинче актуальне" лише для тих, кому "не дісталося".
Бенівський Анатолій Вікторович у 2007-му отримав посаду директора "Ремпобуттехніки" за "квотою" соціалістів в облраді (ну, і тришечки вправних інтриг від шановного Михайла Зельмановича ;)), тоді - відстоював комплекс від осіб, добре відомих в місті ще за кількома успішно реалізованими рейдерськими схемами (зокрема і відомого "перевороту в облраді").
І саме він повинен був очолювати "трудовий колектив" нинішніх приватизаторів.
"Х*лі неясно?" (с)
P.S. А вищенаведена стаття вже вискакувала ще в 2007-му. Замовник відомий (та й до ворожки ходити не варто - чи не так? ;))